Тема 6. Форми організації суспільного виробництва. Сутність товарного виробництва

1. Питання, що підлягають вивченню:

1. Характеристика основних форм господарювання, умови їх розвитку.

2. Товар і його властивості.

3. Альтернативні теорії вартості і ціни.

4. Закони товарного виробництва.

• Рекомендована література для СРС.

[1] – 211-219; [2] – 98-145; [3] – 124-137.

Основний зміст матеріалів теми.

І. Протягом власної свідомої історії суспільство знало лише дві основні форми господарювання: натуральну і товарну.

Натуральне господарство

Умови розвитку товарного виробництва

• Суспільний поділ праці, її спеціалізація та кооперація.

• Зростання продуктивності праці.

• Наявність конкуренції.

• Свобода підприємництва.

• Наявність приватної власності як панівної.

• Товарно-грошовий обмін товарами й послугами.

Товарне виробництво спочатку виникло як просте, що з часом трансформувалося у капіталістичне.

Просте товарне	Ознаки	Капіталістичне
Приватна, належить виробникам, що на них працюють	Власність на засоби виробництва	Приватна, належить власникам засобів виробництва
Забезпечення основних фізіологічних та соціокультурних потреб	Форма задоволення начальних потреб, мета виробництва	Одержання максимального прибутку
Товар – гроші – товар	Формула обміну товарами	Гроші – товар – більші гроші
Виробник, він і робітник	Робоча сила	Наймана у власника засобів виробництва
Належать безпосередньому виробнику	Результати праці	Належать власнику виробництва

ІІ. Товар – це річ, продукт взаємодії праці людини з речовиною природи, що має властивість корисності в певний час, виробляється з метою продажу (обміну) та одержання прибутку.

Властивості товару :

• Споживна вартість, або корисність – це здатність товару задовольняти конкретну людську потребу.

• Мінова вартість – це здатність товару до обміну на інші товари, насамперед на гроші.

Людські потреби різноманітні, отже споживні вартості теж різні. Разом з тим усі товари мають спільне – це здатність до обміну результатами праці. Отже, праця людини, що втілена в товарі, має двоїстий характер, що є причиною суперечностей товарного виробництва; які можуть бути вирішені лише вільним обміном – ринком.

І ІІ. Розрізняють дві основні концепції вартості товару: витрат виробництва і корисності (маржиналістська).

Концепція витрат включає такі теорії:

3.1. Теорія трудової вартості (В.Петті, А.Сміт, Д.Рікардо), а також теорія додаткової вартості К.Маркса – вартість товару визначається кількістю втіленої в ньому суспільно-необхідного часу. Ціна товару – це грошовий вираз вартості товару.

3.2. Теорія витрат виробництва (Р.Торренс, Н.Сенідр) – вартість товару створюється робочою силою і засобами виробництва, які виступають основою мінової вартості та цін.

3.3. Теорія трьох чинників (Ж.-Б.Сей, Ф.Бастіа) – вартість товару є результатом комбінації трьох чинників: праці – утворює зарплату, капіталу – утворює підприємницький прибуток, землі – утворює додатковий дохід (ренту).

Концепція корисності включає такі теорії:

3.4. Теорія граничної корисності (К.Менгер, Є.Бем-Баверк, Ф.Візер, Дж.Кларк) – вартість товару від його цінності, що у свою чергу залежить від степеня корисного ефекту, що приносить споживачу остання додаткова (гранична) одиниця певного товару.

3.5. Неокласична теорія, або теорія попиту і пропозиції А.Маршалла (“Принципи економіки” 1890р.) – вартість товару включає затрати усіх чинників виробництва: праці, капіталу, землі, знань і здібностей, але вирішальним у її формуванні та визначенні ціни є співвідношення в попиті та пропозиції на цей товар (ринковій кон’юнктурі). За А.Маршаллом в точці де попит рівний пропозиції виникає економічна рівновага, а ціна справді стає грошовим виразником вартості товару.

ІV. До основних законів товарного виробництва відносять:

4.1. Закон вартості – регулює еквівалентний обмін товарів у відповідності до втіленої в них суспільно-необхідної праці.

Функції закону вартості:

• Регулююча – встановлює пропорції між попитом і пропозицією;

• Продуктивна – стимулює виробників зменшувати витрати;

• Диференціальна – формує соціальну диференціацію серед товаровиробників та найманих працівників.

4.2. Закон попиту – між ціною та попитом існує обернена залежність.

4.3. Закон пропозиції – між ціною та пропозицією існує пряма залежність.

4.4. Закон конкуренції – кращих фінансових результатів досягає такий виробник, що виробляє та продає більше продукції, кращої якості, але з меншими затратами ніж інші виробники.

4.5. Закон грошового обігу – між кількістю грошей в обігу та кількістю товарів і послуг мусить бути пряма залежність.