2.3. Залежність засвоєння навчального матеріалу від образу мислення учнів.

Успішне засвоєння учнями знань можливе в умовах взаємодії об’єктивних і суб’єктивних умов навчання.

До об’єктивних умов відносять:

1. властивості навчального матеріалу (специфіку, форму, рівень трудності, обсяг, структуру);

2. способи подачі матеріалу;

3. конкретні умови навчальної діяльності школяра.

Ці об’єктивні умови набувають чинності та значимості, якщо співвідносяться і вступають у взаємозв’язки із психічними можливостями учнів. Можливості школяра – це складне психічне утворення. Вони об’єднують в його діяльності не тільки певний набутий життєвий досвід, а й рівень та обсяг здобутих знань, умінь і навичок. Провідними їх компонентами є сформованість в учнів способу дій, який являє собою систему дій та операцій. Необхідних для засвоєння математичних знань, особисті цінності та мотиви процесу учіння.

Внутрішні передумови характеризують спосіб засвоєння знань та ставлення школяра до навчання.

Здається, що добре прочитаний матеріал, наочне зображення його окремих елементів, короткий схематичний запис задачі забезпечують сприймання і усвідомлення учнями змісту математичного матеріалу. Та це не завжди так. Зміст матеріалу та форма його викладення – це тільки частина тих подразників, що викликають в учнів певну реакцію. Засвоєння матеріалу нерідко супроводжується пригадуванням, роздумами, тривогами учнів. Усе це впливає на ефективність процесу засвоєння матеріалу.

Процес свідомого засвоєння навчального матеріалу складється з таких логічно пов’язаних між собою дій: виділення істотних ознак в заданих об’єктах математичного матеріалу. Встановлення зв’язків і відношень між цими об’єктами, включення заданих об’єктів у нові зв’язки і відношення, аналіз учнями властивої діяльності.

У процесі засвоєння математичного матеріалу і при розв’язуванні задач учні застосовують конкретно – образний, конкретно-символічний, абстрактно-символічний і абстрактно-образний способи дії.

Учні, які володіють конкретно-образним способом дії потребують опори на числові формули. Ці учні здебільшого не встановлюють зв’язку між вимогою задачі та її даними.

Учні, які володіють конкретно-символічним способом дій, спираються на уявлення, які відображають компоненти змісту задачі, виражені вербальній формі. Ці учні спрямовують свою увагу, в основному, на формулювання запитань, на виявлення ознак і властивостей, що істотні для шуканої величини. Опираються на буквені вирази-символи і судження, подаючи їх у вигляді буквених формул. Учні швидко знаходять відповіді на запитання і обчислюють результати.

Учні з абстрактно-образним способом дії відчувають потребу в зорових образах, схемах. Процес розв’язування задачі у них розгортається у внутрішньому плані дій і майже не переходить у зовнішній.

Успішність засвоєння знань, ставлення до навчальних труднощів пов’язані із сформованими цінностями особистості учня – успіхом чи невдачею, бажанням самоудосконалюватися, задоволенням певних потреб чи боротьбою, що пов’язана з їх гальмуванням. Увага і установка – зовнішні вияви спрямованості школяра на засвоєння знань.