- •Определение фармакологии как науки. Ее задачи и предмет.З*вязок с другими дисциплинами.
- •Основные этапы развития фармакологии.
- •3. Шляхи винайдення нових лікарських засобів:
- •4.Клінічні дослідження нових медикаментозних речовин.
- •5.Поняття про лікарську речовину, форму, препарат, сировину.
- •6.Джерела одержання медикаментозних речовин .Уявлення про фітотерапі.
- •7.Класифікація форм лікарських препаратів їх переваги та недоліки.
- •15.Рідкі форми ліків,правила виписування рецептів на розчини,емульсії,суспензії слизі.
- •16.Рідкі лікарські форми з рослинної сировини правила виписування рецептів на настої,відвари,настойки,екстракти,мікстури.
- •17.Мякі форми ліків:мазі,пасти,лініменти,супозиторії.
- •18.Форми ліків для ін’єкцій.Способи стерилізації ,правила виписування рецептів.
- •19.Шляхи введення ліків в організм
- •20.Переваги та недоліки ентеральних шляхів уведення ліків в організм.
- •21.Переваги та недоліки парентеральних шляхів уведення в організм.
- •22.Розподіл та біотрансформація ліків в організмі.
- •23. Шляхи виведення ліків з організму.
- •24. Основні поняття фармокодинаміки: фармакологічний ефект, механізм дії.
- •40. Антихолінестеразні речовини. Механізм дії, основні фарм. Ефекти. Препарати, застосування. Допомога в разі отруєння.
- •42. Гангліоблокатори. Механізм дії. Застосування окремих лп. Побічні дії.
- •43. Класифікація речовин, що впливають на адренергічні нервові волокна.
- •47. Симпатоміметичні речовини. Основні фармакологічні ефекти. Застосування. Побічна дія.
- •50. Симпатолітичні речовини.
- •51. Засоби для інгаляційного наркозу. Ускладнення до і після наркозу. Особливості дії окремих препаратів.
- •52. Засоби неінгаляційного наркозу. Особливості дії окремих препаратів. Шляхи введення. Ускладнення.
- •53. Спирт етиловий. Резорбтивна і місцева дія. Допомога в разі гострого отруєння. Алкоголізм і його методи лікування.
- •56. Ненаркотичні анальгетики. Механізм аналгетичної, жарознижувальної та протизапальної дії. Застосування. Побічна дія.
- •57.Нейролептики. Загальна характеристика, застосування, побічна дія.
- •58. Транквілізатори. Загальна характеристика. Препарати. Застосування. Побічна дія.
- •59.Седативні засоби. Вплив на цнс. Застосування, побічна дія.
- •61. Аналептики. Загальна характеристика, вплив на цнс. Препарати, застосування.
- •63.Противокашлевые средства, классификация. Препараты, применение, побочные эффекты.
- •2)Периферического действия(Либексин- при кашле инфекции в дыхательных путях, перед инструментальными исследованиями бронхов. Фалиминт, Пентоксиверин)
- •64.Отхаркивающие средства. Механизм действия и применение отдельных препаратов.
- •65. Бронхолитические средства. Средства неотложной помощи при бронхиальной астмы.
- •66.Средства которые применяются при отеке легких.
- •67.Сердечные гликозиды, механизм действия ее на сердце. Препараты, применение, пути введения. Передозировка.
- •68. Противоаритмические средства: механизм действия отдельных препаратов, применение. Новокаинамид механизм действия -Понижает возбудимость мышцы сердца. Применение: Нарушение сердечного ритма.
- •69. Засоби,які використовують для зняття та запобігання нападам стенокардії. Механізм дії окремих препаратів. Шляхи введення.
- •70. Засоби,які використовують в разі інфаркту міокарда
- •71. Антигіпертензивні засоби, загальна характеристика. Класифікація. Застосування окремих препаратів
- •72. Засоби,які впливають на апетит
- •73. Засоби, які використовують у випадку недостатньої та надмірної секреції підшлункової залози
- •74. Засоби, які використовують у випадку порушення секреції підшлункової залози
- •75. Жовчогінні засоби, класифікація. Застосування окремих препаратів
- •76. Проносні засоби, класифікація. Застосування окремих препаратів
- •77. Сечогінні засоби, механізм дії, класифікація, застосування, можлива побічна дія.
- •1. Зневоднювання.
- •78.Засоби, які впливають на міометрій
- •79.Засоби, які впливають на систему крові, класифікація, застосування.
- •1. Засоби для лікування гіпохромних (залізодефіцитних) анемій.
- •2. Засоби для лікування гіперхромних анемій.
- •1. Антикоагулянти.
- •Солі основних та основно-земельних металів. Солі натрію (натрію хлорид)
- •Солі калію (калію хлорид)
- •Солі кальцію (кальцію хлорид, кальцію глюконат)
- •Солі магнію (магнію сульфат)
- •1. При парентеральному введенні (внутрішньом’язово, внутрішньовенно):
- •2. При ентеральному введенні:
- •83.Глюкоза. Фізіологічне значення, показання до застосування.
- •84.Протизапальні засоби стероїдної та нестероїдної будови. Механізм їхньої дії. Застосування. Побічні дія.
- •86.Антисепчические засоби.Застосування препаратив групп галогеномисних сполук,ароматичних,алифатичних сполук,барвника.
- •87. Антисептичні засоби. Застосування препаратів груп окислювачів, похідних
- •89. Застосування антибіотиків групи пеніциліну. Напівсинтетичні пеніциліни. Шляхи введення. Побічна дія.
- •90. Особливості застосування антибіотиків груп макролітів, тетрацикліну, стрептоміцину.
- •91.Особливості застосування антибіотиків групп лівомецитину ,аміноглікозидів,поліміксинів.
- •92.Основні принципи хіміотерапії.Поняття про основні та резервні антибіотики.
- •93.Сульфаніламідні препарати,загальна характеристика механізм і спектр дії.Побічні дії.
- •94.Похідні нітрофурану.8-оксиноліну.Фторхінолони.
- •95.Протитурбекульозні засоби.Протисифілітичні засоби
- •96.Засоби які застосовують у разі трихомоназу.
- •97.Протигрибкові засоби .Протигельмінтні.
74. Засоби, які використовують у випадку порушення секреції підшлункової залози
Захворювання підшлункової залози з порушенням її зовнішньої секреції проявляються у формі гострого або хронічного панкреатиту. Панкреатит – це запальний процес підшлункової залози, спричинений травмами, проникненням інфекції із травного каналу та жовчовидільних проток, а також порушенням дієти. Для лікування хронічного панкреатиту використовують поліферментні препарати або засоби замісної терапії – панкреатин, дистал, панзинорм, фестал, мезим-форте. Для лікування гострого панкреатиту використовують:
А) антиферментні препарати: контрикал, трасилол)
Б) М-холіноблокатори
75. Жовчогінні засоби, класифікація. Застосування окремих препаратів
Жовчогінні препарати – це засоби, які стимулюють утворення жовчі та покращують відтік жовчі (вихід жовчі у 12палу кишку).
Класифікація:
Холеретики
Препарати, що містять суху жовч та жовчні кислоти (алохол)
Препарати на основі лікарських рослин ( холосас, холагол)
Синтетичні препарати (оксафенамід, нікотин)
Холекінетики (атропіну сульфат, но0шпа, папазол)
76. Проносні засоби, класифікація. Застосування окремих препаратів
Проносні препарати – засоби, що стимулюють рухову активність кишок, викликають дефекацію.
Класифікація:
Осмотичні проносні (магнію сульфат, дуфалак, сіль «Барбара»)
Контактні проносні (фенолфталеїн, бісакоділ, рицинова олія, гуталакс)
Проносні, що розм’якшують калові маси (масло вазелінове)
Проносні, що збільшують об’єм вмісту кишечнику (ламінарид, мукофальк)
77. Сечогінні засоби, механізм дії, класифікація, застосування, можлива побічна дія.
Сечогінні засоби — лікарські засоби різної хімічної будови, які сприяють збільшенню виділення сечі і зменшенню вмісту рідини в організмі. Основним у механізмі дії сечогінних засобів є їх вплив на нирки
Класифікація:
І. За локалізацією та механізмом дії: 1. Засоби, що діють на рівні клітин ниркових канальців. 1.1. Засоби, що діють на рівні апікальної мембрани: а) конкуренти за переносник натрію (тріамтерен, амілорид); б) антагоністи альдостерону (спіронолактон). 1.2. Засоби, що діють на рівні базальної мембрани: а) інгібітори карбоангідрази (діакарб); б) похідні бензотіадіазепіну - тіазиди (гідрохлортіазид, циклометіазид, оксодолін); в) похідні кислоти дихлорфеноксиоцтової (кислота етакринова); г) похідні кислоти антранілової (фуросемід, буфенокс, клопамід, торасемід). 2. Осмотичні сечогінні засоби (маніт, сечовина). 3. Засоби, які підвищують кровообіг нирок (теобромін, теофілін, еуфілін та ін.). 4. Лікарські рослини (хвощ польовий, листя мучниці, бруньки берези, листя ортосифону, ягоди суниць та ін.). З клінічної точки зору практичне значення мають сила, швидкість настання і тривалість дії сечогінних засобів, відповідно до чого їх поділяють: II, За силою дії: 1. Засоби сильної (потужної) дії — фуросемід (лазикс), кислота етакринова (урегіт), клопамід (бринальдикс), осмотичні діуретики (маніт, сечовина). 2. Засоби середньої сили дії — тіазиди: гідрохлортіазид (гіпотіазид), оксодолін (гігротон), циклометіазид. 3. Засоби слабкої дії — спіронолактон (верошпірон, альдактон), діакарб (ацетазоламід), тріамтерен, амілорид, ксантини (теофілін, теобромін, еуфілін), препарати лікарських рослин (листя мучниці, листя ортосифону, березові бруньки та ін.). III. За швидкістю настання сечогінної дії: 1. Швидкої (екстренної) дії (ЗО —40 хв) -- фуросемід, кислота етакринова, маніт, сечовина, тріамтерен. 2. Помірної швидкої дії (2 — 4 год) -діакарб, теофілін, еуфілін, амілорид, циклометіазид, клопамід, оксодолін. 3. Повільної дії (2 — 4 доби) — спіронолактон. IV. За тривалістю сечогінної дії: 1. Короткої дії (4 — 8 год) — фуросемід, кислота етакринова, маніт, сечовина. 2. Середньої тривалості дії (8 —14 год) — діакарб, тріамтерен, амілорид, циклометіазид, гідрохлортіазид, бринальдикс, теофілін, еуфілін. 3. Тривалої дії (кілька діб) — оксодолін, спіронолактон.
Застосування сечогінних насамперед як засобів симптоматичної терапії, спрямованої на усунення набряків, має також важливий патогенетичний вплив на складний ланцюг реакцій при захворюваннях, які супроводжуються затримкою солей і води в організмі.
Побічні дії, які вони можуть викликати.