
- •Определение фармакологии как науки. Ее задачи и предмет.З*вязок с другими дисциплинами.
- •Основные этапы развития фармакологии.
- •3. Шляхи винайдення нових лікарських засобів:
- •4.Клінічні дослідження нових медикаментозних речовин.
- •5.Поняття про лікарську речовину, форму, препарат, сировину.
- •6.Джерела одержання медикаментозних речовин .Уявлення про фітотерапі.
- •7.Класифікація форм лікарських препаратів їх переваги та недоліки.
- •15.Рідкі форми ліків,правила виписування рецептів на розчини,емульсії,суспензії слизі.
- •16.Рідкі лікарські форми з рослинної сировини правила виписування рецептів на настої,відвари,настойки,екстракти,мікстури.
- •17.Мякі форми ліків:мазі,пасти,лініменти,супозиторії.
- •18.Форми ліків для ін’єкцій.Способи стерилізації ,правила виписування рецептів.
- •19.Шляхи введення ліків в організм
- •20.Переваги та недоліки ентеральних шляхів уведення ліків в організм.
- •21.Переваги та недоліки парентеральних шляхів уведення в організм.
- •22.Розподіл та біотрансформація ліків в організмі.
- •23. Шляхи виведення ліків з організму.
- •24. Основні поняття фармокодинаміки: фармакологічний ефект, механізм дії.
- •40. Антихолінестеразні речовини. Механізм дії, основні фарм. Ефекти. Препарати, застосування. Допомога в разі отруєння.
- •42. Гангліоблокатори. Механізм дії. Застосування окремих лп. Побічні дії.
- •43. Класифікація речовин, що впливають на адренергічні нервові волокна.
- •47. Симпатоміметичні речовини. Основні фармакологічні ефекти. Застосування. Побічна дія.
- •50. Симпатолітичні речовини.
- •51. Засоби для інгаляційного наркозу. Ускладнення до і після наркозу. Особливості дії окремих препаратів.
- •52. Засоби неінгаляційного наркозу. Особливості дії окремих препаратів. Шляхи введення. Ускладнення.
- •53. Спирт етиловий. Резорбтивна і місцева дія. Допомога в разі гострого отруєння. Алкоголізм і його методи лікування.
- •56. Ненаркотичні анальгетики. Механізм аналгетичної, жарознижувальної та протизапальної дії. Застосування. Побічна дія.
- •57.Нейролептики. Загальна характеристика, застосування, побічна дія.
- •58. Транквілізатори. Загальна характеристика. Препарати. Застосування. Побічна дія.
- •59.Седативні засоби. Вплив на цнс. Застосування, побічна дія.
- •61. Аналептики. Загальна характеристика, вплив на цнс. Препарати, застосування.
- •63.Противокашлевые средства, классификация. Препараты, применение, побочные эффекты.
- •2)Периферического действия(Либексин- при кашле инфекции в дыхательных путях, перед инструментальными исследованиями бронхов. Фалиминт, Пентоксиверин)
- •64.Отхаркивающие средства. Механизм действия и применение отдельных препаратов.
- •65. Бронхолитические средства. Средства неотложной помощи при бронхиальной астмы.
- •66.Средства которые применяются при отеке легких.
- •67.Сердечные гликозиды, механизм действия ее на сердце. Препараты, применение, пути введения. Передозировка.
- •68. Противоаритмические средства: механизм действия отдельных препаратов, применение. Новокаинамид механизм действия -Понижает возбудимость мышцы сердца. Применение: Нарушение сердечного ритма.
- •69. Засоби,які використовують для зняття та запобігання нападам стенокардії. Механізм дії окремих препаратів. Шляхи введення.
- •70. Засоби,які використовують в разі інфаркту міокарда
- •71. Антигіпертензивні засоби, загальна характеристика. Класифікація. Застосування окремих препаратів
- •72. Засоби,які впливають на апетит
- •73. Засоби, які використовують у випадку недостатньої та надмірної секреції підшлункової залози
- •74. Засоби, які використовують у випадку порушення секреції підшлункової залози
- •75. Жовчогінні засоби, класифікація. Застосування окремих препаратів
- •76. Проносні засоби, класифікація. Застосування окремих препаратів
- •77. Сечогінні засоби, механізм дії, класифікація, застосування, можлива побічна дія.
- •1. Зневоднювання.
- •78.Засоби, які впливають на міометрій
- •79.Засоби, які впливають на систему крові, класифікація, застосування.
- •1. Засоби для лікування гіпохромних (залізодефіцитних) анемій.
- •2. Засоби для лікування гіперхромних анемій.
- •1. Антикоагулянти.
- •Солі основних та основно-земельних металів. Солі натрію (натрію хлорид)
- •Солі калію (калію хлорид)
- •Солі кальцію (кальцію хлорид, кальцію глюконат)
- •Солі магнію (магнію сульфат)
- •1. При парентеральному введенні (внутрішньом’язово, внутрішньовенно):
- •2. При ентеральному введенні:
- •83.Глюкоза. Фізіологічне значення, показання до застосування.
- •84.Протизапальні засоби стероїдної та нестероїдної будови. Механізм їхньої дії. Застосування. Побічні дія.
- •86.Антисепчические засоби.Застосування препаратив групп галогеномисних сполук,ароматичних,алифатичних сполук,барвника.
- •87. Антисептичні засоби. Застосування препаратів груп окислювачів, похідних
- •89. Застосування антибіотиків групи пеніциліну. Напівсинтетичні пеніциліни. Шляхи введення. Побічна дія.
- •90. Особливості застосування антибіотиків груп макролітів, тетрацикліну, стрептоміцину.
- •91.Особливості застосування антибіотиків групп лівомецитину ,аміноглікозидів,поліміксинів.
- •92.Основні принципи хіміотерапії.Поняття про основні та резервні антибіотики.
- •93.Сульфаніламідні препарати,загальна характеристика механізм і спектр дії.Побічні дії.
- •94.Похідні нітрофурану.8-оксиноліну.Фторхінолони.
- •95.Протитурбекульозні засоби.Протисифілітичні засоби
- •96.Засоби які застосовують у разі трихомоназу.
- •97.Протигрибкові засоби .Протигельмінтні.
89. Застосування антибіотиків групи пеніциліну. Напівсинтетичні пеніциліни. Шляхи введення. Побічна дія.
Застосування антибіотиків групи пеніциліну: гнійно-септичні інфекції (сепсис, флегмона, абсцес); захворювання верхніх дихальних шляхів; ангіна, скарлатина, отит; сифіліс, гонорея; менінгіт; інфекції сечових шляхів; ревматизм (біциліни)
Напівсинтетичні пеніциліни:
Оксаліцину натрієва сіль (простафлін) – кислотостійкий препарат, стійкий до β-лактамаз. ефективний при захворюваннях, зумовлених пеніцилінорезистентними мікроорганізмами. Препарат швидко всмоктується; терапевтична дія триває 4-6 год, виділяється нирками.
Ампіцилін (пентрексил) – широкого спектру дії, кислотостійкий препарат, не стійкий до β-лактамаз. Швидко всмоктується в кров, проникає в тканини і рідини організму, крім спинномозкової рідини. Виділяється нирками (25-35 %) і у великій кількості виводиться жовчю.
Амоксицилін – широкого спектра дії. Не потребує дотримування режиму дозування (таб. можна ковтати, розжовувати, розчиняти), зменшує загрозу дисбактеріозу.
Шляхи введення: парентерально, перорально, місцево.
Побічна дія: алергійні реакції, свербіж, шкірний висип, анафілактичний шок; подразнювальна дія (глосит, стоматит, нудота, діарея); дисбактеріоз, кандидамікоз; передозування – нейротоксичні ефекти (марення, судоми, маячення)
90. Особливості застосування антибіотиків груп макролітів, тетрацикліну, стрептоміцину.
Антибіотики тетрациклінового ряду
Ця група препаратів має широкий спектр дії та залишається препаратами вибору при інфекціях, спричинених хламідіями (трахома, пситакоз, сальпінгіт, уретрит, венерична лімфогранульома), рикетсіями (у тому числі Q-лихоманка), бруцелами, спірохетами, включаючи Borrelia burgdorferi (кліщовий енцефаліт або хвороба Лайма). Вони використовуються також у лікуванні респіраторних та генітальних інфекцій, збудником яких є мікоплазми, інфекцій порожнини рота, загострень хронічного бронхіту, лептоспірозу у хворих з алергією на пеніциліни.
За допомогою тетрациклінів проводять лікування вугрової висипки (acne vulgaris), що базується не тільки на антибактеріальній дії препарату, а й на його здатності зменшувати вміст вільних жирних кислот у шкірному салі — продукті секреції сальних залоз.
Препарати тетрациклінового ряду мають здатність накопичуватись у кістках, викликаючи забарвлення та іноді гіпоплазію зубних тканин. Слід пам’ятати, що антибіотики цієї групи не слід призначати дітям до 8-річного віку, вагітним та годуючим матерям, а також пацієнтам із нирковою недостатністью (крім доксицикліну).
Антибіотики макролідного ряду.
Макроліди поділяються на природні (першої генерації) — еритроміцин та напівсинтетичні (другої генерації) — кларитроміцин, спіроміцин, диритроміцин, азітроміцин, рокситроміцин, мідекаміцин тощо. Особливістю фармакокінетики цієї групи антибіотиків є здатність накопичуватись у тканинах (зокрема, паренхімі легень, слизовій бронхів тощо), трахеобронхіальному секреті. При цьому створюються високі концентрації препаратів в альвеолярних макрофагах та нейтрофілах. Безпечність макролідів нової генерації робить можливим їх застосування при алергії до бета-лактамів, а також у хворих, які приймають серцеві глікозиди та теофілін, оскільки, на відміну від еритроміцину, вони не змінюють концентрацію останніх у крові. Майже всі нові макроліди характеризуються низьким рівнем накопичення у кров’яному руслі. Серед відомих на сьогоднішній день антибіотиків тільки макроліди та фторхінолони створюють у клітинах терапевтично високі концентрації. Здатність макролідів модифікувати функції макрофагів та нейтрофілів, а також їх антиоксидантні та протизапальні властивості знайшли застосування у так званих “небактеріальних” сферах, зокрема кардіології, ревматології.
Лікарський препарат Стрептоміцин має бактерицидну (антимікробну) впливом. Його можуть призначати пацієнтам при туберкульозі, який був вперше виявлений, а також при туберкульозі, коли він вражає інші внутрішні органи.