2. Взаємозв’язок понять «стрес», «професійний стрес» та синдром «професійного вигорання».

“Стрес” розглядається як реакція організму, яка виражається у стані напруги, пригніченості та виникає у людини під натиском екстремального впливу. Стрес є комплексним процесом, який включає як фізіологічні, так і психологічні компоненти.

Базуючись на моделі Дж. Грінберга проаналізовано основні складові стресу: а) життєва ситуація; б) сприймання життєвої ситуації, як стресової; в) емоційне збудження; г) фізіологічне збудження; д) наслідки.

Поняття “професійний стрес” у роботі визначається як багатовимірний феномен, який виражається у фізіологічних і психологічних реакціях на складну професійну ситуацію. Розглянуто три основні підходи до вивчення професійного стресу – екологічний, транзакційний, регуляторний. Проаналізовано джерела професійного стресу, які стосуються: змісту роботи; ролі працівника в конкретній організації; його кар’єрного росту; ставлення до роботи; структури і клімату в організації тощо.

На підставі аналізу підходів до вивчення синдрому “професійного вигорання” даний синдром було визначено як стресову реакцію, яка виникає внаслідок довготривалих професійних стресів середньої інтенсивності. З точки зору визначення стресового процесу за Г.Сельє, (тобто стадій тривоги, резистентності і виснаження), синдром “професійного вигорання” віднесено до третьої стадії, якій передує стійкий і непідвладний контролю рівень збудження. В основу визначення змісту цього феномену покладено підхід Х.Дж.Фрейденбергера, який у 1974 році охарактеризував синдром “професійного вигорання", як особливий психічний стан здорових людей, що знаходяться в інтенсивному спілкуванні з клієнтами, пацієнтами, в емоційно навантаженій атмосфері при наданні професійної допомоги.

3. «Професійний стрес» як різновид стресів.

«Професійний стрес» - такий негативний психічний стан, який викликаний особливостями та вимогами самої професії, у вузькому для неї значенні. Професійний стрес пов'язується з переживанням психічної напруженості в умовах високої відповідальності за прийняття рішення. Робота в умовах професійного стресу є серйозним випробовуванням фізичного і психічного здоров'я спеціаліста, перевіркою міри його професійної надійності. Проф. стрес як наслідок неперервної і тривалої дії специфічних стресорів, що визивають перевтомлення, професійні захворювання. Усугубляють дію професійного стресу і короткочасні екстремальні ситуації, що виникають в професійній діяльності. Спираючись на зарубіжні та вітчизняні дослідження можна виявити три рівні аналізу цього стану:

I рівень – ускладнення, які виникають у психофізіологічній сфері суб'єкта професійної діяльності при виконанні функціональних обов'язків (згідно вимог до професії). Вони залежать від специфіки кожної професії (у нашому випадку це професії менеджера та педагога).

II рівень - ускладнення, які виникають при відсутності рольового балансу між професійною сферою та особистісною сферою. Розрізняють:

а) рольові перевантаження;

б) рольову недостатність;

в) нечітку визначеність ролі;

г) рольові конфлікти. '

III рівень - ускладнення, які обумовлені низьким рівнем задоволеності потребово-мотиваційної сфери суб'єкта професійної діяльності у процесі виконання цієї професійної діяльності та емоційним ставленням суб'єкта до цієї роботи. Розрізняють:

а) задоволеність роботою;

б) незадоволеність роботою.

Білет 21