42. Романтизм та модерн в культурі Європи

Романтизм (від. франц. romantisme - дивне, фантастичне) - ідейний і художній напрям у культурі першої половини XIX ст., який характеризується відмовою від нормативного мислення, особливим наголосом на індивідуальності митця, цікавістю до всього неповторного, несхожого, сприйняттям природи як безкінечного процесу становлення і руйнування.

Темою романтичних творів здебільшого були думки про гармонійне і недосяжне минуле, що не повернеться, і невідоме майбутнє.

Романтики прагнули створити в мистецтві недосяжне - ідеальний і досконалий світ людських взаємин. Тому романтичні твори мають два виміри - ідею найвищих людських чеснот і відкидання спотвореного реального життя (Д. Г. Байрон, "Пригоди Чарльз-Гарольда"). Природа була вічною цінністю у творчості романтиків, проте завжди залишалася вільною і нескореною (М. Лєрмонтов, "Демон", "Думи"). Красою мистецтва вони воліли врятувати світ. Це був час тріумфу поезії.

Велике значення для європейських народів мало зацікавлення романтиків національними традиціями, народними мовами, звичаями, подіями минулого, насамперед середньовіччям (історичні романи В. Скотта). Письменники-романтики відкрили європейцям ідеалізоване минуле, зацікавили мандрами (Д. Ф. Купер "Останній з могікан"), пізнанням невідомого. Романтизм сприяв появі й популярності нових жанрів (зародження професійної журналістики і критики Е. По), відкрив нові можливості для творчого експерименту (народні казки братів Я. і В. Грімм, казки-фантазії Е. Гофмана). Величною фігурою періоду романтизму є французький письменник В. Гюго (1802-1885).

Романтизм у живопису вирізнявся динамізмом композиції, стрімкими рухами зображень, яскравими кольорами, контрастом світла і тіні. Риси художніх творів епохи класицизму - велич, ретельне вимальовування деталей.

У живопису романтизм представлений кількома напрямами. Для майстрів французького романтизму більш характерна динамічна тематика з героїчним або драматичним змістом. Першим художником цього напряму вважають Т. Жеріко - палкого прихильника героїки наполеонівської доби. Е. Делакруа - лідер романтизму в образотворчому мистецтві, тематика творів якого приводила до дискусій, адже митець не обходив трагічних сторінок революційних подій першої половини XIX ст. в Європі

Німецький романтизм характеризувався домінуванням релігійно-патріархальної тематики, меланхолічним настроєм творів. Англійський - фантастичними і релігійно-міфічними мотивами.

Модерн (від фр. Moderne - сучасний) - художній напрям у мистецтві, найбільш популярний у кінці XIX - на початку XX століття.

З кінця 19-го століття до Другої світової війни, загальне бажання чогось нового і сучасного породило інновації в області мистецтва по всій Європі.

Модерн став останнім художнім стилем, який претендував на те що, щоб відновити зв'язок людини з живою природною природою, різні способи художнього перетворення форм органічного життя були властиві авторським стилям багатьох майстрів модерну (Ф.-Л. Райт, А. Гауді, М. Врубель)

Модерн по-своєму відреагував в розвитку машинного виробництва, який заполонив повсякденний побут.

Особливого значення стиль модерн мав у розвитоку архітектури. Основні риси архітектурного модерну: вільна, примхлива, часом асиметрична конфігурація будівель; текучі, хіба що саме які утворюються форми; хвилясті, звивисті лінії в конструкції будівлі і декорі; використання стилізованого рослинного орнаменту. Особливо популярні були панно, вітражі, дрібна пластика, кераміка, спеціально підбиралися навіть тканини. Найяскравішими представниками модерну в архітектурі були А.Вельде, У.Орта, А. Гауді, Р.Гимар, Ф. Шехтель.

Для живопису та графіки модерну характерні романтична декоративність, орнаментальність, порушення природних пропорцій. У живописі виразні можливості колірних відтінків використовуються мало, а графіці традиційно головним є чорно-білий контраст. Серед художників, які у стилі модерн, передусім, треба сказати Про.Бердсли, Р.Климта, Ф.Ходлера, А.Муху, У. Сєрова, А. Бенуа, Л.Бакста, А. Головіна, До. Сомова, У. Врубеля.