1. Історія та основні етапи розвитку туристичної діяльності. Історія туризму в Україні.

Всю історію розвитку туризму можна розділити на чотири основні етапи:

Перший — з найдавніших часів до 1841 року — це початко­вий етап розвитку туризму. Основними чинника­ми, що спонукали наших предків мандрувати, були: -потреба освоєння нових територій;- людська цікавість, бажання пізнати оточуючий світ. Cистеми в організації мандрівок ще не існувало. Подорожі у стародавньому світі мали, здебільшого, стихійний і приму­совий характер. Це були міграції до більш сприят­ливого місця проживання. В результаті розвитку суспільства, виникнення товарно-грошових відносин, розподілу праці та виокремлення осіб, що не були зайняті в суспільному виробництві та управлінні, з’явилися категорії людей, які постійно подорожували. Характер подорожей на першому етапі розвитку був стихійним і вимушеним. Види подорожей за пересуванням: пішохідні мандрівки; з використанням тварин. За мотивами подорожі поділялися на пізнавальні, розва­жальні, оздоровчі, торгові, дослідницькі, прочанство, військові походи, морські експедиції. Tуризм на початковому етапі не був організованим, масовим явищем, а також не мав комерційної спрямованості.  Туризм на першому етапі розвитку виконував суспільні функції: пізнавальну, економічну; соціокультурну; рекреаційну (або оздоровчу); політичну; виховну.

-       Розвиток торгівлі, що, в свою чергу, сприяє соціально-економічному розвиткові суспільства і задоволенню потреб людини в пізнанні оточуючого світу, інших на­родів, налагодженню економічних, культурних та полі­тичних відносин між ними.

-       Розвиток різних релігій також сприяв розвиткові подорожей в різ­ні епохи, особливо в епоху Се­редньовіччя.

-       Розвиток культури і мистецтва.

-       Пізнання людиною природи призводить до відкриття нових земель, місць з унікальним кліматом, цілющих якостей мінеральних джерел, які можуть поліпшувати здоров'я людини. Це сприяло розвиткові подорожей з метою оздоровлення.

-       Збільшення частки вільного часу в суспільстві є та­кож важливим чинником, який сприяв появі туризму.

Другий — з 1841 року до 1914 року — етап становлення ор­ганізованого туризму.

Характеризується по­явою перших туристичних організацій. Одним з перших, хто здійснив організовану подорож для великої кількості людей, був англієць Томас Кук. У 1841 р. він, будучи Головою товари­ства тверезості, організував подорож для членів цього товари­ства з Лейстера в Лафборо. Комплекс послуг для подорожуючих включав транспортне обслуговування (подорож здійснювалася залізничним транспортом), харчування для учасників туру, ек­скурсію. Ця мандрівка виявила і для самого Кука, і для ба­гатьох інших підприємців новий перспективний та фінансове вигідний вид діяльності. І впродовж наступних 20 років в Англії почали виникати туристичні фірми. Аналогічні фірми у цей час також починають з'являтися в Європі.

• розвиток науково-технічного прогресу

• туризм формується як окремий елітний вид відпо­чинку для заможних верств населення

• створювалася туристична інфраструктура

• з'являлися перші туристичні кадри

• створювалися  нові  туристичні  центри,  курорти, розвивали старі.

Третій — з 1914 року до 1945 року — формування індустрії туризму.

• туризм як галузь економіки вже існує;

• швидко формується туристична індустрія;

• з'являються державні та міжнародні туристичні орга­нізації, що свідчить про вихід туризму на державний та міжнародний рівні;

• офіційно встановлюються відпустки для працюючих, що дозволяє здійснювати подорожі людям, зайнятим на виробництві;

• розширюється географія туристичних подорожей.

Четвертий — з 1945 року до наших днів — етап масового туризму та глобалізації туристичної індустрії.

• значне зростання добробуту населення;

• збільшення частки вільного часу;

• на державному рівні встановлені обов'язкові оплачува­ні відпустки для працюючих;

• активно функціонує та розвивається туристична ін­дустрія;

• туризм стає головною галуззю економіки багатьох країн;

• створені та функціонують основні міжнародні турис­тичні організації;  

• туризм стає масовим явищем у світі, доступним для більшості громадян розвинених країн;

• туризм стає одним із чинників глобалізаційних проце­сів у світі.

Історія розвитку туризму в Україні  Розвитку туризму сприяло вдале геополітичне положення України, що розташувалася на перехресті багатьох важливих торгівельних шляхів. Завдяки цьому нашу країну щороку відвідувала значна кількість іноземних купців, які, приїжджаючи додому, розносили славу про Україну, про її багаті природні ресурси, гостинний народ та цікаві традиції, тим самим приваблюючи все більше охочих побувати в Україні.  Сучасних рис туризм в Україні став набувати з початку ХІХ ст. У цей час відома організація «Руська трійця» займалася організацією та популяризацією серед населення, особливо серед інтелігенції, народознавчих мандрівок Батьківщиною. Зокрема, М. Шашкевич, І. Вагилевич та Я. Головацький заохочували до пізнання історії України, ознайомлення з її культурно-історичними та природними пам’ятками. Згодом активними громадськими діячами було досліджено лікувальний та рекреаційний (відпочинковий) потенціал Криму, Прикарпаття та Закарпаття, визначено особливості цих територій та перспективи їх розвитку.  Перші організації, що пропонували здійснення тур подорожей (тур бюро), почали виникати наприкінці ХІХ ст. Так, 1895 року розпочало діяльність Ялтинське екскурсійне бюро, яке стало однією з перших подібних організацій в Україні. Згодом аналогічні організації створюють і на заході країни – основними центрами розвитку туризму стають Львів, Перемишль, Галич. На межі ХІХ-ХХ ст. починається освоєння рекреаційних місцевостей в районі Яремче, Ворохти, Косова, Верховини. Із приходом ХХ ст. розвиток туризму в Україні відбувається значно інтенсивніше. У 20-х роках на Донбасі, як найбільш промислово розвиненому регіоні, починають працювати перші будинки відпочинку. Згодом подібні заклади створюють і в інших місцевостях. Почала розвиватися специфічна галузь – курортологія. Створено Одеський науково-дослідний інститут курортології (1928 року) для лікування та профілактики багатьох захворювань за допомогою грязелікування та бальнеотерапії.  За часів Радянського Союзу розвиток туризму в Україні базувався на відомчій та профспілковій основі. Своєрідним видом пільг стала видача путівок на бази та в будинки відпочинку. Діяла спеціальна структура – «Укрпрофтуризм», що керувала профспілковим туризмом. Частина прибутку від путівок надходила до місцевих бюджетів, далі ці кошти використовувались для прокладання та модернізації транспортних шляхів, відновлення культурних та історичних пам’яток. Іноземним та міжнародним молодіжним туризмом опікувалися «Інтурист» та «Супутник». За часів СРСР туристична галузь України функціонувала в складі єдиного рекреаційно-туристичного комплексу Радянського Союзу; усі курорти та об’єкти рекреаційної діяльності належали державі, відповідно, керівництво ними здійснювалося централізовано.  Розвиток туризму в незалежній Україні  У перші роки після проголошення самостійності нашої держави туристична галузь значно занепала. Складна, нестабільна політична ситуація відлякувала іноземних туристів – їх кількість у ці роки скоротилася на 80 %. За кілька років становище індустрії туризму почало змінюватися. 1995 року Верховна Рада прийняла закон «Про туризм». У цьому документі подано визначення поняття туризм, під яким розуміють виїзд із постійного місця проживання на термін від 24 годин до 1 року, причому на території перебування в цей час виключається будь-яка оплачувана діяльність. Цей закон також визначав основні засади розвитку туризму в Україні, його пріоритетні напрямки та джерела фінансування.  На території нашої держави функціонують більше 3000 закладів оздоровлення та відпочинку, майже півтори тисячі готелів, кемпінгів. Діяльність понад 3000 підприємств пов’язана з обслуговуванням туристів та туристичною діяльністю загалом. Постійно зростає кількість компаній, що пропонують тур путівки в місця відпочинку як в Україні, так і за кордоном. Щоправда, значна їх частина є посередниками, пропонуючи послуги іноземних туристичних компаній і додаючи до них лише частку своїх.  В Україні створена значна кількість природоохоронних територій. Найбільшою популярністю користуються Карпатський та Шацький національні природні парки, біосферний заповідник «Асканія-Нова», численні дендропарки, заказники, пам’ятки садово-паркового мистецтва. Не менш відвідуваними є місця розкопок на території існування древніх міст – Херсонесу, Ольвії, Тіри.  В останні роки в Україні швидкими темпами розвивається сільський зелений туризм, основне завдання якого полягає у відпочинку туристів від міського шуму та метушні, ознайомленні з історико-культурними пам’ятками та місцевими звичаями і традиціями.  Україна має всі передумови для швидкого й успішного розвитку туризму, як іноземного, так і внутрішнього. Проте на заваді цьому стоять певні проблеми, що тривалий час лишаються невирішеними та, відповідно, гальмують розвиток цієї сфери економіки, спонукаючи туристів частіше обирати іноземні місця відпочинку замість тих, що розміщені на території Батьківщини.  Проблеми розвитку туризму в Україні  Основною проблемою розвитку туризму в Україні є неефективне та нераціональне використання природних ресурсів, а також відсутність чіткої стратегії розвитку індустрії туризму та чіткого його регулювання. Недостатньо розвинена інфраструктура, а також система транспортного обслуговування туристів та населення стають на заваді швидкому піднесенню та поширенню тур слави країни, часто ставлять охочих відпочити перед вибором. Тому розвиток тур інфраструктури та транспортних шляхів сполучення є одним із першочергових завдань.  Не менш важливим та болючим питанням залишається якість надання тур послуг. За цим показником Україна значно відстає від багатьох держав із подібним рекреаційно-тур потенціалом. Внаслідок цього багато наших співвітчизників надають перевагу іноземним курортам, отримуючи фактично за ті самі гроші набагато вищий рівень обслуговування та комфорту та стаючи при цьому інвесторами в економіку іноземних держав. Підняття рівня якості вітчизняних тур послуг до європейських стандартів значно прискорило б розвиток туризму в Україні та привабило б більше охочих відпочити з України та близького зарубіжжя.  Серед інших проблем тур сфери можна назвати недостатню поінформованість населення про готелі, інші заклади відпочинку, тури по країні, тур послуги, а також відчутний податковий тягар для об’єктів тур діяльності. 

Висновок - інтенсивний розвиток туризму в Україні сприятиме зміцненню її економіки та її утвердженню як туристичної держави.