1. Давньогрецький театр періоду міст-держав: організація театральних вистав

У VII-VI ст. до н.е. Стародавня Греція переживає архаїчний (давній) період становлення міст-держав—полісів. Полісна система виявилася найдосконалішою формою політичного правління в тогочасному культурному світі. Важливим досяг¬ненням архаїки була доступність писемності не тільки для професійних писарів, а й для усіх громадян полісу, що вплинуло на піднесення античної літератури. Архаїка створює сприятливі умови і для розвитку театру, котрий стає найулюбленішим видом мистецтва стародавніх греків.

"Театр" у перекладі з давньогрецької—видовище. Зародив¬ся він під час святкових театралізованих процесій на честь бога Діоніса, сина Зевса та фіванської царівни Семели, бога твор¬чих сил природи; бога виноробства, а згодом—поезії й театру. (Обрядові ігри та пісні на честь богів-покровителів землероб¬ства —Деметри, її доньки Кори, Діоніса перетворилися на куль¬тову драму). Театральні видовища відбувалися спочатку раз на рік під час всенародних державних свят Великих Діонісій — свято початку весни (березень—квітень), пізніше—на Лене-ях (січень—лютий), Малих Діонісіях (грудень—січень). Свят¬ково одягнені, прикрашені вінками, всі вільні громадяни полі¬су протягом трьох днів з ранку до вечора дивилися вистави, враженнями від яких жили увесь рік.

Вже в ранній час театр займав важливе місце у громадському житті греків. Значення театру особливо зросло в період розквіту полісної демократії (5 століття до н. е.). Творчість великих драматургів Есхіла, Софокла, Евріпіда,Аристофана відобразила найважливіші сторони суспільного, політичного і духовного життя стародавніх греків і створила театр досконалої художньої форми. Загальнонародний характер давньогрецького театру визначив особливості організації театральних вистав та облаштування будівлі.

Організацію вистав брала на себе держава в особі посадових осіб — архонтів. Витрати на утримання та навчання хору несли як почесний громадський обов'язок багаті громадяни, які одержували назву хорегів. Вистави давалися на святах на честь Діоніса [Малих, або Сільських, Діонісіях (у грудні — січні за григоріанським календарем); Ленеях (у січні — лютому); Великих, або Міських Діонісіях (у березні — квітні) і носили характер змагання. Кожен з трьох конкуруючих драматургів виступав з тетралогією, що складалася з трьох трагедій і однієї сатиричної драми.

У давньогрецькому театрі жіночі ролі виконувалися чоловіками. Один і той же актор грав кілька ролей, від нього вимагалося вміння не тільки добре читати вірші і п'єси, але також співати і танцювати. Грецькі актори надягали на обличчя маски, що змінювались у різних ролях і навіть під час виконання однієї ролі. Щоб збільшити зріст, актори трагедії носили котурни — особливе взуття на високій підошві.

Давньогрецький театр складався з 3 основних частин: орхестри, скени і театрону. Найдавнішою театральною будівлею у Греції є Театр Діоніса в Афінахкінця 6 століття до н. е.

2. Давньогрецький театр періоду міст-держав: будова театру і театральна машинерія.

Внаслідок двоякого призначення давньогрецького театру він за виглядом і конструкцією багато в чому був не схожий із подібними спорудами нашого часу. Первісне призначення театру пояснює надзвичайно велику кількість їх як у самій Греції, так і в її колоніях. Більшість грецьких міст мали великі театри, хоча про драматичні вистави у них не згадується.

Власне у Греції перший кам'яний Театр був побудований в Афінах — Театр Діоніса, він став зразком для усіх наступних театрів як стосовно побудови взагалі, так і розташування окремих частин. Театр Діоніса був зведений на південно-східному схилі Афінського акрополя, у лінейському окрузі, де стояв також храм Діоніса. Спорудження кам’яного театру розпочалось після того, як обвалились дерев'яні підмостки та місця, якими доти користувалася публіка. Добудований він за архонта Лікурга. Невідомо, який архітектор складав план театру Діоніса і керував його будівництвом. Руїни театру були

знайдені в 1862 році під час розкопок.

В архітектурному відношенні будівля типового грецького театру складалася з трьох головних частин:

• місця для глядачів, власне θέατρον — театрон;

• сценічної будівлі — скена;

• простору між цими двома частинами, коністра (грец. κόνιστρα) або орхестра (грец. ὀρχήστρα).

За Вітрувієм, на місці, призначеному для будівництва, описували коло таких розмірів, які повинні були займати найнижні місця для глядачів. У це коло вписували чотирикутник таким чином: сторона чотирикутника, що знаходиться на місці, призначеному для сцени, позначала найближчий звернений до глядачів край сцени. Паралельно з цією стороною дотично до кола проводилася лінія, що позначала задню стіну сцени, яка, займаючи таким чином вузький сегмент кола, отримувала незначну глибину. Інша площа кола представляла орхестру, яку оточували місця для глядачів, що утворюють концентричні кола, що піднімаються одне за одним. Передня частина скени - проскеній - будувалася зазвичай у вигляді колонади і усоблювала фасад храму чи палацу. З боків до неї прилягали дві споруди - параскенії - що служили місцем для зберігання декорацій та іншого театрального майна. Таке планування театру забезпечувала гарну чутність, для посилення якої у деяких театрах між глядацькими місцями розташовувалися резонуючі посудини.

Знахідки руїн давньогрецьких театрів свідчать, що місце для їх спорудження є найвигіднішим для влаштування місць для глядачів. Звичайно вибиралися схили пагорбів, де сидіння часто можна було висікати зі скелі. Кількість місць була різною, залежно від потреби і чисельності населення. Афінський театр Діоніса міг вмістити до 30 000 глядачів, а мегалопольський театр вміщував до 44 000 глядачів.