1.Зміст поняття «культури».

Положення людини у світі та її ставлення до світу залежать від різних соціальних факторів, у першу чергу - від культури.

Первісне уявлення про культуру дали давні римляни, вони вбачали в ній узагальнення всіх форм людської активності. Культура - штучне, рукотворне буття. Поняття "культура", таким чином, було спочатку аналогічне до поняття "господарство" і співвідносилося з культурою чогось: культура душі, розуму.

Поняття "культура" одним із перших використав римський письменник Марк Катон у значенні "агрикультура" в одному із трактатів про землеробство. Згодом поняття "культура" змінюється й переходить у термін, що походить від латинського corele - обробляти, почитати, звідки походить термін cultus - оброблення, догляд, шанування, що пізніше перетворився на cultura agri – землеробство

У своєму уявленні про культуру римський філософ Марк Туллій Цицерон уже мав на увазі не землю, а духовність. Він вів мову про необхідність культури душі й духу, і що тільки завдяки культурі (обробленню) людина стає досконалішою істотою.

В античній свідомості поняття "культура" в цілому ототожнювалося з поняттям "пайдейя", тобто "освіченість". Пайдейя, за визначенням Платона, означає керівництво до зміни людини, усієї її сутності.

Термін "культура", що виник в давньоримській думці, приживався в сучасних європейських мовахважко. Й. Хейзинга вважав, що поняття "культура" в сучасному його значенні спершу виникло в німецькій мові, а потім потрапило в скандинавські, слов'янські й романські мови, американський варіант англійської. У словниках німецької мови термін "культура" вперше з'являється лише наприкінці XVIII ст., проте вже в пізніших виданнях XIX ст. відсутній, незважаючи на те, що його широко використовував І. Кант.

До англомовного наукового обігу термін "культура" ввів Е. Тайлор у 1871 р. (праця "Первісна культура"), вживаючи його в антропологічному значенні

п'ять основних, загальноприйнятих значень слова "культура" в українській мові:

1) сукупність досягнень людського суспільства у виробничому, суспільному і духовному житті. Рівень досягнень у певну епоху певного народу або класу суспільства. Рівень, ступінь розвитку певної галузі господарської або розумової діяльності;

2) освіченість, начитаність, наявність певних навичок поведінки в суспільстві, вихованість людини.

3) розведення, вирощування якої-небудь рослини, культивування;

4) рослина, яку розводять, культивують;

5) мікроорганізми, вирощені в лабораторних умовах.

Від природи культура відрізняється тим, що в ній зосереджені людські зусилля й вона є результатом цілеспрямованої творчої діяльності.

2. Сутність та функції культури. Природа і культура.

Головна функція культури – «здатність зберігати й відтворювати духовний досвід людства, передавати його з покоління до покоління і збагачувати його».І є ще такі:

1) Нормативна (чи регулятивна) функція - здійснює регулювання дій, засобів і цілей життєдіяльності людини. Культура поділяє дії особи на одне позитивні й негативні.

2) Пізнавальна функція. Культура здійснює різноманітні форми пізнавальної діяльності. У культурі здійснюється художнє, моральне, релігійне пізнання.

3)Змістотворна (чи інформаційна) функція - здійснюється з допомогою творчих прийомів, з допомогою мови та знаків, символів й яскравих образів, понять й ідей.

4) Комунікативна функція. Культура створює певну систему комунікацій обмінюватись і взаємодії учасників культурного процесу.

5) Функція «громадської пам'яті» - створює засоби і способи збереження та накопичення досвіду духовної діяльності.

6)Рекреативная функція культури - полягає у створенні засобів і установ (це храми, театри, музеї та ін.), в якому людина може відновити свої духовні сили,

Сутність поняття культура Тут кароче пару слів про історію культури, це є в 1 питанні.

У визначенні поняття і сутності культури немає едності.

Культура передбачає діяльність, однак не всяку діяльність можна назвати культурною, а лише ту, в результаті якої відбуваються позитивні перетворення в різних сферах суспільства (соціальній, духовній, економічній). Діяльність, як засіб розвитку культури, включає в себе культуротворчу діяльність, в ході якої створюються цінності культури. Саме культура, приймаючи форму активної людської діяльності, виступає засобом суспільного розвитку та формування людської особистості. Отже, сучасні наукові концепції культури обґрунтовують єдність матеріальної та духовної культур. Головною тенденцією культурного прогресу є розвиток і вдосконалення суспільства і людини, матеріальне і духовне збагачення. Культура реалізується через людську діяльність, творчість, новаторство.

Культура є незамінним та невід'ємним супутником прогресу людства, цивілізованості. Культура - неодмінна умова формування і руху, розвитку розуму людини.

Отже, культура - це:

• сукупність матеріальних і духовних цінностей;

• специфічний спосіб людської діяльності;

• продукт діяльності людини;

• процес творчої самореалізації сутнісних сил людини.

2.3. Природа і культура

Природа і культура перебувають у складних взаєминах, але вони тісно пов'язані між собою , оскільки культура виникає з природи , вона народжується з взаємодії людини з природою. Всі предмети культури , включаючи твори мистецтва , зроблені з природного речовини. Відносини між природою і культурою залежать в першу чергу від культури , від її характеру і особливостей , які в свою чергу багато в чому обумовлені своєрідністю релігії. Так , є істотні відмінності між західною культурою , заснованої на християнстві , і східної, заснованої на ісламі та інших східних релігіях.Згідно концепції К. Юнга , східна людина - інтраверт , його свідомість направлено всередину себе , він шукає порятунку в самому собі , у вдосконаленні своєї духовності . Мусульманин не дивиться на природу на те, що можна привласнити , підпорядкувати і тим більше зруйнувати. Для нього характерне смиренність і обожнювання природи . У ще більшою мірою показові в цьому плані індійські релігії , особливо джайнізм , в якому характерний для цих релігій принцип неспричинення шкоди всьому живому доведений до крайньої точки .Послідовники джайнізму не можуть займатися землеробством , бо оранка землі може привести до вбивства живих істот - хробаків і комах .Західний християнин дотримується куди більш прагматичного ставлення до природи. Згідно К. Юнгу , західна людина - екстраверт , його розум спрямований назовні . Він шукає порятунку не в самому собі , а в пануванні над природою і навколишнім світом. Він давно вже бачить себе перетворювачем і підкорювачем природи. Такий підхід багато в чому обумовлений тим , що праця в християнстві виступає як одна з головних його цінностей . Однак і в західній культурі погляди на природу не були однаковими. Вони змінювалися від епохи до епохи.