Тема 10. Попит та пропозиція в ринковій системі.

Питання, що підлягають вивчанню:

1. Модель попиту і пропозиції

2. Чинники формування попиту і пропозиції

3. Цінова еластичність та її застосування у господарській діяльності

4. Застосування аналізу попиту і пропозиції державою при здійсненні адміністративної цінової політики.

Рекомендована література:

1. – ст.230-244; (2) – ст.175-187; (3) – ст.205-224; (4) – ст.21-45.

Основний зміст матеріалів теми

І. Усі операції купівлі-продажу в ринковій економіці ґрунтуються на 3 основних явищах:

- ціні продукції (Р) – грошовому вираженні вартості продукції;

- попиті на продукцію (Д) – платоспроможній потребі покупця;

- пропозиції продукції (S) – платоспроможності виробника надавати продукцію для продажу на ринках.

Попит і пропозиція величини змінні, а ціна продукції – незмінна, але залежить від співвідношення попиту і пропозиції (Д/S).

Між ціною (Р) і попитом (Д) існує обернена залежить – ЗАКОН ПОПИТУ. (Див. Рис.1.).

М іж ціною (Р) і пропозицією (S) існує пряма залежить – ЗАКОН ПРОПОЗИЦІЇ (Див. Рис. 1.).

(DD) – крива попиту

(SS) – крива пропозиції

Е – точка рівноваги на ринку

– рівно вагова ціна

– рівно вагова кількість продукції

Н

Q

а графіку Рис.1. зображено 4 варіанти (зони) відношень між покупцем і продавцем:

І – можливих продаж, але обмежених купівель.

ІІ – можливих купівель, але обмежених продаж

ІV – неможливих купівель і продаж

ІІІ – можливих купівель і продаж, але усі угоди будуть нетривкими, тимчасовими, окрім однієї в точці (Е), точці економічної рівноваги, або ринкової рівноваги. При цьому ( ) – ринкова ціна продукції, а ( ) – ринкова кількість продукції, що задовольняє більшість покупців і більшість продавців.

Ринкова рівновага – це такий стан економіки, коли структури, що протистоять одна одній знаходять компроміс, тобто збалансовуються. Саме тому ринкова рівновага має природній, об’єктивний, тобто закономірний характер.

ІІ. Попит і пропозиції величини змінні, залежать від багатьох чинників впливу: об’єктивних і суб’єктивних. Об’єктивні:

1. економічні: рівень розвитку виробництва, доходів населення, структури рівня цін, технічного оснащення тощо;

2. соціальні: рівень розвитку культури, освіти, кваліфікації робітників, здібностей підприємців тощо;

3. демографічні: кількість населення, що купує продукції, склад сім’ї, співвідношення сільського і міського населення тощо.

Суб’єктивні:

1. психолого-традиційні: уподобання, смаки, традиції, принципи виховання;

2. естетичні – зовнішня привабливість (дизайн), зміни у моді, реклама;

3. природнокліматичні – клімат, рельєф, флора і фауна.

ІІІ. Цінова еластичність використовується тоді (досить часто), коли виробник продукції (продавець) ставить завдання: проаналізувати, як зміниться попит (пропозиція), якщо зміниться ціна продукції, а відтак виручка продавця (W).

Якщо зміна ціни сприяє змінам у пошті (пропозиції), то такий попит (пропозиція) залишаються незмінними, або змінюються несуттєво, то такий попит (пропозицію) називають нееластичними.

Ступінь реакції споживача на зміну ціни вимірюють за допомогою коефіцієнтів еластичності. Базова модель коефіцієнта еластичності має вигляд:

У різних ситуаціях використовують різновиди показників еластичності: прямої еластичності, еластичності в точці, еластичності по дузі, еластичності: по доходам, перехрест на еластичність.

ІV. Модель попиту і пропозиції застосовують для аналізу наслідків державної, централізованої, або адміністративної політики у сфері ціноутворення.

Наприклад, держава, щоб підтримати споживача, особливо перед виборами в органи влади, може вдатися до примусового встановлення ціни продукції нижче за ринкову ( ). Наслідки такі: попит зростає, а пропозиція знижується ( ), виникає дефіцит продукції, що вже сам по собі руйнує ринкову систему (в ній немає дефіциту товарів і грошей, в ній є різні грошові можливості їх власників), дефіцит сприяє виникненню різних економічних правопорушень: злочинів. Дефіцит прискорює зростання цін на тіньовому ринку, готує ціновий вибух на офіційному. Ціна ( ) називається верхньою межею ціни, або «ціною підлоги».

Інший приклад, держава, щоб підтримати виробника, а до цього часто вдаються ліберальні уряди, може вдатися до примусового встановлення ціни продукції вище за рівновагову ( ). Наслідок: попит знижується, а пропозиція – зростає ( ), виникає надлишок продукції, яку скоріше всього за цією ціною усю продати бути неможливо. Що зробить виробник? Або вдатися до «порчі» продукції, щоб знизити собівартість, або, що буває частіше, скорочення виробництва.

Якщо держава вводить необґрунтовано додаткове ліцензування продукції, встановлює квоти (обмеження по вводу – виводу продукції), наслідки такі ж як в описаних вище прикладах.

Висновок: в ринковій економіці, держава повинна виливати на ціноутворення, але через чинники, що формують попит і пропозицію. Такий вплив називають маніпулюванням господарською конюктурою державою в ринковій системі.

Р.S. В економічній літературі існує 2 основних, самих авторитетних аналізів ринкової рівноваги:

- Леона Вальраса (1910р.): рівновага є наслідком конкуренції між покупцями у стані дефіциту або між продавцями – у стані надлишку продукції. Дефіцит, надлишок зникають, коли покупці і продавці доходять компромісу.

- Альфреда Маршала (1890р.): рівновага є наслідком різниці в цінах. Чим вона більша, тим більша спокуса у виробника нарощувати обсяги продаж. Проте, нарощування обсягів стане причиною насичення ринку і спаду у попиті на продукцію, але до тих пір поки покупці і продавці доходять компромісу.

В цілому ж варіанти кон’юнктурних змін такі:

;

;

;

.