1. Господарський облік — це кількісне відображення і якісна характеристика господарської діяльності з метою виявлення відхилень у реалізації планів виробничо-господарської діяльності підприємства та їхнього усунення.

Із розвитком ринкових відносин постійне ускладнення господарського життя спричинило поділ господарського обліку за видами:

• оперативний облік;

• статистичний облік;

• бухгалтерський облік.

Оперативний облік — це спосіб спостереження, відображення та контролю за окремими господарськими та технічними операціями безпосередньо в процесі їх здійснення з метою оператив­ного управління.

До прикладу, за допомогою оперативного обліку відображаються такі процеси, як вихід працівників на роботу, реєстрація підписаних за місяць угод та ін.

Статистичний облік ведеться з метою вивчення і контролю масових явищ, а також закономірностей їх розвитку.

Предметом цього обліку є не тільки процеси, які відбуваються на виробництві, але й інші явища суспільного життя, наприклад, рівень продуктивності праці, забезпеченість працівників підприємства житлом, середній вік працюючих.

У статистичному обліку використовуються специфічні, властиві йому методи: зведення, групування, методи середніх чисел і т. ін.

Дані оперативного та статистичного обліку можуть не фіксуватися на спеціальних бланках.

Оперативний і статистичний облік не охоплює всі господарські операції і не ведеться безперервно.

Для управління підприємством потрібен постійний, безперерв­ний, достовірний і юридично підтверджений облік господарських операцій, що охоплює всю діяльність підприємства. Таким є бухгалтерський облік. Бухгалтерський облік — процес виявлення, вимі­рювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень

Бухгалтерський облік у свою чергу поділяється на фінансовий та управлінський.

Функції фінансового обліку:

а) суцільне, повне і безперервне відображення всіх господарських операцій за звітний період;

б) складання встановленої фінансової (бухгалтерської) звітності;

в) надання необхідної та достовірної інформації користувачам.

Управлінський облік — це сукупність методів та процедур, які забезпечують підготовку і надання інформації для планування, контролю та прийняття рішень на різних рівнях управління підприємством.

Синонімом управлінського обліку — внутрішній облік, внутрішньогосподарський облік, виробничий облік.

Метою бухгалтерського обліку є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства.

2. Бухгалтерський облік, завдання, його функції та принципи.

Для управління підприємством потрібен постійний, безперерв­ний, достовірний і юридично підтверджений облік господарських операцій, що охоплює всю діяльність підприємства. Таким є бухгалтерський облік. Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16 лип­ня 1999 р.: «Бухгалтерський облік — процес виявлення, вимі­рювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень».

Особливості бухгалтерського обліку такі:

— безперервне, повне і послідовне відображення господарських операцій;

— обов’язкове документальне підтвердження наявності господарських засобів та здійснення господарських операцій;

— узагальнення даних у грошовому виразі;

— використання специфічних засобів та прийомів (оцінка, калькулювання, рахунки).

Принцип бухгалтерського обліку – правило, яким слід керуватися під час вимірювання, оцінювання та реєстрації господарських операцій, а також під час відображення їх результатів у фінансовій звітності.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № – 966 – XIV (зі змінами): автономність, безперервність, обачність, повне висвітлення, нарахування та відповідність доходів і витрат, періодичність, послідовність, історична (фактична) собівартість, превалювання сутності над формою, єдиний грошовий вимірник.

Функції бухгалтерського обліку

Інформаційна – забезпечення інформацією

Контрольна – необхідність здійснення методами бухгалтерського обліку контролю

Оціночна – вимірювання та оцінка ресурсів, джерел їх утворення

Аналітична – здійснення на основі первинних та зведених даних аналізу

3. Предмет бухгалтерського обліку, характеристика господарських факторів, явищ і операцій, що зумовлюють рух господарських засобів, коштів, а також джерел їх утворення.

Бухгалтерський облік, як і кожна наукова дисципліна, вимагає чіткого визначення предмета вивчення. Це необхідно для встанов­лення місця та ролі бухгалтерського обліку в системі управління. Незважаючи на те, що бухгалтерський облік має загальнодержав­не значення, об’єктом його застосування є відокремлена господарська одиниця — підприємство.

Предмет бухгалтерського обліку — це сукупність теоретичних, методологічних та організаційних засад обліку господарських засобів, джерел їх утворення та господарських процесів.

Сутність предмета бухгалтерського обліку розкривається через його об'єкти.

Об`єктами бухгалтерського обліку є господарські засоби, джерела їх утворення, використання під час господарської діяльності та результати діяльності.

Об’єкти бухгалтерського обліку дуже різноманітні. Їх можна об’єднати в групи:

• засоби господарства,

• джерела їхнього утворення,

• господарські процеси.

У процесі діяльності підприємства відбуваються постійні зміни у складі господарських засобів: придбання нових засобів, використання їх для виготовлення продукції, випуск готової продук­ції, її реалізація. Ці зміни називаються господарськими проце­сами. Підприємства повинні забезпечити облік і засобів господарства, і господарських процесів. Господарський процес – це сукупність однорідних операцій, що спрямована на виконання певного господарського завдання. Фактори у процесах:

Процес постачання (придбання) – стадія кругообігу, на якій відбувається перетворення грошей в засоби виробництва і ресурси праці. Об`єкти обліку - витрати на придбання засобів і ресурсів, а також розрахункові операції, обсяги поставок.

Процес виробництва – стадія кругообігу, на якій створюють блага шляхом поєднання засобів виробництва з робочою силою. Об`єкти обліку – витрати виробництва, собівартість продукції, готова продукція.

Процес реалізації (збуту) – стадія кругообігу, на якій відбувається реалізація виготовленої продукції, робіт чи послуг і підприємство знову отримує грошові кошти. Об`єкти обліку – витрати на збут, обчислення доходу та прибутку, обсяг відвантаженої продукції, розрахунки з покупцями та замовниками, з бюджетом.

Типи господарських операцій, що зумовлюють рух госп засобів:

Операції 1-го типу відображають залучення до господарської діяльності нових засобів господарювання за рахунок нових власних вкладень або позичених капіталів джерел. Вони спричинюють зміни водночас в активі та пасиві балансу. Внаслідок таких операцій можливе розширення складу наявних засобів або збільшення вартісної характеристики засобів та їх джерел (власників).

Господарські операції 2-го типу відображають вилучення з господарської діяльності існуючих засобів і джерел їх утворення. Вони призводять до зміни водночас в активі та пасиві балансу, але вже в бік зменшення. Внаслідок таких операцій може звужуватися склад наявних засобів та їх джерел або зменшуватися вартісна оцінка.

Господарські операції 3-го типу відображають зміну форм або переміщення засобів з одного місця на інше. Вони призводять до зміни місцезнаходження засобів господарювання, уточнення їх оцінки або переходу засобів з однієї форми існування до іншої. Ці господарські операції зумовлюють збільшення за функціональною ознакою одних засобів за рахунок зменшення інших. При цьому загальна сума згаданих засобів лишається незмінною

Господарські операції 4-го типу відображають зміни в правовласника джерел формування господарських засобів, тобто зміну право-власників. Оскільки всі джерела їх формування відбиті в пасиві балансу, то й зміни, пов'язані зі станом права власності, не приводять до збільшення або зменшення загальної суми — змінюється лише склад власників джерел формування засобів, тобто пасив.

За джерелами утворення засоби господарства поділяються на власний капітал та зобов’язання.

• Власний капітал включає статутний капітал, резерви, додатковий вкладений капітал, нерозподілений прибуток тощо.

• Зобов’язання складаються з кредитів, кредиторської заборгованості, зокрема перед постачальниками, та зобов’язань перед бюджетом, з оплати праці, страхування тощо.