1. Роль тнк у міжнародній економіці та критика їх діяльності.

Транснаціональні корпорації є «двигунами світової економіки». На сьогодні ТНК — такі ж рівноправні учасники міжнародних економічних відносин, як і власне держави базування та приймаючі країни. Добробут країни, її участь у міжнародному поділі праці, рівень інтегрованості у світове господарство і, в остаточному підсумку, її міжнародна конкурентоздатність дедалі більшою мірою залежать від того, наскільки успішна діяльність ТНК, що базуються в її економіці. Крім того, капіталовкладення ТНК в іноземну економіку — активний спосіб стимулювання попиту на вітчизняну продукцію. Це досягається за рахунок створення за кордоном нових ринків і експорту частини виробленої корпораціями продукції у створені закордонні філії. Таким чином, для країни базування відкривається доступ до нових ємних ринків.

Створення ТНК дозволить певною мірою захистити національні економічні інтереси, сприятиме подальшому розвитку українських господарських структур, інтернаціоналізації їхнього виробництва й капіталу, інтеграції країни у світову економіку, її участі в глобальних трансформаційних процесах.

В юридичній літературі останнім часом висловлюється думка про те, що в сучасних умовах правове регулювання діяльності ТНК має здійснюватися як на національному рівні, так і на міждержавному.

Взагалі стосовно питань правового регулювання діяльності ТНК з боку країн, що розвиваються, і капіталістичних країн окреслюються два підходи. Країни, які стали на шлях свого самостійного розвитку, намагаються виробити такі міжнародно-пра­вові акти, які б дали змогу контролювати діяльність ТНК, а ка­піталістичні країни — щоб зберегти, закріпити свій вплив.

2. Які є передумови для економічної інтеграції країн Африки?

 Інтеграційні процеси в Африці не відзначаються таким різноманіттям, великою кількістю угрупувань, як у Латинській Америці, чи масштабністю, як у Західній Європі й Азії, але попри все стратегічні напрямки розвитку африканських країн ґрунтуютьсяь на створенні економічних інтеграцій. У загальному вигляді цей процес викладений у Договорі про створення Африканського економічного товариства, прийнятого главами африканських країн 1991 року. До таких інтеграційних об'єднань належить Південно-Африканський Комітет Розвитку, який був утворений у 1972 році на основі угоди, підписаної 15-ма високорозвинутими країнами світу, і до якого входять Ангола, Ботсвана, Лесото, Малаві, Мозамбік, Маврикій, Намібія, ПАР, Свазіленд, Танзанія, Зімбабве; Західно-Африканський економічний і валютний союз, до якого входять Кот д'Івуар, Буркіна-Фасо, Нігерія, Того, Сенегал, Бенін, Малі.

     Метою створення Африканського Комітету (Фонду) Розвитку є фінансування програм економічного розвитку, торговельного обміну між країнами Африки та країнами світу, Допомога в діяльності Африканського Банку Розвитку, який був створений у 1963 році на основі рішень Організації Африканської Єдності (ОАЄ).      У 1964 р. був утворений митний і економічний союз Центральної Африки (ЮДЕАК) із штаб-квартирою у м.Бангі (ЦАР). До нього входять: Габон, Камерун, Конго, ЦАР, Чад, Екваторіальна Гвінея (з 1983 р.). У рамках ЮДЕАК функціонують такі фінансові організації: Фонд солідарності, Банк розвитку, Банк держав Центральної Африки. Вищим органом ЮДЕАК є Рада глав держав. 

     Економічне співтовариство держав Західної Африки (ЕКОВАС), утворене в 1975 році, об'єднує 16 держав і є торговельним та валютним угрупуванням, орієнтованим на координацію економічних програм, створення спільних об'єктів, поступове зменшення розбіжностей між країнами-членами в економічній та гуманітарній сфері. Правовою основою функціонування ЕКОВАС є щорічна конференція глав держав і урядів, - вищий орган спільноти. Виконавчий секретаріат є постійним адміністративним органом. Штаб-квартира знаходиться у м. Логос (Нігерія).

     У серпні 1992 року учасники зустрічі на вищому рівні в рамках Конференції з координації економічного розвитку Південної Африки затвердили Співдружність з питань розвитку Південної Африки (САДК), куди ввійшли Ангола, Ботсвана, Лесото, Малаві, Мозамбік, Маврикій, Намібія, ПАР, Свазіленд, Танзанія, Зімбабве. Мета співдружності включає забезпечення розвитку і економічного росту, взаємодоповнення стратегій і програм.      У 1989 р. був утворений Союз арабського Магрібу з участю Алжиру, Лівії, Мавританії, Марокко, Тунісу. Ведеться робота щодо створення Африканської економічної спільноти (АФЕС), угода про яку вступила в силу в травні 1994 року. Програму створення АФЕС намічається реалізувати протягом 34 років.       Африканський Союз (АС, офіційне скорочення AU англійською мовою і UA рештою робочих мов) — міжурядова організація, що складається з 53 африканських країн. Організація була заснована 9 липня 2002 року як спадкоємиця об'єднаних Африканської Економічної Спільноти (AEC) і Організації Африканської Єдності (OAU). Адміністративний центром організації є місто Аддис-Абеба, столиця Ефіопії. Метою Союзу є допомога забезпечення в країнах Африки демократії, прав людини і стабільної економіки та, особливо, забезпечення припинення всіх міжафриканських конфліктів та створення ефективного спільного ринку.       В країнах арабського регіону теж існує ряд інтеграційних угрупувань, найбільшим з яких є Ліга арабських країн; Арабський валютний фонд, куди входять Алжир, Бахрейн, Джибуті, Єгипет, Йорданія, Ірак, Ємен, Катар, Кувейт, Ліван, Лівія, Мавританія, Марокко, Об'єднані Арабські Емірати, Оман, Палестина, Саудівська Аравія, Сирія, Сомалі, Судан, Туніс. Основними завданнями Арабського валютного фонду є: стабілізація обмінних курсів валют країн-учасниць і створення умов для їх взаємного обігу; ліквідація в рамках організації валютних обмежень і створення ефективного механізму взаємних розрахунків, а також єдиної валюти. Розрахунковою одиницею Фонду є арабський динар. Арабський валютний фонд створений з метою розширення торгівлі між нафтодобувними та іншими арабськими країнами. Ця організація має вплив на створення різних інтеграційних угрупувань. Географічно вони концентруються у трьох районах: Союз арабського Магрібу (Алжир, Лівія, Мавританія, Марокко, Туніс); район Перської затоки (Об'єднані Арабські Емірати і Саудівська Аравія); Рада Арабського Співробітництва (Єгипет, Іран, Йорданія, Ємен). 

     На Середньому Сході з 1981 року активно функціонує Рада співробітництва арабських держав Перської затоки, яка об'єднує Саудівську Аравію, Кувейт, Катар, Бахрейн, Об'єднані Арабські Емірати й Оман. З 1960 року існує Організація, країн-експортерів нафти (ОПЕК), в яких зосереджено майже 61% сумарних запасів вуглеводневої сировини.

     У 1996 році на самміті арабських держав було прийняте рішення про підготовку програми створення Арабської зони вільної торгівлі (АФТА). Договір про створення такої зони підписали 18 держав, на які припадає 95% торгового обороту всього арабського світу. Реалізація програми розпочалась з 1 січня 1998 року. Процес формування АФТА повинен бути завершений протягом 10 років.

     Найбільшими перспективними напрямами розвитку регіону є послаблення регіональної напруги і посилення зв'язків з Європейським Союзом.

3. Українська корпорація має прибуток до оподаткування 100тис.грн., частина якого в розмірі 10тис.грн. отримана її дочірньою компанією, яка знаходиться в ФРН. Розрахувати ефективну податкову ставку, якщо використовується система податкових заліків і система податкових кредитів. У ФРН податок на прибуток складає 45%.

ВАРІАНТ №7