2.2. Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину.

На майно, що переходить за правом спадкування до спадкоємців, нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Однак законодавець, на підставі ст. 1300 ЦК України, після спливу строку на прийняття спадщини та проведення її розподілу в натурі між спадкоємцями, встановлює право для останніх на внесення змін до свідоцтва про право на спадщину. [2;364]

Спадкоємці, які отримали свідоцтво про право на спадщину можуть звернутися у добровільному порядку з письмовою заявою до нотаріуса про перерозподіл спадщини між ними та зменшення їхньої частки у спадковому майні, у зв’язку з появою інших спадкоємців.

Якщо між спадкоємцями не досягнуто згоди у добровільному порядку про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, то на вимогу одного із спадкоємців, суд може постановити рішення про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, яке вже було видане.

При цьому суд враховує порушені істотні інтереси інших спадкоємців, наприклад: право спадкоємців на обов’язкову частку (ст. 1241 ЦК України), обов’язок спадкоємців відшкодувати витрати, які були зроблені одним із них на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця (ст. 1232 ЦК України), тощо.[2;371]

На підставі судового рішення нотаріус видає нові свідоцтва про право на спадщину всім спадкоємцям.

Отже, нові свідоцтва про право на спадщину підлягають обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі заповітів, спадкових договорів та спадкових справ. Якщо нові свідоцтва про право на спадщину видані спадкоємцям на нерухоме майно, то спадкоємці зобов’язані зареєструвати право на спадщину у відповідності до вимог ст. 1299 ЦК України.

2.3. Визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину може бути визнане недійсним тільки у судовому порядку. Зацікавлена особа, яка вважає, що її право на спадкування порушено, може звернутися до суду з позовною заявою про визнання недійсним виданого свідоцтва про право на спадщину. У статті 1301 ЦК України зазначено, що підставою визнання недійсним виданого свідоцтва про право на спадщину є отримання його особою, яка не мала права на спадкування.[12;48]

Законодавець передбачає, що не мають права на спадкування особи, які зазначені в ст. 1224 ЦК України, які є спадкоємцями, однак повинні бути усунені від права на спадкування. Це особи, які позбавили життя спадкодавця, чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя, особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, скасувати його або внести зміни до нього. Позбавлені права спадкування за законом батьки після дитини щодо якої вони були позбавлені батьківських прав, а також інші особи, які ухилялися від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина буде встановлена у судовому порядку. Це положення розповсюджується на всіх спадкоємців, в тому числі і на тих, хто має право на обов’язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ (ст. 1237 ЦК України).[15;79] Не мають права на спадкування за законом одна після одної особи, шлюб між якими визнаний у судовому порядку недійсним. Свідоцтво про право на спадщину по заповіту може бути визнано недійсним, якщо у судовому порядку буде визнано недійсним заповіт.