Практична робота

Мета: Визначити основні стратегії формування позитивного іміджу організації

Завдання:

3. Дослідити сутнісний зміст поняття іміджу в контексті його класифікаційних характеристик.

4. Охарактеризувати основні стратегії створення позитивного іміджу.

5. Проаналізувати способи реалізації стратегій програм по створенню іміджу організації.

Рекомендована література:

15, 31, 34, 35, 62, 68, 81, 82, 83, 96, 97, 104, 110, 115

Тема 9. Принципи реалізації іміджевих технологій у процесі формування корпоративної культури (корпоративне свято)

Філософський зміст феномену свята. Сутність поняття свята та його основні складові. Основні характеристики корпоративного свята. Типологічна характеристика корпоративних свят: банкетні заходи, сімейні та концептуальні заходи, презентації, поза організаційні корпоративні заходи. Стратегія організації корпоративного свята. Роль керівника організації на корпоративному святі.

Базові терміни: «корпоративне свято», «дні компанії»

9.1. Поняття корпоративного свята та його сутнісний зміст

9.1.1 Філософський зміст феномену свята в його етичному вимірі

Свята є необхідною умовою існування й специфічним вираженням людини, що володіє на відміну від тварин унікальною здатністю - святкувати, тобто включати у своє життя радості інших людей і досвід культури попередніх поколінь.

Щоб розуміти правильного поняття «свято» треба чітко уявляти різницю між святом і масовою виставою будь-якого виду. Поняття «свято» більш широке, ніж вистава, воно не передбачає локальні площі, а зосереджується на широкій території. Свято - найбільш давній і постійно відтворений елемент культури, що в окремі періоди історії здатний пережити занепад, але не може зникнути зовсім. З його втратою суспільство позбавилося б, мабуть, одного з істотних компонентів своєї людяності, по-перше, і, необхідного для свого нормального буття джерела, по-друге.

Адже цей елемент культури покликаний формувати й естетично оформляти вільний час. І невипадково щораз, коли яке-небудь суспільство, клас або стан стикалися із проблемою дозвілля, вони мимоволі зверталися до нього по допомогу.

Свята завжди були й залишаються дотепер важливим засобом формування й ствердження спільності, сприяють соціалізації людини. На зорі людства свята виступали в якості одного з факторів зародження й розвитку художньої культури й орієнтованої на неї естетичної свідомості. Пізніше вони постійно вбирають у себе досвід мистецтва, по-своєму використовують його засоби, а іноді поєднують різні види художньої культури в складному синтезі.

Одним з найважливіших питань є саме поняття свята, як такого.

Свято є антитезою буднів з їхньою працею й турботами, цей прояв особливого, святково вільного життя, відмінного від життя буденного, щоденного. «Свято» означає визначений період часу (година, день або дні), коли не займаються справами. Воно характеризує такий вільний час, коли щось відрізняють (відокремлюють), приміром, певну подію, яку необхідно виділити з потоку інших подій. Свято має потребу в особливій щиросердечній або психічній настроєності, він і підсилює її, причому значення цієї настроєності зводиться до того, щоб здійснити в структурі свідомості якісь перетворення, які є неможливими у звичайні, зайняті працею дні. Знедавна і до нашого часу з поняттям свята пов'язується не просто вільний від роботи час, не просто відпочинок, а вільний час у значенні важливого соціально-культурного акту, що створює загальнолюдські цінності.

Ними є⁸¹ : позитивна оцінка (природи) волі, святковості, веселощі тощо, що представляються завдяки святу не як винятковий стан, а як рівноправна й необхідна частина всього ходу життя. Свято, якщо визначити його нетрадиційно, є вільна життєдіяльність, що протікає в чуттєво-зорових границях місця й часу й за допомогою живого контакту людей, тих, що зібралися добровільно. Територія цієї життєдіяльності знаходиться, зазвичай, поза сферою матеріальної користі й співвідноситься не стільки з світом засобів, скільки з світом ідеалів.

Святкувати - означає вільно спілкуватися й колективно переживати ідеальні стремління, які на час ніби стали реальністю, а, отже, відчувати повноту життя - індивідуального й колективного, що перебуває в стані гармонії із собою й навколишнім соціальним і природним світом. Інакше кажучи, життєдіяльність у ситуації свята дає людям задоволення в тій його формі, яка в буденних умовах придушується й ігнорується. Завдяки цьому, воно приносить людям розрядку від тієї неприємної напруги, що накопичується в них у результаті дій повсякденного характеру, і, разом з тим, справжній дотик до щасливого життя.

Існують різні типи свят, але всі вони більшою або меншою мірою характеризуються загальними ознаками, з яких головними є⁸² :

• добровільна згода щодо прийняття й виконання правил святкової життєдіяльності;

• відсутність матеріальної користі.

Останнє не означає, що свято є якоюсь чистою дією, позбавленою практичного змісту й доцільності. Навпаки, в основі свята лежить доцільна людська діяльність - творчість людини, або, якщо визначити це конкретніше, моделювання типів і способів щирого людського спілкування в сфері вільного часу.

Погляд на свято, як на діяльність відкриває можливість по-новому поглянути на свято, якщо коротко сказати - свято комунікації з приводу волі. Свято поєднує людей путами спільності, породжує почуття волі й колективності. На святі люди відчувають більш ніж коли-небудь свою матеріальну єдність і спільність, відкрито демонструють себе й у такій же якості бачать інших.

Сценарій свята побудований на різноплановій дії - програмній і імпровізованій, припускаючи творче самовираження кожного учасника в різноманітних ролях і положеннях.

Значимість свята визначаються досить простими загальними ознаками, такими як:

• абсолютна добровільність участі й згода в усіх прийнятих обов'язкових і умовних правилах відпочинку або іншого свята;

• вільний вибір різноманітних сюжетів, ролей, положень, відмінних від матеріалізованих результатів навчання й суспільної праці;

• необхідність кожному учасникові мати простір для творчих виходів своєї індивідуальності в будь-якому святі;

• розумна циклічність свят, що йде від пропорційності буденної практики і яскравої святкової подійності, головним чином враховуючи природний календар і структуру робочого року;

• комунікативний характер свят, що відображають всі сторони демократії волі;

• наявність у святах народних глибинних традицій, що вбирають у себе весь спектр звичаїв, ритуалів, церемоніалів, символів і атрибутів принципового характеру.

Судячи з розкопок, первісним збіговиськам вже були властиві головні елементи корпоративного заходу: колектив людей, об'єднаних загальною ідеєю й подія, до здійснення якої кожний з них, так чи інакше, приклав руку.

У ті далекі роки ще нікому не спадало на думку влаштовувати особливо пишні свята з приводу завалювання ювілейного мамонта за участю мисливців з конкуруючих і дружніх племен, ніхто також не міг здогадатися включити в ці торжества елементи тренінгу для персоналу. Однак, незважаючи на окремі недоліки, лаври винахідників корпоративних свят у наших предків з первіснообщинного ладу віднімати вже ніхто не буде.

Наступні тисячоріччя ми сміло опускаємо, оскільки з погляду еволюції корпоративного свята вони безнадійно тупцювали на місці (релігійні, обрядові заходи розглядати немає сенсу — вони переслідували зовсім інші цілі). Згадати можна, хіба що, про масонів, які внесли у свої опівнічні пильнування елементи ідеології й містики, хоча «корпоративними святами» у чистому вигляді засідання «вільних каменярів» можна назвати тільки з великою натугою.

Корпоративне свято в його сьогоднішньому вигляді стало формуватися в  капіталістичних країнах  Європи й Америки на межі XIX-XX століть. Цей процес йшов паралельно із процесом демократизації суспільства загалом. На той час власники остаточно усвідомили зміст слова «мотивація» і значення цього поняття стосовно до бізнесу. Людина, що працює не тільки, або не стільки для „підтримки штанів”, але ще й «за ідею», працює ефективніше, а виходить, приносить більший прибуток. Із цього розуміння стали формуватися прийоми роботи з персоналом фірми, частиною яких стало корпоративне свято — якийсь акт «співрадування» загальним успіхам, досягненням і здійсненням. У наші дні корпоративне свято — наріжний камінь мистецтва побудови команди (team building) — одне з найважливіших подій у житті бізнесу-структури.

Що стосується корпоративного свята в Радянському Союзі, то спочатку  воно мало сильне політичне забарвлення. Складниками «радянського» корпоративного свята в різних комбінаціях були:

- неодмінна офіційна частина;

- виступи самодіяльності, які могли мати політичну спрямованість;

- виступи професійних артистів;

- застілля;

З розпадом Радянського Союзу традиція корпоративних свят практично пішла, для того, щоб відродитися в середині дев'яностих уже в іншій якості. Інакше кажучи, ми дотепер  живемо в процесі формування цієї нової традиції корпоративних торжеств.