Тема: основи культури української мови Література

1. Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови / Н.Д. Бабич. – Львів : Світ, 2003. – 432с.

2. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова / М.Г. Зубков. – Х. : СПД ФО Співак Т.К., 2006. – 448с.

3. Мацюк 3.О. Українська мова професійного спілкування: навч. посіб. / 3оряна Мацюк, Ніна Станкевич. – К. : Каравела, 2009. – 352с.

4. Мацько Л.І. Культура української фахової мови / Л.І. Мацько, Л.В. Кравець. – К. : ВЦ «Академія», 2007. – 360с.

5. Мацько Л.І. Стилістика української мови: підруч./ Л.І. Мацько, О.М. Сидоренко, О.М. Мацько. – К. : Вища школа, 2003. – 462с.

6. Середницька А.Я. Українська мова за професійним спрямуванням : навч.посіб. / А.Я. Середницька, З.Й. Куньч. – К. : Знання, 2011. – 211с.

Практичне заняття № 2

Основи культури української мови. Мовний етикет українського ділового спілкування

План

Культура мовлення в житті професійного комунікатора. Комунікативні ознаки якісного мовлення, їх характеристика. Практичне засвоєння нормативних форм відмінкових закінчень іменника. Форми ступенів порівняння прикметників і прислівників. Зв’язок іменників із числівниками. Мовний, мовленнєвий, спілкувальний етикет.

Питання для самоконтролю

1. Розмежуйте поняття „культура мови” і „культура мовлення”.

2. Назвіть комунікативні ознаки культури мовлення.

3. Виділіть основні аспекти вияву культури мовлення.

4. Які особливості вживання форм ступенів порівняння прикметників та прислівників у професійному мовленні?

5. У чому особливість українського мовленнєвого етикету?

6. Яка структура мовного етикету?

Теоретичні відомості

Мова і культура як духовні вартості органічно пов’язані між собою. Мова утримує в одному духовному полі національної культури всіх представників певного народу і на його території, і за її межами. Оберігаючи мову, її самобутність, ми зберігаємо національну культуру. Тому важливого значення набуває поняття культура мовлення – дотримання всіх мовних норм (вимови, наголосу, слововживання й побудови висловлювань) і реалізація якісних комунікативних ознак в мовленні. Це визначає рівень культури також і професійного мовлення. Якісними комунікативними ознаками мовлення є:

1. Змістовність (продумати тему й основну думку, розкрити їх повністю; не говорити й не писати зайвого; говорити й писати лише те, що добре відомо).

2. Правильність і чистота (дотримуватися норм літературної мови – орфоепічних, лексичних, фразеологічних, словотворчих, граматичних, стилістичних; відсутність суржику, слів-паразитів).

3. Точність (добирати слова і будувати речення так, щоб найточніше передати зміст висловлювання).

4. Логічність (говорити й писати послідовно (зачин, виклад, кінцівка) відповідно до складеного заздалегідь плану, забезпечити смислові зв’язки між словами, реченнями, мікротемами в тексті).

5. Багатство (використовувати різноманітні мовні засоби відповідно до стилю спілкування, уникати повторів, однотипних конструкцій речень; бути оригінальним).

6. Чистота (уникати слів-паразитів для заповнення паузи (ну, от, значить, так сказать, типу, розумієш та ін.), діалектизмів, просторічної лексики, канцеляризмів. Чистота мовлення – це відсутність суржику).

7. Доречність (будувати висловлювання у відповідному стилі, ураховуючи ситуацію спілкування – мету, адресата, обставини, час тощо) .

8. Виразність (удосконалювати правильну, виразну артикуляцію (дикцію); уникати монотонності, застосовуючи виражальні засоби – логічний наголос, видозміни голосу, темп, паузи, жести, міміка) [Пентилюк М., Мацюк З.].

Вимоги до професійного мовлення базуються на бездоганному знанні норм літературної мови і чутті мови як здатності людини відчувати належність слова до певного стилю, доречності його вживання, що, у свою чергу, пов’язані з: 1) ерудицією і світоглядом людини; 2) культурою мислення; 3) ступенем оволодіння технікою мовлення; 4) психологічною й комунікативною культурою мовця