Тема 16. Мікроекономіка суспільного сектора

Питання, що підлягають вивченню:

1. Суб’єкти суспільного сектора і суспільні товари.

2. Оптимізація суспільного вибору.

3. Економічна оцінка соціальних проектів.

Рекомендована література:

[ 1 ]-ст. 449-462;

Основний зміст матеріалу:

1. Суб’єктами суспільного сектора є державні підприємства, державні установи, громадської організації, вони, на відміну від суб’єктів бізнесу, зорієнтовані не стільки на максимізацію прибутків, скільки на досягнення максимального суспільного добробуту. Разом з тим, їхня економічна діяльність підпорядкована тим самим основним принципам господарської діяльності: вибору раціональних рішень, оцінці результатів з позицій граничного аналізу тощо. Суб’єкти суспільного сектора виробляють товари і послуги, що забезпечують суспільний добробут. Наприклад, об’єктами діяльності в суспільному секторі виступають енергетичні ресурси, що виробляються і продаються державними компаніями, пасажиро перевезення, розбиття парків, лісових масивів і переробка їх деревини, освітлення вулиць, ремонт та утримання шляхів, бруківок, шляхопроводів, освіта населення , охорона його здоров’я, екологія тощо.

2. Оптимізація суспільного сектора, іншими словами суспільного вибору, здійснюється з позиції граничного аналізу. Тут зіставляються соціальний виграш із соціальними витратами. Нехай виробляються у суспільному секторі два товари ( Х ) і ( У ). Тоді оптимум суспільного вибору можна визначити так: , де MSB — гранична суспільна вигода; MSC — граничні суспільні витрати.

Іншими словами, виробництво суспільного товару ( Х ) і ( У ) буде тривати доти, поки виконується умова оптимуму. Ця умова, якщо стосується лише одного суспільного блага має такий вигляд: MSB= MSC.

III. На основі цього правила робиться економічна оцінка соціальних проектів. Наприклад, міська влада розраховує збільшити освітлення вулиць. Яку кількість ліхтарів слід установити, щоб максимізувати вигоду від їхнього встановлення для суспільства в цілому? Відповідь знайдемо за допомогою графіка, коли відомо, що кожна наступна пара ліхтарів дає граничну суспільну вигоду — 1200, 1000, 800, 600, 400, 200, 0 – грошових одиниць, а суспільні витрати встановлення однієї пари ліхтарів становить 300 грошових одиниць.

В исновок: оптимум суспільного вибору становить — 11 ліхтарів, вартість кожного з них обійдеться суспільству — 300 грошових одиниць.

Тема 17. Домогосподарства як постачальники ресурсів виробництва і споживачі готової продукції

Питання, що підлягають вивченню:

1. Макроекономічна модель колового руху ресурсів, доходів і товарів.

2. основні чинники, що впливають на попит домогосподарств та їх уподобання.

3. Рівновага домогосподарства як сфери споживання. Сімейний бюджет.

Рекомендована література:

[ 2 ]-ст. 263-268;

Основний зміст матеріалу:

І .Макроекономічна модель колового руху ресурсів, доходів і товарів розкриває зв’язки між основними суб’єктами господарської системи країни: домашніми господарствами, підприємствами і державою. Вихідним пунктом моделі є домашні господарства, власники основних ресурсів: праці, капіталу, землі.

ІІ. Основні чинники, що впливають на попит домогосподарств поділяються на об’єктивні і суб’єктивні.

1. Об’єктивні:

• економічні: рівень доходів;

• демографічні: кількість населення, склад сім’ї, середній вік;

• соціальні: рівень освіти, кваліфікація;

1. Суб’єктивні:

• природнокліматичний;

• етнічні;

• психолого-традиційні, сюди входять і політичні, соціальні та економічні ризики;

2. Рівновага домогосподарств визначається на основі принципів економічної доцільності і граничного аналізу.

Принцип економічної доцільності пов’язаний з головним бухгалтерським правилом:

НАДХОДЖЕННЯ = ВИДАТКАМ.

На основі цього правила будується сімейний бюджет.

Принцип граничного аналізу пов’язаний з головним правилом оптимуму споживчого вибору

, де MU_x і MU_Y —граничні корисності споживчих благ, P_x і P_y — ціни споживчих благ.