2.4. Оптимізація пізнавальної діяльності учнів на уроці

Методика проведення сучасного уроку спрямована на оптимізацію пізнавальної діяльності учнів.

Комплексним підходом до розробки і створення навчальних ситуацій на уроці передбачається диференційована постановка навчальних завдань, керування процесом опанування учнями певного обсягу знань, організації їхньої самостійної мислительної діяльності. На уроках слід передбачати ситуації, які б стимулювали пошук учнів чи сприяли їхньої самостійної мислительної діяльності, завдання повинні пов’язуватися з життєвою практикою, з досягненнями науки і т техніки. Корисно пропонувати учням завдання і ставити вимоги, які б змушували їх проводити самостійні дослідження. Учні під час виконання навчальних завдань вчаться спостерігати, запам’ятовувати, класифікувати й узагальнювати ознаки об’єктів.

Для формування уважності в учнів доцільно створювати такі ситуації, які вимагають від учнів словесного звіту про виконану роботу, усвідомлення плану діяльності вчителя на уроці. Завдання, що спрямовані на організацію сприймання уваги учнів є засобом розвитку довільного запам’ятовування. Довільне запам’ятовування розвивається в умовах, коли учням потрібно розкрити способи виконання завдання, сформулювати основні правила обчислення, додержувати певної послідовності системи у засвоєнні навчального матеріалу. Розвитку творчого мислення учнів на уроці сприяють навчальні ситуації, в яких учні опиняються перед необхідністю досліджувати об’єкт, розкривати певні закономірності, встановлювати раціональний спосіб розв’язання задачі, складати систему задач.

Ефективними для розвитку мислительної діяльності учнів на уроці є ситуації, що спрямовують учнів на розпізнавання, встановлення істотних ознак задачі, сформульованій у непрямій формі. Таким чином, визначення функції, яку виконує слово у співвідношенні шуканої і даної величини, є основним завданням учнів у роботі з задачами, що подані в непрямій формі. Встановити цю функцію можна тоді, коли непряма задача буде переосмислюватися у задачу, подану у прямій формі; порівнювати, зіставляти, встановлювати ознаки схожості, відмінності в їх змісті та способі розв’язування. Ситуації, в яких учні переформульовують завдання, сприяють виробленню в них уміння оцінювати власну діяльність.

Наприклад,

Задача. Різниця між кількістю цегляних і дерев’яних будинків у селі дорівнює 70. Цегляних будинків 210. скільки будинків дерев’яних?

Учні формулюють її по-іншому: У селі 210 цегляних будинків, а дерев’яних на 70 менше. Скільки будинків у селі?

Сучасний урок дає можливість розвивати у школярів творчу уяву. Якщо мислення забезпечує пізнання змісту об’єктів математичного завдання, а основна функція пам’яті полягає в його збереженні, то творча уява допомагає перетворити певні об’єкти і надати йому нових ознак і властивостей. У тісному взаємозв’язку з можливостями уроку, що забезпечують розвиток пізнавальної діяльності учнів, перебувають можливості, що сприяють формуванню емоційно-вольового компонента особистості школяра. Адже на уроці від учнів вимагається вміння долати певні труднощі, підкоряти свої бажання обов’язку, регулювати свою поведінку відповідно до поведінки колективу. Воля, позитивні риси характеру, емоції і почуття формулюються в навчальних ситуаціях, що створюються за допомогою використання фактів і подій з реального життя учнів, взятих з додаткової літератури, пов’язаних з історією виникнення явища, яке з’ясовується на уроці. Виконуючи різні види діяльності на уроці, учні займають позицію активного суб’єкта дій.

Та учень молодших класів не може обійтися без усної розповіді вчителя, що є важливою психологічною передумовою свідомого засвоєння навчального матеріалу. Усі складні акти життєвого мовлення вчителя закріплює і зберігаються у пам’яті учня. Усе почуте має характер цінної і багатої за змістом наочності і закріплюється численними асоціативними зв’язками, які стають опорними сигналами при відтворенні навчального матеріалу і свідомому його засвоєнні. Оптимізація пізнавальної діяльності учнів на уроці забезпечуватиметься при умові, якщо кожному учневі надаватиметься можливість самостійно відкривати для себе знання, стверджувати почуття власності гідності.

Оптимізації процесу учіння сприяють такі види діяльності вчителя, як оцінювання умов, спрямованих на формування основних понять на уроці; аналіз розумових дій та операцій, які виконувалися учнями; співвіднесення методів роботи із змістом навчального матеріалу та інтелектуальними можливостями учнів; характеристика якостей розумової діяльності учнів, які виявлялися на уроці і які мають у них розвиватися; виділення суттєвого в навчальному матеріалі, узагальнення матеріалу; контроль за власною мовою і мовою учнів (змістовність, словниковий склад мови, чіткість формулювань, виразність, образність, синтаксична структура та інше); створення умов для розвитку їх репродуктивної та творчої уваги; контроль за емоційним станом дітей на уроці і створення ситуацій для формулювання вольових якостей особистості; управління спілкуванням учнів на уроці і виховання в них дисциплінованості, організованості та діловитості.

Отже, учитель на уроці має створювати такі навчальні ситуації, які б допомагали організовувати сприйняття навчального матеріалу і розвивати спостережливість; керувати увагою учнів і формувати в них уважність; навчати прийомів довільного запам’ятовування; аналізувати використані на уроці розумові дії та операції; здійснювати контроль за власною мовою та мовою учнів; визначати труднощі учнів у засвоєнні навчального матеріалу; розвивати їх творчу уяву; керувати емоційно вольовим компонентом особистості дитини; формувати стійкий інтерес до математичних знань.