Білет 19

1. Освіта як фактор психопрофілактики стресів.

Стресу в школі протистоїть:

• антистресова педагогічна тактика: попередження стресу, отриманого дитиною через гонки, обмеження часу, невдачі, незадоволеність дорослих, системи окрику;

• зменшення інтенсифікації навчального процесу: відповідність методик і технологій навчання віковим і функціональним можливостям дітей;

• раціональна організація навчальної діяльності;

• функціональна грамотність педагога.

Необхідне впровадження освітніх програм в профілактиці стресу. Для них характерні види діяльності і вправ, які спрямовані на розвиток необхідних знань і навичок, що поєднують в собі матеріали про важливість зниження ризиків отримання стресу з матеріалами з його профілактики. Освітні програми дозволяють забезпечити вплив на навички, знання і установки молодих людей саме в період формування норм їхньої поведінки щодо стресових ситуацій. Таким чином, програми, спрямовані на роботу з молоддю, потенційно можуть суттєво вплинути на майбутній розвиток «епідемії» стресу і подальшого профвигорання. Ключовими факторами, що визначають успіх заходів, спрямованих на профілактику стресів, є:

• залучення викладачів, адміністраторів навчальних закладів та студентів у розробку і перегляд програм;

• проведення інтенсивного навчання серед працівників сфери освіти та молодіжних лідерів;

• виявлення серед студентів лідерів, здатних ініціювати зміни і виступати зразками для наслідування.

2. Вплив віку та професійного стажу на виникнення стресів.

Стреси в дитячому віці. Дитина піддається безлічі критичних ситуацій, які, так само, як у дорослих, діють індивідуально. Симптоми стресу в дитячому віці ті ж, що й у дорослої людини. Однак, дитина часто не в змозі розповісти, що з ним відбувається. Дистрес у дитини може проявлятися не тільки класичними ознаками (зниженою працездатністю, головними болями, млявістю), але і порушеннями поведінки, конфліктністю, невротичними проявами (посиленням заїкання, звичкою гризти нігті, висмикувати волосся, смоктати пальці). Стреси в юнацькому віці Їх особливістю є становлення сексуальності, вибір професії, закоханість, важливість свого становища в суспільстві однолітків. Стреси зрілого віку Найбільш значущими і поширеними стрессорами стають ситуації, пов'язані з професійною діяльністю і фінансовим становищем. Не менш важливими факторами, що викликають стрес, є сімейні конфлікти і розлучення, зростання чисельності яких з кожним роком не припиняється. Стреси в літньому віці Найбільш часті стресори:    вихід на пенсію;    самотність і відчуття непотрібності;  смерть чоловіка;    переживання за своє здоров'я. Літні люди зважаючи на стан здоров'я найбільш схильні до впливу стресових ситуацій. У відповідь на їх несприятливий вплив загострюються хронічні захворювання: артеріальна гіпертонія, стенокардія, цукровий діабет, хвороби травної системи. Тому в літньому віці особливо актуальними є методи протистояння стресам: заняття фізичними вправами, релаксацією, дотримання правильного раціону харчування та режиму дня.

Виявлено тимчасові періоди настання якісно своєрідних змін в особистості: початок професійної соціалізації особистості (стаж роботи - до 3 років); період формування професійної ідентичності (стаж від 6 до 10 років); період накопиченого професійного стресу та особистісної деформації (стаж-більше 25 років).

Структура особистості зі стажем до 3 років характеризується подвійністю проявів: товариськість, емоційна стійкість, соціальна сміливість, прагнення до особистісного росту і розвитку, з іншого боку, залежність, несамостійність, початкове прагнення до консерватизму, підвищені вимоги до соціального оточення.

Структура особистості зі стажем роботи від 6 до 10 років характеризується присвоєнням відповідальності в різних областях життя, підвищенням рівня соціальної фрустрованості, підвищенням его-напруги, посиленням контролю, зниженням аутосимпатії, креативності, посиленням ролі механізмів психологічних захистів.

Структура особистості зі стажем понад 25 років характеризується зростанням его-напруги та контролю, орієнтацією на соціальні правила і стандарти, падінням рівня суб'єктивного контролю, зростанням механізмів психологічних захистів, відмовою від індивідуальності, спонтанності, прагнення до творчості, саморозуміння, аутосимпатії.

Зміни в структурі особистості у залежності від тривалості роботи є динамічний процес, що виявляється у відмові від власних потреб на догоду соціальним вимогам і стандартам поведінки, про що свідчать: посилення его-напруги, самоконтролю, стриманості, конформності, інтравертірованность, зниження сили «Я», ослаблення потреби в особистісному розвитку, креативності.