Тема 13. Прибуток, його норми і напрями використання.

Питання що підлягають вивченню:

1. Поняття і види «прибутку».

2. Розподіл прибутку.

3. Прибуткова рентабельність.

Рекомендована література:

1. – ст.348-354; (2) – ст.329-333; (3) – ст.232-236; (4) – ст.238-250.

Основний зміст матеріалів теми

І. Прибуток – це грошове вираження різниці між вартістю реалізованої продукції та витратами на її виробництво, або між ціною реалізації продукції та ціною виробництва.

В ринковій економіці прибуток є узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності суб’єктів господарювання (домашніх господарств, підприємств фізичних осіб, підприємств, держави), метою їхньої діяльності.

За економічною природою прибуток є перетвореною формою чистого доходу. Чистий дохід – це виражена у вартісній формі вартість додаткового продукту, який являє основу складову доходу.

Наприклад, якщо вартість реалізованої продукції позначити (W), то її основними компонентами будуть:

1. капітальні витрати (С) – витрати на обладнання, будівлі, комунікації, технічні процеси, тобто постійні витрати;

2. поточні витрати (V) – витрати на матеріали, робочу силу, енергію, тобто змінні витрати;

3. Додатковий продукт (m) – основа доходу.

Отже, W=C+V+m, де (C+V) – витрати на виробництві у загальній формі, ціна виробництва; (V+m) – додана вартість або новостворена вартість.

Ця формула часто вживається як загальне вираження поняття «капіталу», тобто вартості, що в процесі використання створює іншу, додаткову вартість. При цьому ступінь зростання капіталу за рахунок використання робочої сили вимірюється через норму додаткової вартості ( )

В економічній діяльності суб’єктів господарювання, особливо у сфері виробництва, частіше всього використовують такі різновиди прибутку:

- чистий обліковий (бухгалтерський) прибуток – це різниця між вартістю реалізованої продукції та витратами на її виробництво;

- економічний прибуток – це різниця між обліковим прибутком і «нормальним прибутком». Нормальний прибуток – частина прибутку, що сплачується інвестором за внески у виробництво, а також, інколи, менеджерам за їх організаційний талант. Його можна розрахувати так: , де – середня норма прибутковості виробництва або рентабельності; – величина інвестованого у виробництво капіталу.;

- прибуток від іншої, позареалізаційної діяльності – утворюється за рахунок виконання додаткових робіт не пов’язаних з виробництвом: будівництва, транспортних послуг, підсобного сільськогосподарського виробництва, а також як різниця (сальдо) між штрафами, пенею і неустойками;

- загальна сума прибутку утворює валовий прибуток (П).

ІІ. Розподіл валового прибутку (П) має таку систему

І ІІ. Рентабельність показує прибутковість, доходність підприємства. Розрізняють рентабельність продукції ( ) і рентабельність підприємства ( ).

де Q – обсяг реалізованої продукції;

Р – ціна реалізованої продукції;

– вартість основних засобів виробництва;

– вартість матеріальних оборотних засобів.

Рентабельність або доходність діяльності значною мірою залежить від ефективності використання ресурсів виробництва, тобто витрат виробництва – чим вони менші, тим доходність вища і навпаки. Для різних груп товарів і послуг встановлюється конкретна величина рентабельності, в залежності від енергоємності виробництва.