Тема 12. Основи теорії витрат виробництва.
Питання, що підлягають вивченню:
Сутність витрат, їх структура у виробництві.
Методи розрахунку витрат виробництва, їх графічне вираження.
Рекомендована література:
– ст.336-348; (2) – ст. 318-329; (3) – ст.224-232; (4) – ст.118-132
Основний зміст матеріалів теми.
І. Сукупність матеріальних витрат і витрат живої праці, що характеризують (показують) вартість виробництва продукції для підприємства (фірми), називають витратами виробництва (підприємства).
Структура витрат виробництва включає:
Собі вартість виробництва, або вартість затрат «самому собі» - включає вартість засобів виробництва і затрати на оплату праці найманим працівникам. У структурі вартості продукції (W) = С+V+m, це (С+V), а (m) – додаткова вартість, основа прибутку!
Змінені витрати, або віднесені на чийсь рахунок; вони поділяються на зовнішні, або явні витрати якими і є собі вартість, і внутрішні, або неявні, що пов’язані з чинниками, які знаходяться в розпорядку фірми. Такими чинниками є:
грошові запаси, та їх ефективність використання;
рівень технічного оснащення;
рівень менеджменту;
торгова марка (логотип);
місце знаходження.
Економічні витрати - це сума явних і неявних витрат, а також «нормальний прибуток». Нормальний прибуток, від слова норма прибутку – винагорода менеджеру за талановиті рішення і власну інвестицію у розвиток фірми, він розраховується як:
,
де
– норма прибутку, рентабельність
продукції,
– величина інвестицій, або внесок
менеджера у грошовій оцінці.Витрати у періоді виробництва, або «постійні» і «змінні» витрати.
Постійні – це витрати, що пов’язані з використанням ресурсів, які не змінюють своєї вартості від обсягів випуску продукції ( обладнання, будівлі. Цінні папери тощо).
Змінні – це витрати що пов’язані з ресурсами. Які змінюють свою вартість в залежності від обсягів випуску продукції (енергія, матеріали, робоча сила тощо).
У тривалому періоді усі витрати визначають як змінні.
Розрізнення витрат на постійні і змінні стало вихідним пунктом для виведення закономірності відомої як Закон спадної віддачі (доходності). Його приписують Альфреду Маршелу.
Середні витрати – це витрати на виробництво одиниці продукції.
Граничні витрати – це витрати, що необхідно зробити для виробництва додаткового обсягу продукції. Якщо граничні витрати зростають, то граничний продукт знижується, і навпаки.
Повні, або валові витрати – це сукупні витрати виробництва.
ІІ. Витрати виробництва мають власну символіку і спеціальні способи розрахунків. Серед найбільш поширених такі:
Постійні валові – ТFC.
Змінні валові – ТVC.
Повні валові – ТС. = ТFC + ТVC.
Середні постійні – АFC. = ТFC/Q
Середні змінні - АVC. = ТVC/Q
Середні повні – АТС = ТС/Q (або AFC+AVC)
Граничні – МС = ТС/ Q.
Граничний доход (виручка) – МR = ТR/Q., коли граничні витрати (МС) зростають, то (МR) – знижуються, особливо у тривалому періоді.
Р
ис.
1. Динаміка повних валових витрат у
короткостроковому періоді
Рис. 2. Динаміка середніх і граничних витрат у короткому періоді:
Точка 1 – починає дію закон спадної доходності, тут АVС мінімальні.
Точка 2 – точка беззбитковості. Тут АТС мінімальні, коли вони рівні ціні продукції, то прибутки рівні нулю.