Тема 5. Власність та її роль в економічному розвитку суспільства.

Поняття що підлягають вивченню:

1. Основи аналізу відносин власності

2. Новітні тенденції у розвитку форм власності.

Рекомендована література:

1. – ст.122-123, (2) – ст.67-77, (3) – ст.58-74.

Основний зміст матеріалів.

1. Власність, це економічна категорія, яка є історично і логічно визначною. Сутність власності найкраще проявляється у давньому прислів’ї:

« У кого земля – той і пан»

В економічній літературі розрізняють соціально-політичні, морально-психічні та, навіть ідеологічні аспекти власності. (Наприклад, це проявляється у російсько-українських відносинах). Разом з тим найважливішим є економічне і юридичне розуміння власності.

Власність як соціально-економічна категорія визначається ступенем розвитку продуктивних сил і характеризується системою відносин між суб’єктами господарювання в процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання благ.

Власність як юридично-правова категорія відображає майнові відноси, свідомі взаємозв’язки юридичних і фізичних осіб з приводу привласнення – відчуження благ.

Отже, можна зробити висновок, що взаємовідносини людей, що виражають їх ставлення до засобів виробництва і результатів праці, як до своїх так і до чужих, слід називати відносинами власності.

Власність як соціально-економічну категорію можна класифікувати за такими критеріями:

а) внутрішньо генетичний;

б) за типовими, видовими і формальними структурами;

в) з точки зору носіїв власності.

Внутрішньо-генетичні критерії (найважливіші) розкривають відносини власності через систему зв’язків привласнення – відчуження.

Привласнення – це економічний процес, спосіб перетворення речей, явищ природи і суспільства, їх корисних властивостей на реальні блага. Складовими привласнення є: володіння, розпорядження, користування.

Відчуження – це процес перетворення діяльності та здібностей людини на самостійну силу, коли привласнення об’єкта одним суб’єктом є одночасним моментом його відчуження для іншого суб’єкта.

За типами власності розрізняють: суспільна, приватна, змішана;

За видами – державна, колективна, приватна, змішана;

За формами – республіканська, муніципальна (комунальна), акціонерна, кооперативна, громадська організація, приватно-індивідуальна, приватно-акціонерна, змішана.

З точки зору носіїв власності відокремлюють таких суб’єктів: індивід, колектив, держава; фізичні і юридичні особи.

Власність як юридично-правова категорія класифікується за допомогою системи економічних прав, що відображена, в законодавчих актах України, головним серед яких є конституція. Отже, це такі права:

• на володіння;

• на користування;

• на управління;

• на доход;

• на поновлення порушених повноважень;

• право суверенна;

• на безпеку і захист від експропріацію;

• на передачу благ у спадок;

• на відповідальність у формі стягнення боргу;

• на заборону використання способом, що шкодить довкіллю, індивідуумам.

2. Новітні тенденції у розвитку відносин власності пов’язані, насамперед, з утворенням корпоративної (акціонерної) форми власності як колективно-приватної.

Особливість такої форми власності полягає в тому, що вона, з одного боку, зберігає (через володіння акціями) все те, що має приватна власність – підприємницька мотивація, ініціатива, бажання збагачення, а з другого – робить реалізацію приватних інтересів власників акцій неможливою у відриві від колективних інтересів.

Наслідком розвитку корпоративної форми власності є часткове подання відчуження людини від засобів виробництва та результатів праці на них, а від так від участі в управлінні, самовдосконалення, нарешті особистої свободи.

Серед інших переваг нової форми власності є виробнича гнучкість, здатність акумулювати крупні капітальні ресурси й кошти будь-якої належності і спрямовувати їх на оновлення технологій та підвищення конкурентно спроможності підприємств на ринках.