
- •1. Давньогрецький театр періоду міст-держав: організація театральних вистав
- •2. Давньогрецький театр періоду міст-держав: будова театру і театральна машинерія.
- •3. Давньогрецький театр періоду міст-держав: постановочний канон.
- •4. Давньогрецький театр елліністичного періоду: драматургія
- •6. Давньоримський театр: драматургія.
- •8. Видовища Давнього Риму.
- •9. Загальні характеристики театру доби Середньовіччя.
- •11.Середньовічний театр. Літургійна драма.
- •13, Середньовічний театр. Містерія: драматургія, організація вистав
- •14, Середньовічний театр. Містерія: різновиди.
- •15, Середньовічний театр. Фарс.
- •16, Середньовічний театр. Базоші та соті.
- •17, Середньовічний театр. Мораліте.
- •18, Середньовічний театр. Феодальні свята.
- •19, Загальні характеристики театру доби Відродження.
- •20, Італійська ренесансна комедія. Comedia erudita.
- •21, Італійська ренесансна трагедія.
- •22, Італійська пасторальна драма епохи Відродження.
- •24, Постановочний канон Commedia Dell’arte
- •25, Маски комедії Commedia Dell’arte.
- •26, Іспанський театр доби Відродження. Історія становлення, драматургія.
- •21, Італійська ренесансна трагедія.
- •22, Італійська пасторальна драма епохи Відродження.
- •23. Умови виникнення, особливості та наслідки існування Commedia Dell’arte.
- •24, Постановочний канон Commedia Dell’arte
- •25, Маски комедії Commedia Dell’arte.
- •29, Англійський театр доби Відродження. Постановочний канон.
- •30, Англійський театр доби Відродження. Творчість у. Шекспіра.
6. Давньоримський театр: драматургія.
Найбільш улюбленими жанрами римлян були ателлани й тогати. Відомими авторами драм й комедій того часу були Плавт, Теренцій. Уславилися в цей час актори Езоп, Росцій, Турпіон, Гатіліq/
У сфері літератури та театрального мистецтва римляни часто запозичували готовими формами у греків. Проте, не можна вбачати у реформі римської культурі лише запозичення. Їй властиві й багато оригінальні риси, висхідні до давнину. Витоки римського театру й драма походять, як й у Греції, до сільським святам збирати врожай підійшов. Ще віддалених часів, тоді Рим представляв собою невелику громаду Лациума, селами справлялися свята зв'язки Польщі з закінченням жнив. Цими святах виспівували веселі грубуваті пісні, звані фесценнины. Як і Греції, зазвичай виступали у своїй два полухория, які обмінювалися друг з одним жартами і глузуваннями часом уїдливого змісту. Зародившись іще за родовому ладі, фесценнины існували й у наступні століття, і над ними, за свідченням письменника часів Августа Горація, знаходила відбиток і соціальний боротьба між патриціями і плебеями. Горацій каже, що фесценнинские глузування не щадили і знаті, що й постаралася їх приборкати – було встановлено суворе покарання кожному, хто гудити іншого в злісних стихах. Існувала й інша форма примітивних видовищ – сатура. Ці зародки драми у Римі відчули у собі вплив етрусків. Про зародки драми у Римі відчули у собі вплив етрусків. Про це цікаво розповідає римський історик Тіт Лівій (I в. до зв. е.). У 364г. до зв. е. Рим спіткало моровое пошесть. Щоб умилостивити богів, вирішили поряд з іншими заходами вдаватися до заснування сценічних ігор, “справі новому для войовничого народу, оскільки доти видовища обмежувалися лише кінськими бігами”. З Етрурії запросили актори. Це був танцюристи, що виконували свої танці під акомпанемент флейти. Етруською акторам стала потім наслідувати римська молодь, яка додала до танцю жартівливий діалог, написаний нескладними віршами, і жестикуляцію. Так виникли поступово сатури (по дослівному, перекладу це слово позначає “суміш”). Сатури були драматичними сценками побутового і комічного характеру, включавшими в себе діалог, спів, музику і на танці, причому музичний елемент грав у них істотну роль. Про вплив етруських акторів формування римського театру вказує этрусское походження слова «гистрион», що у Римі почали називати народних развлекателей. Ще один вид ранніх драматичних уявлень також комічного характеру був у Римі ателланы. Римляни запозичали їх від племен осков в Кампанії (мабуть, близько р. до зв. е.), коли Рим вів багаторічні війни бегемотів у Південній Італії. У Кампанії був містечко під назвою Ателла. Можливо, по імені цього містечка римляни і вони називати ателланой прийшли до ним від племені осков комічні сценки, скоро цілком акклиматизировавшиеся у Римі. Сини римських громадян захопилися цими іграми і вони розігрувати в дні свят. Участь поданні ателлан не накладало на громадян ніякого безчестя, тоді як пізніше, коли в римлян з'явилася вже літературна драма, акторська професія вважалася постыдной. У ателлане діяли чотири постійних комічних персонажа. Це були Макк, Буккон, Папп і Доссен. Макк був дурня, якого все обманювали і били. Він був ненажерою й те водночас вкрай влюбчивым. Його зображували лисим, з гачкуватим носом, віслюковими вухами й у короткій одязі. Буккон був хлопцем з роздутими щоками і відвислими губами. Він також любив добряче попоїсти, але губи відвисли в нього й не так про обжерливості, як від балаканини. Папп – багатий, скупий і дурний старий. Доссен – хитрий горбун, невіглас і шарлатан, який керував своєю ученого балачкою вмів навіювати темним людям себе уважение. Ці чотири персонажа-маски були героями ателланы. Твердого тексту не було зовсім, тому у виконанні ателлан відкривався широкий простір імпровізації. Більше докладну характеристику ці типи знаходять в ателлане, що отримала літературну обробку (I в. до зв. э.). До народної драмі піднімається і мім. Як і Греції, мім
Виктория10.12.14