7. Теорія модернізації в світ. Істор.

Першою концепцією, до якої звернулися вітчизняні історики та історіософи стала концепція локальних цивілізацій А.Дж. Тойнбі_. Її основні положення найбільш повно знайшли свій розвиток в авторській концепції цивілізаційного розвитку Ю.В. Павленка, де вчений доповнив її принципами стадіальності та полілінійності історичного розвитку цивілізацій_. В свою чергу постнекласична інтерпретація тойнбіанського поняття цивілізації, запропонована І.В. Бойченком, стала підґрунтям до того, що кожна з історичних цивілізацій розглядається вже не тільки в полілінійному аспектіконцепція А.Дж. Тойнбі стала предметом аналізу і в історичній площині, де темою дослідження стало вивчення взаємозв'язків в її рамках цивілізацій Заходу і Сходу, а також історіографічній, де було здійснено аналіз її місця в світовій історіографії та встановлено основні філософсько-історичні концепції, на які спирався А.Дж. Тойнбі в своїй роботі та які справили найбільший вплив на формування його наукового світогляду й розуміння історичного процесу_.

Актуальність аналізу концепції А.Дж. Тойнбі та оцінка можливостей її практичного використання в історичних дослідженнях не втратили своєї актуальності і до сьогодні, про що свідчать роботи сучасних дослідників В.Г. Космини, Л.Л. Залізняка, В.П. Скоблика тощо_.

Поряд з цим здійснюються і спеціальні дослідження того варіанту цивілізаційного підходу, який був запропонований французькою школою "Анналів", зокрема його практичне застосування в плані вивчення медієвістичних студій_.

Пріоритет структурного аналізу цивілізаційної будови, започаткований школою "Анналів", призвів до певної наукової інтеграції вітчизняних дослідників - істориків, філософів, економістів, політологів, соціологів - у межах наукових колективів, результатом діяльності яких стало видання колективних монографій_. Маючи переважно теоретичний, історіософський характер, вони склали тим самим ґрунт до свого практичного використання в конкретних історичних дослідженнях.

Новітня теорія "модернізації", як спроба історіософського осмислення світового розвитку у напрямку постіндустріального (інформаційного) суспільства та подальшої глобалізації, посприяла своїм поширенням включенню економічних факторів у роботи сучасних українських істориків. Привабливість цієї теорії серед вітчизняних науковців полягає в можливості стадіального бачення цивілізаційного поступу людства як переходу від традиційного (аграрного) до модерного (індустріального) та постмодерного (постіндустріального / інформаційного) суспільства. Розробка теорії "модернізації" дала поштовх як до створення окремих напрямків вивчення інформаційної цивілізації та постіндустріального суспільства, так і стала методологічним підґрунтям до аналізу "модернізаційного" розвитку історії УКР.

8. Друге покоління Школи "Анналів". Бродель.

Друге покоління Школи, лідер - Фернан Бродель (1902-1985). Дві його великі праці - "Світ Середземномор'я в епоху Філіпа ІІ" і "цивілізація, економіка і капіталізм ХУ-ХУІІІ ст." (З томи) - вийшлидруком, відповідно, наприкінці 40-х і в 60-70-х р. XX ст. Обидві праці стали конкретизацією методологічної докт­рини "нової історії'", яка невдовзі отримала назву "структурної історії" і стала популярною в багатьох європейських країнах. Броделівський приклад "структурної історії" називають також "глобольною історією" через спробу представити суспільні трансфор­мації на всій земній кулі.

У центрі моделі історіобачення французького вченого стоїть прояв Людини в конкретному історичному часі і просторі. Людина є творцем історії як культури в широкому розу­мінні терміну - цивілізації. Події та особи залишаються на другому етапі, а на першому - взаємодія людей з навколишнім середови­щем в процесі господарських стосунків, політичних, соціальних, культурних взаємин, повсякденному житті. Під час таких взаємин виникають і повільно змінюються економічні, політичні, соціальні і культурні структури, кожна з яких змінюється в рамках різного історичного часу. Ці суспільні структури, що є передусім свідомісно-культурними феноменами, котрі виникають в процесі сус­пільних взаємин, чинять вплив на людські стосунки з різною силою. Одні структури є міцними і тривалими, а їхні зміни відбува­ються у часі "великої тривалості"; до них належать уявлення про навколишній світ. Менш стійкі структури змінюються дещо швидше - вони проходять у "часі середньої три­валості" - економічні стосунки, соціальні зв'язки. Ще інші - перед­усім політичні зміни - розгортаються у "часі короткого тривання". Усе це пов'язано з особливостями відображення і закріплення в людській свідомості певних стійких культурних уявлень (стереоти­пів). Завдання історика полягає у виявленні цих, часом невловимих і прихованих, структур свідомості, котрі, визначають сус­пільну поведінку людей. Таке дослідження заторкує не факти й події, що лежать на поверхні, а вимагає проникнення у внутрішній світ людей, що творили ці явища. Воно більш складне, тому що вимагає іншого способу роботи з історичними джерелами з метою витягнення з них "прихованої"" інформації.

Броделівський історичний синтез був протилежним марк­систському моністичному уявленню про жорстку зумовленість всіх суспільних проявів незалежними від людей "зовнішніми" явищами об'єктивного світу - результатами людської діяльності. Він демон­стрував відмінність протікання різних суспільних процесів, котра зумовлювалась особливостями їх відображення у людській свідо­мості. За таких умов можна було значно адекватніше пояснювати історичні явища, які не вписувалися у жорстку марксистську схему, а історична картина, що виникала, була багатоманітнішою і ближ­чою до минулої реальності.

На прикладі "матеріальної цивілізації" Ф. Бродель показав, що економічні відносини охоплюють не просто "ринкові відноси­ни", а включають в себе значно ширше коло взаємин - умови жит­тя, трудову діяльність, потреби, харчування, одяг, медицину, техніку і технології, надії та ідеали, цінності і правила поведінки тощо. Така історія відкривала неоглядну перспективу для продов­ження досліджень за встановленим взірцем в напрямку вивченняжиття", культурно-антропологічних вимірів істо­рії буття, в центрі якого перебувають структури свідомості.Крім "Середземномор'я" і "Матеріальної цивілізації"", Ф. Бродель дотримувався усталеного взірця історіо-писання у своїй останній великій роботі "Ідентичність Франції". У ній він аналізує змодельовані ним структури-цивілізації, змальовує структуру "нерухомої історії"" взаємин людей з навколишнім природним середовищем, географічні й кліматичні умови Франції та їх вплив на антропологічну, мовну, економічну, політичну різноманітність її регіонів.

9. "Нова історична наука". Дійсно, нова парадигма, що сформувалася у 60-ті роки й поступово видозмінювалася до кінця століття. Так, у західних країнах виникли"нова економічна історія", "нова соціальна історія", "нова політич­на історія", "нова військова історія" тощо. Інтегруючись з іншими науками, "нові історики" прагнули звести до мінімуму суб'єктивні чинники пізнання, розглядаючи масові явища й окремі соціальні структури - економіку, політику, свідомість. Водночас з'явилася тенденція включення в історичне пізнання тих соціальних і свідоміших структур, котрі до цього не були в полі зору дослідників - повсякденного життя і побуту, речей і відносин, рекла­ми і погоди тощо. Для нової історичної науки характерними є такі риси: 1) вивчення масових соціальних груп чи структур з метою віднайти приховані зв'язки і залежності; 2) залучення і обробка масових джерел із використанням математичних методів; 3) попередня побудова моделі (гіпотези) досліджуваного і її перевірка за допомогою аналізу масових джерел; 4) відмова від притягнення загальноісторичних теорій, які знаходять універсальний сенс історичного розвитку.

Особливу роль у "новій науковій історії"" відводять КІЛЬКІС­НИМ (математичним) методам, які повинні зробити цілком доказовими отримані дослідницькі результати. Комп'ютерна технологія масових історичних джерел захопила багатьох західних істориків, мала своїх прихильників в СРСР та інших країнах.