8.2. Основні програми по створенню іміджу та способи їх реалізації

8.2.1."Чотирикратна" модель іміджевої кампанії

Іміджеву кампанію ми розглянемо у вигляді наступної моделі, що відображає різноманітні вимоги до ряду необхідних операцій :

1. Визначення вимог аудиторії.

Кожне завдання вимагає опори на той або інший сегмент аудиторії, кожна з яких володіє своїми представленнями, що таке добре й що таке погано. Крапкою відліку є саме цей момент, оскільки він задає ефективність будь-якої кампанії.

2. Визначення сильних і слабких сторін об'єкта.

Об'єктом може бути як людина, так і товар, що просувається на ринок. Варто реально представити не тільки його позитив, але й не менш важливе знання негатива, оскільки саме туди буде спрямований основний удар супротивника.

3. Конструювання образу й підведення характеристик об'єкта під вимоги аудиторії.

Це важливий зріз процесу, оскільки практики радять не стільки працювати над слабкими сторонами, щоб їх "прикрити", скільки підсилювати наявні позитивні моменти, оскільки саме така стратегія визнана більш ефективною.

4. Переклад необхідних характеристик об'єкта у вербальну, візуальну й форму певної події.

Оскільки візуальні повідомлення і про подію більш вірогідно оцінюються аудиторією, то окремий досить важливий блок будь-якої програми пов'язаний з перекладом характеристик в "речовий" варіант вираження.

При цьому основним етапом є конструювання образу. При цьому варто враховувати певну інертність і консервативність масової свідомості, що не дозволяє різких змін і намагається триматися раз і назавжди уведеного типу образа. Із цієї причини вихідний варіант образа є досить важливим. Співвідношення цих варіантів образа можна умовно представити у вигляді наступного трикутнику іміджу:

образ створений

образ образ

ідеальний реальний

При цьому кожна крапка цього трикутника відповідає різним точкам свідомості. Образ ідеальний являє собою точку зору аудиторії на ідеал (депутата, президента тощо.). Образ реальний відповідає наявним в об'єкта характеристикам з його сильними й слабкими сторонами. Створений образ відноситься до точки масової свідомості після проведеної іміджевої кампанії.

8.2.2. Методи підтримки корпоративної культури

Існують методи підтримки корпоративної культури, основними з яких є наступні :

• посилення існуючої мотивації (менеджерів), боротьба з тим, що працювати просто набридло. Учасники повинні «добрати» те необхідне для них задля високої мотивації;

• підтримка ініціатив;

• каналізація енергії конфлікту. Дві важливі позитивні сторони конфлікту - прагнення до змін і висока енергетика дозволяють компанії краще досягати своїх цілей.

• розкриття здатностей співробітників, знаходження шляхів самореалізації.

• діагностика проблем підрозділу або організації загалом.

З цією метою використовують наступні тренінги:

«Зміна владних ролей» - у процесі тренінгу в різних рольових ситуаціях наш керівник зможе побачити себе в ролі підлеглого, і на собі відчути різницю між тиском, маніпуляцією й рівноправним стилем спілкування. Саме ця різниця дозволить почати необхідні зміни у власній організації;

«Створення теплої творчої ділової атмосфери» - тренінг може стати фактичним підтвердженням таких норм як: «у нашій організації кожний може бути почутий», «у нашій організації можна й потрібно проявляти ініціативу», «у нашій організації можна працювати із задоволенням».

Таким чином, найважливіше, що повинен зробити менеджер, що бажає сформувати корпоративну культуру - це сформулювати для себе основні цінності організації; визначити відповідність корпоративної культури культурі потенційного співробітника; сформувати принципи адаптації нових співробітників до корпоративної культури організації.