Українська мова (за професійним спрямуванням)

Тема: нормативно-стильові параметри професійноЇ КОМУНІКАЦІЇ

Література

1. Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови / Н.Д. Бабич. – Львів : Світ, 2003. – 432с.

2. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова / М.Г. Зубков. – Х. : СПД ФО Співак Т.К., 2006. – 448с.

3. Мацюк 3.О. Українська мова професійного спілкування: навч. посіб. / 3оряна Мацюк, Ніна Станкевич. – К. : Каравела, 2009. – 352с.

4. Мацько Л.І. Культура української фахової мови / Л.І. Мацько, Л.В. Кравець. – К. : ВЦ «Академія», 2007. – 360с.

5. Мацько Л.І. Стилістика української мови: підруч./ Л.І. Мацько, О.М. Сидоренко, О.М. Мацько. – К. : Вища школа, 2003. – 462с.

6. Середницька А.Я. Українська мова за професійним спрямуванням : навч.посіб. / А.Я. Середницька, З.Й. Куньч. – К. : Знання, 2011. – 211с.

Практичне заняття №1

Нормативно-стильові параметри професійної комунікації

План

1. Типи літературної норми. 2. Орфоепічні норми української мови. 3. Акцентуаційні норми української мови. Наголос, його види. 4. Милозвучність української мови. 5. Лексичні норми мови професійного спілкування: 6. Словотвірні норми української мови. 7. Граматичні норми української мови. 8. Орфографічні та пунктуаційні норми. 9.Стилістичні норми, їх підвиди та специфіка.

Питання для самоконтролю

1. Які є типи літературної норми?

2. У чому полягає сутність орфоепічної норми?

3. Що Ви знаєте про акцентуаційні норми української мови?

4. Які види наголосу існують? Схарактеризуйте їх.

5. Що регулюють лексичні норми української мови?

6. Що Ви знаєте про словотвірні норми української мови? Пригадайте основні способи словотвору.

7. У чому полягають граматичні норми?

8. Що регламентують орфографічні норми?

Теоретичні відомості

Основною ознакою літературної мови є її унормованість. Мовні норми – це сукупність загальноприйнятих правил реалізацій мовної системи, що закріплюються в процесі спільної комунікації. Виділяють такі типи норм літературної мови: 1) орфоепічні (вимова звуків і звукосполучень, акцентуаційні норми); 2) графічні (передача звуків на письмі); 3) орфографічні (написання слів); 4) словотвірні (утворення слів); 5) лексичні (слововживання); 6) морфологічні (вживання морфем); 7) синтаксичні (керування, узгодження, поєднання і розміщення слів, речень); 8) пунктуаційні (вживання розділових знаків); 9) стилістичні (вибір мовних елементів відповідно до умов спілкування).

Важливим елементом усного мовлення є інтонація (лат. intono – голосно вимовляю) – ритмомелодійний лад мовлення, який формується наголосом, паузами, а також динамікою мелодики, тривалістю мовлення, сили голосу і тембру [Бондар О.]. За допомогою інтонації в текст вносяться різні смислові та емоційні відтінки. Інтонаційна виразність передбачає використання різних видів наголосу, врахування темпу мовлення, застосування пауз, зміну висоту тону.

Наголос – це основний елемент інтонації, який пов’язаний з виділенням складу в слові або слова в реченні, фразі. Є основні види наголосу: словесний, логічний, синтагматичний, фразовий.

Словесний служить для фонетичного об’єднання слова. В УМ наголос 1) динамічний (основним фонетичним засобом є посилення м’язової напруженості); 2) вільний (він не є фіксованим, як, наприклад, у чеській – на першому, у польській – на передостанньому, у французькій – на останньому); 3) рухомий (може змінюватися при утворенні форм слова, напр. сестра́ – се́стри). Системність у наголошуванні українських слів існує (див.опорний конспект).

Логічним називають наголос, пов’язаний з виділенням у реченні слова, яке несе особливе смислове навантаження. Змінюючи його, можна надавати висловлюванню різних смислових відтінків: Сьогодні в нас лекція; Сьогодні в нас лекція; Сьогодні в нас лекція.

Ступінь вираження смислових і стилістичних відтінків залежить від синтагматичного і фразового наголосу, що виділяють у межах синтагми, фрази. За допомогою пауз фраза членується на синтагми. Синтагма – ритмічно-інтонаційна і смислова єдність усного мовлення, що складається з одного чи кількох слів. Синтагматичний наголос здебільше падає на останнє слово синтагми Вразили його / слова брата. Вразили його слова / брата.

Близьким до синтагматичного є фразовий наголос. В емоційно нейтральному мовленні він стоїть на останньому слові фрази як основній одиниці мовлення, що часто відповідає реченню: Я прийду пізніше.

У професійній комунікації максимального успіху досягає той, хто користується інструментами збудження емоцій і почуттів, тому важливо пам’ятати про енергетику мовлення, що створюється його експресивністю й тональною варіативністю. Співрозмовникові імпонує, коли партнер не метушиться і вимовляє фрази впевнено і виразно, виражаючи переконання в правильності висловлюваних пропозицій і аргументів. Єдність манери поводження і мовлення створює ситуацію довіри. Це досягається такими характеристиками голосу:

1. Темп мовлення – швидкість вимовляння складів на хвилину: менше 200 – відносно повільне мовлення; близько 350 – відносно «нормальне», близько 500 – відносно швидке мовлення. Швидкий темп свідчить про імпульсивність співрозмовника, його впевненість у собі; спокійна манера говорити свідчить про розважливість; помітні коливання швидкості сигналізують про недостатню врівноваженість.

2. Пауза – зупинка в мовленні. Вона виконує логіко-граматичні та інтонаційно-конструювальні функції. Уважають, що вона є виразником розуму і сигналом почуттів. Паузи зумовлені різними причинами: бажанням надати наступним словам додаткової сили; щоб виграти час для обдумування відповіді; з метою дати партнерові можливість висловитися; як реакція на сигнали тіла співрозмовника, які свідчать про його бажання щось сказати; тим, що мовець відволікся; паузи в скрутному становищі, зумовлені сподіванням на те, що співрозмовник зніме напругу. На письмі паузи передаються розділовими знаками.

2. Висота тону – мелодійний діапазон голосу, що дозволяє правильно інтонувати мовлення.

3. Артикуляція – робота мовних органів, спрямована на вимову звуків. Ясна й чітка вимова вказує на внутрішню дисципліну; нерозбірлива вимова свідчить про невпевненість, млявість волі [Загнітко А., Мацюк З.].