20 Динаміка шлюбності та розлучності в україні

Шлюб – це санкціоніруемая і регульована суспільством форма відносин між чоловіком і жінкою, що визначає їх права і обов'язки по відношенню один до одного і до їхніх дітей.

Вступ до шлюбу з соціологічної точки зору означає зміну однієї з соціальних статусів, якими володіє кожна людина, в даному випадку – зміну шлюбного статусу або шлюбного стану. Демографія як наука про відтворення населення цікавиться як самим масовим процесом формування шлюбних союзів (і їх розпадом), тобто масовим процесом зміни шлюбних статусів (брачності, розлучуваності, вдівства), так і розподілом населення за шлюбним структурам. -1. Шлюбний союз складає основу сім'ї. Реєстрація шлюбу – акт державного визнання створення сім'ї. Головні умови укладення шлюбу – взаємна згода осіб, що вступають у шлюб і досягнення шлюбного віку.

2. У демографії слід розрізняти поняття шлюб, брачность, шлюбне стан (статус) і шлюбна структура.

3. Серед вимірників процесу брачності найбільш поширені коефіцієнта шлюбності, які показують інтенсивність вступу в шлюб у всьому населенні і в окремих групах бракоспособного населення. Вони показують, що брачность населення за останні 40 років скоротилася вдвічі і в даний час стабілізувалася на досить низькому рівні.

4. Сім'я, заснована на шлюбі та кровній спорідненості, об'єднання людей, пов'язаних спільністю побуту і взаємною відповідальності, в суспільстві виконує безліч важливих функцій. З них головними є репродуктивна, виховна, господарсько-економічна, рекреативна, комунікативна та регулятивна.

Розлучуваності – процес розпаду подружніх пар в поколінні внаслідок розірвання шлюбу (розлучення).

проблема розлучень особливо значима для молодих шлюбів з тривалістю шлюбного життя 0-4 роки, 5-9 років. Вона особливо гостра для чоловіків і жінок до 40 років.

Частота розлучень залежить також від співвідношення віків подружжя при вступі в шлюб. Зі збільшенням різниці в віках подружжя при вступі в шлюб частота розлучень збільшується. Розлучуваності залежить також від числа дітей у подружжя, що розлучається. Як правило, бездітні розлучаються частіше, ніж чоловіки, які мають дітей, причому, чим більше в сім'ї дітей, тим відносно рідше вона розпадається. Важливі демографічні причини розлучення – безпліддя одного з подружжя або небажання мати дітей.

З початку 90-х рр.. ХХ ст. розлучуваності в Україні почала зростати. Ступінь урбанізації суттєво впливає на показники розлучуваності. Вона створює специфічні життєві умови, що негативнопозначаються на стійкості шлюбно-сімейних відносин, а саме: високий рівень потреб і соціальний домагань молоді; високий освітній рівень жінок, у яких підвищені вимоги до шлюбного партнера, а також високий рівень очікувань у шлюбному житті; висока частка учнівської та студентської молоді.

1. Розлучуваності – складний соціальний процес, соціально-демографічні причини і фактори якого ще недостатньо вивчені.

2. Розлучуваності вимірюють системою показників: абсолютне число розлучень за період, коефіцієнти розлучуваності (загальний коефіцієнт розлучуваності; Повіковий коефіцієнти розлучуваності; сумарний коефіцієнт розлучуваності та ін.)

3. Рівень розлучуваності визначається багатьма обставинами, серед яких провідну роль відіграють соціально-культурні норми, властиві даному етапу суспільного розвитку тієї чи іншої країни, пануючі форми шлюбу, становище жінки в суспільстві, спосіб життя сім'ї.

4. З початку 90-х рр.. ХХ ст. розлучуваності в Україні почала зростати. Динаміка розлучуваності в чому залежить від законодавства, прийнятого в державі, віку вступили в шлюб, змін в демографічній поведінці населення, соціально-економічних умов.

Динаміка абсолютних чисел розлучень і загальних коефіцієнтів

розлучуваності в Україні, 1991-2002 рр.

Роки Розлучень Роки Розлучень

Всього

(тис.) На 1000

населення Всього

(тыс.) На 1000

населення

1991 597,9 4,0 1997 555,2 3,8

1992 638,2 4,3 1998 501,7 3,8

1993 663,3 4,5 1999 532,5 3,5

1994 680,5 4,6 2000 527,5 4,3

1995 665,9 4,5 2001 763,5 5,3

1996 562,4 3,8 2002 853,5 6,0