45. Дисциплінарна відповідальність медичних працівників.

Дисциплінарна відповідальність медичного працівника — це окремий варіант юридичної відповідальності, яка настає у випадку порушення трудових обов'язків.  Важливо визначити, що ж саме може складати порушення трудового законодавства. Відповідь на це запитання треба розглядати в контексті прав та обов'язків працівника перед роботодавцем. Працівник зобов'язаний: 1. чесно і сумлінно працювати; 2. своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу; 3. додержуватись трудової і технологічної дисципліни; 4. додержуватись вимог нормативних актів про охорону праці; 5. дбайливо ставитись до майна власника, з яким укладено трудовий договір (ст. 139 КЗпП). У зв'язку з цим за недотримання будь-якого з перелічених обов'язків медичний працівник може бути притягнений до дисциплінарної відповідальності. ^ Протиправною є така поведінка (тобто дії або бездіяльність) працівника, яка не відповідає встановленим правилам. (Наприклад, запізнення на роботу, прогул, поява на роботі в стані сп'яніння.)  ^ Не може розглядатись як підстава для накладення дисциплінарного стягнення невиконання трудових обов'язків за відсутності належного медичного устаткування, нормальних умов праці, належної кваліфікації медичного персоналу.  ^ Особливістю правового статусу медиків щодо дисциплінарної відповідальністю є їх подвійний статус - як працівників конкретного медичного закладу (типові відносини працівника і роботодавця) і як медиків за кваліфікацією, тобто осіб, зобов'язаних надавати невідкладну медичну допомогу в будь-якому місці.  ^ Вітчизняний законодавець виділяє два види дисциплінарних стягнень: 1.Догана. 2.Звільнення за відповідними підставами. Принципи накладення дисциплінарного стягнення у сфері медичної діяльності:

1. до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен вимагати від працівника пояснення у письмовій формі;

2. відмова працівника дати пояснення не є перепоною для застосування дисциплінарного стягнення;

3. дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення порушення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці;

4. дисциплінарне стягнення не може бути застосоване пізніше, ніж через шість місяців від дня вчинення порушення;

5. за кожне дисциплінарне порушення може бути застосовано тільки одне дисциплінарне стягнення;

6. при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника;

7. наказ (розпорядження) роботодавця про застосування дисциплінарного стягнення оголошується працівникові під розписку;

8. дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником в органах розгляду трудових спорів.

46. Кримінальна відповідальність медичних працівників за вчинення професійних злочинів. Види професійних злочинів.

Під професійним медичним злочином слід розуміти умисне або необережне діяння, вчинене медичним працівником при виконанні професійних обов'язків, заборонене кримінальним законом під загрозою покарання. Медичний працівник з позиції кримінального права розглядається з урахуванням двох особливостей.  Перша полягає у сприйнятті медика як загального суб'єкта вчинення злочину. Друга зводиться до сприйняття медичного працівника як спеціального суб'єкта вчинення злочину, пов'язаного з фактом здобуття медичної освіти. Керуючись такими особливостями, а також можливістю медика виконувати певні службові обов'язки, всі злочини, за які медичні працівники можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності, поділяються на три групи:

1. Професійні медичні злочини.

2. Службові медичні злочини.

3. Злочини, за які медичні працівники притягуються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

До першої групи належать злочини, які пов'язані з професійною діяльністю медичних працівників: 1. неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 131); 2. розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 132); 3. незаконне проведення аборту (ст. 134); 4. неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей (ст. 137); 5. незаконна лікувальна діяльність (ст. 138); 6. ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139); 7. неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником (ст. 140); 8. порушення прав пацієнта (ст. 141); 9. незаконне проведення дослідів над людиною (ст. 142); 10. порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини (ст. 143); 11. насильницьке донорство (ст. 144); 12. незаконне розголошення лікарської таємниці (ст. 145); 13. підміна дитини (ст. 148); 14. незаконне поміщення в психіатричний заклад (ст. 151); 15. незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин (ст. 319); 16. порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ст. 320); 17. порушення правил боротьби з епідеміями (ст. 325) тощо. ^ Другу групу злочинів, за які медичні працівники можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності, складають суспільно небезпечні діяння, які пов'язані з виконанням медиком службових обов'язків: 1. розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст.132); 2. неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей (ст. 137); 3. порушення права на безоплатну медичну допомогу (ст. 184); 4. зловживання владою або службовим становищем (ст. 364); 5. перевищення влади або службових повноважень (ст. 365); 6. службове підроблення (ст. 366); 7. службова недбалість (ст. 367); 8. одержання хабара (ст. 368) та інші. ^ Третю групу з представленої класифікації складають злочини, за які медичні працівники притягуються до кримінальної відповідальності на загальних підставах. До них можуть відноситись ті злочини, за які медичний працівник притягується до кримінальної відповідальності як загальний суб'єкт цього злочину, тобто без урахування відношення до професійної медичної діяльності. ^ Ненадання допомоги хворому - найбільш значне серед навмисних злочинів, вчинених медичним працівником. Кримінальна відповідальність настає за наявності наслідків у вигляді смерті, заподіянні тяжкої або середньої тяжкості шкоди здоров'ю людини. Обставини, які виключають злочинність діяння: 1. хвороба самого медичного працівника; 2. непереборна сила; 3. відсутність для надання конкретного виду допомоги кваліфікації; 4. стан крайньої необхідності; 5. відсутність необхідних ліків, інструментів для надання медичної допомоги. Перелік цих обставин не може бути вичерпним. Судово-слідчі органи визначають такі обставини у кожному конкретному випадку ненадання допомоги хворому. Не є обставинами, які виключають злочинність діяння, виклик у нічний і неробочий час, перебування у відпустці, відсутність згоди хворого або його законного представника на медичне втручання у невідкладних випадках, коли реальна загроза життю хворого є наявною і таке ін. Невиконання чи неналежне виконання професійних обов'язків може бути як одноразовим, так і систематичним.  За ст. 140 можуть кваліфікуватись, зокрема, такі діяння: 1. несвоєчасний або неправильний діагноз захворювання; 2. залишення хворого без належного медичного догляду; 3. переливання крові іншої групи; 4. залишення сторонніх предметів в організмі хворого під час хірургічної операції; 5. застосування неправильного лікування; 6. недостатній контроль за медичною технікою; 7. невиконання медсестрою вказівки лікаря щодо застосування до хворого ліків чи процедур тощо. Обставини, які виключають злочинність діяння.  1. крайня необхідність (ст. 39 ККУ);

2. діяння, пов'язане з ризиком (ст. 42 ККУ).

^ Щодо крайньої необхідності кримінальний закон визначає, що не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в цій обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності. ^ Діяння, пов'язане з ризиком - ще одна підстава, що виключає злочинність у діях медичного працівника.  Стаття 42 ККУ визначає, що не є злочином діяння, яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети. Незаконна лікувальна діяльність 49

Заняття лікувальною діяльністю без спеціального дозволу, здійснюване особою, яка не має належної медичної освіти, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого,-карається виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є життя або здоров'я особи, а його додатковим обов'язковим об'єктом - порядок подання громадянам .якісної та кваліфікованої медичної Допомоги2. Об'єктивна сторона злочину виражається у занятті особою, яка не має належної медичної освіти, лікувальною діяльністю як професією, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого.Заняття лікувальною діяльністю означає такі дії, як огляд хворого, встановлення діагнозу, консультування, призначення до вживання ліків, визначення засобів, методів і прийомів впливу на організм людини, проведення процедур, хірургічне втручання тощо. При цьому не обов'язково, щоб лікувальна діяльність здійснювалась особою тривалий період і була. для неї джерелом існування. Проте незаконне заняття лікувальною діяльністю як підприємницькою у разі отримання доходу у великих розмірах кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 138 і ч.1 ст. 202.У разі, якщо незаконна лікувальна діяльність здійснюється забороненими методами чи засобами, вчинене підлягає кваліфікації за ст. 138 і додатково, залежно від конкретного забороненого методу чи засобу, за ст. ст. 141, 142, 143, 152 чи 155, 314, 315, 324 тощо.Злочин вважається закінченим з моменту настання тяжких наслідків для хворого. Під тяжкими наслідками слід розуміти спричинення смерті, заподіяння тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження. При цьому під хворим розуміється не тільки особа, яка насправді має певне захворювання, а й будь-яка інша особа, яка звернулась до винного тому, що сама вважала себе хворою або її вважали хворою батьки, опікуни тощо. Для інкримінування особі ст. 138 необхідно довести, що вказані суспільне небезпечні наслідки перебувають у причинному зв'язку з незаконним лікарюванням. Заняття медичною практикою особою, яка не має належної медичної освіти, без отримання ліцензії на такий вид підприємництва, що не мало своїм наслідком тяжких наслідків для потерпілого, тягне за собою адміністративну відповідальність за ст. 164 КАП. Проведення аборту особою, яка не має спеціальної медичної освіти, кваліфікується за ст. 134.3. Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку І не має належної медичної освіти.Згідно із законодавством про охорону здоров'я лікувальною діяльністю можуть займатись особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам. Отже, особами, які мають належну медичну освіту, відповідно до ст. 138 є особи, які отримали у встановленому порядку один із належних документів: а) диплом про медичну освіту, виданий державними вищими навчальними закладами різного рівня акредитації або такими, що до них прирівняні; б) свідоцтво (довідку) про підвищення кваліфікації за останні 5 років, видане державними вищими навчальними закладами різного рівня акредитації, науковими закладами, закладами підвищення кваліфікації І перепідготовки кадрів або такими, що до них прирівняні; в) свідоцтво про присвоєння (підвищення) відповідної кваліфікаційної категорії; г) сертифікат про присвоєння звання лікаря-спеціаліста; д) атестаційно-експертний висновок Української асоціації народної медицини. Особи, які пройшли медичну або фармацевтичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн, допускаються до професійної діяльності, у т.ч. на підприємницьких засадах, після перевірки Їх кваліфікації.До осіб, які мають належну медичну освіту, відповідно до законодавства про охорону здоров'я прирівнюються особи без спеціальної освіти, які здійснюють діяльність у галузі народної і нетрадиційної медицини, але тільки за сукупності таких умов: 1) володіння певним обсягом професійних знань та вмінь в галузі народної та нетрадиційної медицини, що засвідчується свідоцтвом, атестатом, дипломом, іншим документом, виданим МОЗ України чи Українською асоціацією народної медицини); 2) отримання дозволу на таку діяльність в установленому порядку; 3) здійснення її. під контролем лікаря.

Право лікарювання у межах, визначених законодавством про охорону здоров'я, мають такі представники медичного персоналу, як лікар, фельдшер, акушер, медична сестра. Медичною практикою дозволяється займатись лише за спеціальністю, визначеною у сертифікаті або посвідченні про спеціалізацію, за переліками відповідних медичних спеціальностей, які затверджуються МОЗ. Якщо особи бажають застосувати методи, не передбачені кваліфікаційними вимогами певної спеціальності, але дозволені у медичній практиці для лікарів або середнього медичного персоналу, до документів, які подаються для отримання ліцензії на заняття медичною практикою, додаються посвідчення про опанування такими методами в закладах, яким надано право видавати посвідчення до диплома певної спеціальності державного зразка.

Медичних працівників, які займаються лікувальною діяльністю не відповідно до документально посвідченої спеціальності, у контексті відповідальності за ст. 138 також слід визнавати особами, які не мають належної медичної освіти. Не є суб'єктом цього злочину, наприклад, медична сестра, яка за плату робить призначену хворому медичну маніпуляцію, або лікар-окуліст, який за плату оглядає хворого і рекомендує йому окуляри. Якщо ці медичні послуги надаються в державному чи комунальному закладі охорони здоров'я, то незаконна вимога їх оплати може бути кваліфікована за ч. 1 ст. 184,

Якщо особа з належною медичною освітою займається проведенням розрахованих на масову аудиторію лікувальних сеансів, Інших аналогічних заходів з використанням гіпнозу чи інших методів психічного або біоенергетичного впливу без отримання на такий вид медичної практики спеціального дозволу МОЗ, то вчинене, за наявності інших ознак, має кваліфікуватися за ст. 142.

4. Суб'єктивна сторона злочину визначається ставленням до наслідків і характеризується необережністю.

Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 р. (cm. cm. 74-75).

Наказ МОЗ "Про подальше удосконалення атестації лікарів" № 168 від 21 листопада 1991 р.

Перелік вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатись медичною і фармацевтичною діяльністю. Затверджений наказом МОЗ № 195 від 25 грудня 1992 р.

Наказ МОЗ "Про порядок допуску до медичної і фармацевтичної діяльності в Україні громадян, які пройшли медичну або фармацевтичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн" від 19 серпня 1994 р.

Положення про організацію роботи цілителя, який здійснює медичну діяльність, в галузі народної та нетрадиційної медицини. Затверджене наказом МОЗ № З6 від 11 лютого 1998р.

47

Зважаючи на збільшення кількості позовних заяв громадян щодоненалежного надання медичної допомоги, проблемам юридичноївідповідальності медиків за професійні правопорушення требаприділяти значно більше уваги.

Правові, організаційні, економічні та соціальні засадиохорони здоров'я в Україні визначають Основи законодавства Українипро охорону здоров'я ( 2801-12 ) (далі - Основи).

Так, відповідно до статті 80 Основ ( 2801-12 ) особи, винні упорушенні законодавства про охорону здоров'я, несуть цивільну,адміністративну або кримінальну відповідальність згідно іззаконодавством.

При цьому слід зазначити, що згідно з частиною третьоюстатті 34 Основ ( 2801-12 ) лікар не несе відповідальності заздоров'я хворого у разі відмови останнього від медичних приписівабо порушення пацієнтом встановленого для нього режиму.

Кримінальна відповідальність є найбільш суворим видомюридичної відповідальності медичних працівників за правопорушення,що вчиняються ними під час здійснення професійної діяльності.Згідно з частиною першою статті 2 Кримінального кодексуУкраїни ( 2341-14 ) (далі - ККУ) підставою кримінальноївідповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння,яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом ( 2341-14 ).Медичні працівники відповідальні за вчинення злочинів назагальних засадах, до того ж у ККУ є ряд складів злочинів, якімають відношення саме до професійної діяльності лікарів.Злочини, що вчиняються медичним працівниками у зв'язку зі

здійсненням ними професійної діяльності, умовно можна поділити натакі:

- злочини проти життя і здоров'я особи (пацієнта);

- злочини проти прав особи (пацієнта);

- злочини у сфері господарської діяльності з медичної

практики;

- злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних

речовин, їх аналогів або прекурсорів;

- інші злочини, вчинені медичними працівниками у зв'язку з

їхньою професійною діяльністю.Переважна більшість "медичних" злочинів сконцентровані у

розділі II ККУ ( 2341-14 ) "Злочини проти життя і здоров'я особи".

До них належать, зокрема:

- неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило

зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної

інфекційної хвороби (ст. 131 ККУ) ( 2341-14 );

- розголошення відомостей про проведення медичного огляду на

виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої

невиліковної інфекційної хвороби (ст. 132 ККУ) ( 2341-14 );

- незаконне проведення аборту (ст. 134 ККУ) ( 2341-14 ) - у

разі якщо медичний працівник не має спеціальної медичної освіти;

- незаконна лікувальна діяльність (ст. 138 ККУ) ( 2341-14 ) -

заняття лікувальною діяльністю без спеціального дозволу,

здійснюване особою, яка не має належної медичної освіти;

- ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139

ККУ) ( 2341-14 );

- неналежне виконання професійних обов'язків медичним або

фармацевтичним працівником (ст. 140 ККУ) ( 2341-14 );

- порушення прав пацієнта (ст. 141 ККУ) ( 2341-14 );

- незаконне проведення дослідів над людиною (ст. 142 ККУ)

( 2341-14 );

- порушення встановленого законом порядку трансплантації

органів або тканин людини (ст. 143 ККУ) ( 2341-14 );

- насильницьке донорство (ст. 144 ККУ) ( 2341-14 );

- незаконне розголошення лікарської таємниці (ст. 145 ККУ)( 2341-14 ).Варто зазначити, що випадки притягнення медичних працівниківдо кримінальної відповідальності, а тим більше винесення щодо нихобвинувального вироку в Україні є порівняно нечастими. Протекерівникам закладів охорони здоров'я необхідно знати про те, якідії чи бездіяльність підпадають під кримінальну-правову заборону іна попередження якої поведінки підлеглих слід спрямовувати своїзусилля.

Адміністративна відповідальність є різновидом юридичноївідповідальності, яка настає за правопорушення, передбаченіКодексом України про адміністративні правопорушення ( 80731-10,80732-10 ) (далі - КпАП)Так, відповідно до статті 9 КпАП ( 80731-10 )адміністративним правопорушенням (проступком) визнаєтьсяпротиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність,яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободигромадян, на встановлений порядок управління і за яку закономпередбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення,передбачені цим Кодексом ( 80731-10, 80732-10 ), настає, якщо ціпорушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно дозакону кримінальної відповідальності.До адміністративних правопорушень у галузі охорони здоров'я населення належать, зокрема:- порушення санітарно-гігієнічних ісанітарно-протиепідемічних правил і норм (ст. 42 КпАП)( 80731-10 );- незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення,пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без метизбуту в невеликих розмірах (ст. 44 КпАП) ( 80731-10 ); - порушення встановленого порядку взяття, переробки,зберігання, реалізації і застосування донорської крові та (або) їїкомпонентів і препаратів (ст. 45-1 КпАП) ( 80731-10 ).

До осіб, що вчинили адміністративні правопорушення,застосовуються адміністративні стягнення, передбачені санкціямистатей, що встановлюють відповідальність за такі правопорушення.Варто відмітити, що здебільшого це штрафи у розмірі, якийвизначається від неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

На сьогоднішньому етапі розвитку українського суспільства імедико-правової науки на перший план відносно відповідальностімедичних працівників за професійні правопорушення виходитьцивільно-правова відповідальність.

Відповідно до частини першої статті 1 Цивільного кодексуУкраїни ( 435-15 ) (далі - ЦКУ) цивільним законодавствомрегулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільнівідносини), засновані на юридичній рівності, вільномуволевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Цивільно-правова відповідальність у сфері медичноїдіяльності - це вид юридичної відповідальності, який виникаєвнаслідок порушення у галузі майнових або особистих немайновихблаг громадян у сфері охорони здоров'я і який полягає переважно внеобхідності відшкодування шкоди. До особистих немайнових благгромадян, які безпосередньо пов'язані з медичною діяльністю,належать перш за все життя і здоров'я. З цієї причини можнастверджувати, що цивільно-правова відповідальність - це своєріднийзасіб забезпечення захисту особистих немайнових прав (життя іздоров'я) пацієнтів при наданні медичної допомоги.Варто зазначити, що більшість медичних працівників здійснюєсвою професійну діяльність, перебуваючи у трудових відносинах ззакладами охорони здоров'я. Згідно з частиною першою статті 1172ЦКУ ( 435-15 ) юридична або фізична особа відшкодовує шкоду,завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових(службових) обов'язків.

Переважна більшість позовів, що пред'являються пацієнтами дозакладів охорони здоров'я (у тому числі до фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, що займаються медичноюпрактикою), є позовами про відшкодування матеріальної та моральноїшкоди, завданої ушкодженням здоров'я, спричиненого медичноюдопомогою неналежної якості. Відшкодування такої шкодиздійснюється відповідно до положень глави 82 ЦКУ ( 435-15 ).

Проте варто зазначити, що обов'язковою умовоювідповідальності за заподіяння шкоди є причинний зв'язок міжпротиправною поведінкою і заподіяною шкодою. Наприклад, якщо шкодане є наслідком протиправної поведінки заподіювача шкоди, а сталасяз інших причин (через недотримання пацієнтом медичних рекомендацій

чи внаслідок індивідуальних особливостей організму пацієнта), узаподіювача шкоди не виникатиме обов'язку відшкодувати шкоду.

Для настання цивільно-правової відповідальності за шкодуздоров'ю необхідно, щоб така шкода була спричинена з винизаподіювача шкоди. Вина медичних працівників, як правило, виступає

у формі необережності. Для звільнення від обов'язку відшкодувати

шкоду здоров'ю заподіювач шкоди повинен довести, що вона сталася

не з його вини.

50

Проблематика лікарських помилок завжди була цікавою як у середовищі лікарів та юристів так і серед звичайних громадян які мають право на якісне медичне забезпечення Проблема лікарських помилок актуальна в інших країнах

На сьогоднішній день в Україні все ще немаєузагальненої судової практики з проблем ліė

карської помилкиĖĊтака ситуація виникає з причини того що відсутні чіткі юридичнікритерії лікарської помилки які могли би стати основою при розслідуванні злочинів пов’язаних із неналежним виконанням професійних обов’язків медичними або фармацевтичними працівниками

Основним критерієм для признання випадку нещасним є неможливість передбачити всі негативні наслідки ґрунтуючись на сучасних даних медичної науки Частіше всього нещасні випадки які закінчуються ускладненнями з боку здоров’я пацієнта або смертю мають елемент добросовісної помилки яка іноді неможе бути виявлена навіть спеціалістом високого класу так як дії лікаря знаходились в рамках відповідних професійних норм встановлених у сфері медицини Найбільшої уваги серед нещасних випадків заслуговує раптова смерть під час оперативного втручання

Причини смерті під час оперативного втручання можуть бути різноманітні гостра серцево-судинна недостатність операційний шок рефлекторна зупинка серця та дихання судинні ускладнення спазм тромбоз тощо

Раптова смерть під час оперативного втручання потребує додаткового дослідження Причин які призвели до такого виду ускладнення а також можливості медичним працівником передбачити ці причини та своєчасно вплинути на них з метою профілактики такого виду ускладнень

У судово-медичній літературі неналежності професійній діяльності лікарів приділяється значна увага але є низка питань які пов’язані із нещасними випадками в медичній практиці причина виникнення яких мало з’ясована та недостатньо описана фактично немає на сьогоднішній день чітких юридичних критеріїв які могли б відмежувати лікарську помилку від нещасного випадку

І.В Марковін поділяє всі випадки залучення лікарів до судової відповідальності на дві групи до першого він відносить наявність злого наміру спрямованого на заподіяння шкоди суспільству або окремій особі до другої групи дій лікарів що спричинили несприятливі наслідки відносяться всі випадки залучення лікарів до відповідальності без вищевказаних причин коли заподіяння шкоди здоров’ю або смерті з боку лікаря було без злого наміру та явилось наслідком лікарської помилки

Однак рішення питання про наявність чи відсутність у діях медичних працівників елементів протиправності та вини є прерогативою виключно юристів а не судових медиків та клініцистів

При аналізі ст. 140 КК України Неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником об’єктивна сторона включає діяння дію чи бездіяльність яке полягає у неналежному виконанні або не виконанні взагалі медичним працівником своїх обов’язків що призводить до суспільно небезпечних наслідків для здоров’я та життя людини яка потребує медичної допомоги Якщо розглянути поняття неналежне виконання медичним або фармацевтичним працівником своїх обов’язків то по своїй суті воно не буде сильно відрізняться від такого поняття як ненадання допомоги хворому так як і в першому і в другому випадку причиною виникнення негативних наслідків для пацієнта стали дії або бездіяльність медичного або фармацевтичного працівника

У вітчизняній літературі формулюються наступні умови кримінальної відповідальності за лікарські помилки здійснені медичними працівниками при виконанні професійних обов’язків дії медичного працівника були явно не правильними суперечили загальновизнаним,загальноприйнятим правилам медицини медичний працівник міг і повинен був передбачити що дії його неправильні і тому можуть нанести шкоду хворому ці неправильні дії сприяли прямо або опосередковано настанню негативних наслідків смерті хворого або нанесенню суттєвої шкоди його здоров’ю

Пропонуємо розглянути деякі ознаки потенціальної неналежності виконання своїх обов’язків медичними або фармацевтичними працівниками тобто такі ознаки при яких є велика ймовірність виникнення ускладнень Лікувального процесу дії медичного працівника були об’єктивно невірними та суперечили загальноприйнятим тактикам лікування які відображені у відповідних наказах інструкціях рекомендаціях МОЗ та ВООЗ виходили за межі його кваліфікації лікувальні заходи були проведені несвоєчасно злочинне очікування та не в повному обсязі допущені помилки під час лікування були систематичними простежувалися як у даному випадку так і в минулих та системними сукупність привела до негативного наслідку важливі лікувальні маніпуляції проводились медичним працівником у хворобливому стані у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння сильної перевтоми чи значного стресу

Отже поняття неналежне виконання обов’язків медичними та фармацевтичними працівниками буде мати місце у тому випадку коли дії медичного чи фармацевтичного працівника будуть виходити за межі випадковості та казуїстики будуть наслідком невиконання ігнорування чи не повного виконання прямих обов’язків які регламентуються наказами та інструкціями МОЗ та СЕС України рекомендаціями ВООЗ посадовими інструкціями кваліфікаційними вимогами та стандартами лікування Перед слідчими органами стоїть задача оцінити правильність дій медичного персоналу використовуючи спеціальні знання експертів та вилучену медичну документацію яка дозволяє зрівняти тактику проведення лікувально-профілактичних заходів медичним працівником з діями Які необхідно було здійснити в даній ситуації згідно з вимогами нормативних медичних документів офіційних наказів інструкцій рекомендацій

48

Незаконне одержання шляхом вимагання працівником державного підприємства, установи чи організації, який не є службовою особою, в будь-якому вигляді матеріальних благ або вигід майнового характеру у значному розмірі за виконання чи невиконання будь-яких дій з використанням становища, яке він займає на підприємстві, в установі чи організації,- карається штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Примітка. Під незаконною винагородою у значному розмірі в цій етапі слід розуміти незаконну винагороду, яка в два і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

1. Об'єктом злочину є авторитет державних установ, підприємств та організацій.

2. Предмет злочину - матеріальні блага та вигоди майнового характеру. Під матеріальними благами розуміються будь-які матеріальні цінності, вартість яких може бути виражена у грошовому еквіваленті (гроші, різні речі, товари тощо). Вигоди майнового характеру - право на майно, послуги, пільги майнового характеру, а також будь-які дії, пов'язані з можливістю одержати матеріальні блага або послуги чи з можливістю уникнути матеріальних витрат. Такими вигодами можуть бути безоплатне одержання для використання транспорту, приміщення, іншого майна, квитків для проїзду в транспорті чи квитків на відвідування видовищних заходів (концерти, спортивні змагання) тощо. Склад злочину, передбаченого ст, 354, дії особи утворюють лише у разі, коли одержані матеріальні блага або вигоди майнового характеру становлять значний розмір. Згідно з приміткою до ст. 354 значний розмір незаконної" винагороди має місце тоді, коли вона в два і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

3. З об'єктивної сторони злочин виражається у незаконному одержанні шляхом вимагання в будь-якому вигляді матеріальних благ або вигоди майнового характеру за виконання чи невиконання будь-яких дій з використанням становища, яке особа посідає на підприємстві, в установі чи організації. Таким чином, склад злочину, передбаченого ст. 354, одержання зазначеної винагороди утворює за наявності сукупності ознак, а саме, коли: 1) така винагорода є незаконною; 2) способом її одержання є вимагання; 3) вона є платою за виконання чи невиконання винним певних дій.

Незаконним слід визнавати таке одержання матеріальних благ або вигоди майнового характеру, яке офіційно не передбачене для винного за виконання ним роботи на підприємстві, в установі чи організації (на яке він за законом не має права). Кримінальне караним зазначене одержання винагороди є лише у разі, коли воно здійснюється шляхом вимагання. Про поняття вимагання див. коментар до ст. ст. 189 і 368. Якщо незаконна винагорода одержується за відсутності ознак вимагання (наприклад, особа з власної ініціативи вручає працівникові гроші чи товари або надає послуги матеріального характеру), кримінальна відповідальність за ст. 354 виключається. За таких обставин вчинене може розглядатися як дисциплінарний проступок.

Для кваліфікації діяння за ст. 354 необхідно, щоб незаконна винагорода одержувалась працівником за виконання чи невиконання будь-яких дій з використанням становища, яке він посідає на підприємстві, в установі чи організації. Такі дії можуть як входити до кола його повноважень, так і обумовлюватись його офіційним статусом (наприклад, секретар керівника підприємства, розраховуючи на прихильність в силу свого становища з боку певної службової особи, може звернутись до неї з проханням вирішити те чи інше питання). Якщо винагорода одержується за виконання чи невиконання дій, які не обумовлюються використанням працівником ста. новища, яке він посідає на підприємстві, в установі чи організації (наприклад, надання консультації за фахом, сприяння вирішенню питання на підставі дружніх відносин), кваліфікація його дій за ст. 354 виключається. Злочин вважається закінченим з моменту одержання незаконної винагороди у вказаному розмірі. Те, коли саме винний одержав таку винагороду - до виконання (невиконання) ним певних дій з використанням становища, яке він посідає на підприємстві, в установі, організації, чи після їх виконання (невиконання), значення для кваліфікації не має.

Одержання особою шляхом вимагання лише частини незаконної винагороди, якщо її розмір є меншим двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (за умови, що вся винагорода має становити два і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), слід розглядати як замах на вчинення розглядуваного злочину і кваліфікувати за ст. ст. 15 та 354.

4. Суб'єкт злочину спеціальний. Ним може бути лише працівник державного підприємства, установи чи організації, який не є службовою особою. Про поняття службової особа див. примітки 1 і 2 до ст. 364 та Загальні положення до розділу XVII Особливої частини КК.Отримання незаконної винагороди працівником державного підприємства, установи чи організації, який є службовою особою, за виконання чи невиконання будь-яких дій з використанням службового становища утворює склад одержання хабара і підлягає кваліфікації за ст. 368.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.

Медичний факультет

Судова медицина, медичне законодавство. Тема: Правовий статус медичних працівників та правове регулювання їх трудової діяльності. Правовий статус пацієнта. Правові основи медичного страхування громадян.

Для закріплення знань пропонуємо вам вирішити правові ситуації. Вони прості, й кожна стосується одного з прав пацієнтів, які ви вивчили. Будь-який учасник може назвати свій варіант відповіді.

Перша правова ситуація. Олена Кухаренко виросла в малозабезпеченій сім’ї. В 15 років у дівчинки виявили інсулінозалежний цукровий діабет. Ні батьки, ні родичі грошей на лікування такої серйозної хвороби не мали. Але лікарі повідомили їм, що відповідно до законодавства хворі на цукровий діабет належать до категорії осіб, яким надається право на безоплатне лікування та безкоштовне забезпечення інсуліном у рамках спеціальних державних програм. Завдяки якому праву в галузі охорони здоров’я громадяни можуть відновити своє здоров’я, не маючи засобів для цього? Аргументуйте відповідь.

Безкоштовне відновлення здоров’я громадян відбувається завдяки праву на безоплатну медичну допомогу та Право на забезпечення лікарськими та протезними засобами (Кожна фізична особа має право на отримання медичної допомоги,широкого спектру медичних послуг при амбулаторному, стаціонарному лікуванні, надання невідкладної (швидкої) медичної допомоги, медичної допомоги в екстремальних ситуаціях, а також у окремих напрямках медичної діяльності, таких як: трансплантологія, психіатрія, імунологія (у тому числі боротьба із захворюванням на СНІД), донорство, боротьба із захворюванням на туберкульоз та ін. Державою створюються умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування, що передбачає отримання як безоплатних, так і платних медичних послуг. Окремим категоріям пацієнтів, таким як інваліди, ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД та ін., надання безоплатної медичної допомоги (безоплатного медичного обслуговування, придбання лікарських засобів, оздоровлення та ін. передбачене на законодавчому рівні.)

Друга правова ситуація. 85-річна Олена Петрівна Шматко перебувала в лікарні з діагнозом «цироз печінки». Пацієнтка потерпала від нестерпних болів. Знеболюючі препарати не допомогли. Вона почала просити лікарів умертвити її. Лікарю стало шкода хвору, і він застосувавши медичні препарати, що протипоказані для хворих з таким діагнозом, провів штучне припинення життєдіяльності (евтаназію), посилаючись на те, що пацієнтка вже невиліковна і жити їй залишилось недовго.

Яке право у галузі охорони здоров’я порушене в цьому випадку з боку лікарів? Аргументуйте відповідь.

Порушення лікарями права на життя хворої жінки(Право на життя людини передбачене Конституцією України як одна з головних соціальних цінностей держави. Кожна фізична особа має невід’ємне право на життя та не може бути позбавлена життя. Фізична особа має право захищати своє життя та здоров’я від протиправних посягань будь-якими засобами, не забороненими законом. Проведення медичних, наукових та інших дослідів провадитися лише щодо повнолітньої дієздатної1 фізичної особи за її вільною згодою. Забороняється задовольняти прохання особи про припинення життя. Винятком можна вважати право жінки щодо штучного переривання вагітності (за бажанням, через соціальні та медичні показання).

Третя правова ситуація. Тетяна Мельник застрахувала своє здоров’я у страховій організації. Через певний час вона захворіла на рак щитовидної залози. Від лікаря вона дізналась, що потрібна операція, яка коштує 2,5 тис. доларів. Таких коштів Тетяна не мала. Вона звернулась до страхової компанії за страховою виплатою. Їй було оплачено вартість лікування. Яким правом у галузі охорони здоров’я скористалась Тетяна для оплати медичних послуг? Аргументуйте відповідь.

Скористалася правом на медичне страхування(Право на медичне страхування закріплене у ст. 49 Конституції України. Медичне страхування є одним із видів загальнообов’язкового державного соціального страхування і передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами,а також з бюджетних та інших джерел, передбачених законом.Сьогодні іде законотворчий процес стосовно розробки та прийняття згодом Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування».)

Четверта правова ситуація. У дитячому садку були виявленні масові отруєння дітей харчовими продуктами. Батьки хворих звернулись до державної санітарно-епідеміологічної служби. В результаті проведення експертизи були виявлені порушення зберігання дитячих харчових продуктів, що й призвели до погіршення стану здоров’я дітей.Яке право у галузі охорони здоров’я порушене в цьому випадку? Аргументуйте відповідь.

Порушено право на охорону здоров’я (Право на охорону здоров’я – це право, яке заключає в собі: життєвий рівень, необхідний для підтримання здоров’я людини; безпечне навколишнє природне середовище; санітарно-епідемічне благополуччя території, де проживає людина; безпечні і здорові умови праці; якість харчових продуктів, кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров’я; достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров’я; об’єднання в громадські організації; правовий захист та інше. Кожна із цих складових забезпечується системною діяльністю державних та інших організацій.)

П’ята правова ситуація. 14 річна Оксана важкохвора, лікар запропонував батькам використати для лікування нові, науково обґрунтовані, але ще не допущені до загального застосування лікарські засоби в інтересах виліковування від невиліковної, за висновком традиційної медицини, хвороби. Чи має право лікар пропонувати нові лікарські засоби, які не допущені до загального застосування? Яка правова норма регламентує дану ситуацію?

Право на вибір методів лікування (ст. 284 Цивільного кодексу України; статті 42, 44 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я») У медичній практиці застосовуються методи профілактики, діагностики і лікування, дозволені Міністерством охорони здоров’я України. Право на вибір методів лікування відповідно до рекомендацій лікаря має особа, яка досягла 14 років. Лікар може застосовувати нові, науково обґрунтовані, але ще не допущені до загального застосування методи діагностики, профілактики, лікування та лікарські засоби в інтересах вилікування хворого та за його згодою (за згодою батьків, опікунів1 або піклувальників2 неповнолітніх та обмежено дієздатних осіб3). Ризиковані методи діагностики, профілактики або лікування визнаються допустимими, якщо вони відповідають сучасним вимогам, спрямовані на відвернення реальної загрози життю та здоров’ю пацієнта, застосовуються за згодою інформованого про їх можливі наслідки пацієнта, а лікар вживає всіх заходів для відвернення шкоди життю та здоров’ю пацієнта.

Приклад. Застосування до неповнолітньої дівчинки за згодою її батьків нових, науково обґрунтованих, але ще недопущених до загального застосування лікарських засобів в інтересах вилікування від невиліковної за висновком традиційної медицини хвороби допомогло врятувати їй життя. Цей приклад свідчить про те, що, реалізувавши право на вибір методів лікування, ми можемо покращити стан свого здоров’я, тоді коли під час застосування традиційних і обґрунтованих методів здійснити це неможливо

Шоста правова ситуація. Олексій, який є співробітником ОВС, і має право на спеціальну медичну допомогу, вирішив звернутись до приватної лікарні для отримання медичної допомоги, оскільки вважає, що її послуги є більш ефективними.Чи має він на це право?Яка правова норма регламентує дану ситуацію?

України; статті 6, 38 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я») Кожний пацієнт має право вільного вибору лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги. Вільний вибір лікаря особа має право зробити, досягнувши 14-річного віку. Закріплений за територіальною дільницею лікар може бути замінений за клопотанням пацієнта. Кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим у будь-якому державному лікувально-профілактичному закладі за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити кваліфіковане лікування.

Приклад. Деяким категоріям осіб (наприклад працівникам ОВС) державою забезпечено спеціальну медичну допомогу, створено окремі медичні заклади для лікування. Але Олексій, який є працівником ОВС, вирішив звернутися до приватної лікарні для отримання медичної допомоги, оскільки вважає, що її послуги є більш ефективними. Цей приклад свідчить про те, що кожна особа може вибирати той лікувальний заклад, який, на її думку, надає послуги найефективніше

Сьома правова ситуація. Миколі повідомили, що йому необхідно зробити операцію з видалення ракової пухлини. Перед проведенням операції лікар запропонував пацієнту підписати згоду на неї, в якій зазначалось, що існує ризик втрати зору після операції, але якщо її не провести протягом двох місяців, це може призвести до смерті. Чи може Микола відмовитись від підписання згоди? Чи може Микола відмовитись від операції? Яким чином?

Кожна особа має право відмовитись від запропонованих медичних послуг, якщо вважає, що так буде краще для неї.

Восьма правова ситуація. Іванні повідомили, що в неї рак правої половини носа. Вона не вірила в діагноз і звернулась до приватної клініки для повторного проведення досліджень щодо стану свого здоров’я. Дослідження виявило, що у пацієнтки папілома правої половини носа, що не потребує операційного втручання. Пацієнтка хотіла оскаржити непрофесійне обстеження лікарів, але їй в наданні копії виписки з мед карти із зазначеним діагнозом відмовили. Яке право пацієнта порушено? Які шляхи захисту прав пацієнта ви знаєте? Якими законодавчими актами регулюються права пацієнта?

Всі вимоги громадян щодо інформації про стан їхнього здоров’я мають бути задоволені.

Дев’ята правова ситуація. 10 річна Тетяна має важку травму хребта і перебуває в лікарні. Крім Тетяни в родині виховується ще двоє дітей дошкільного віку. Хто зобов’язаний взяти на себе догляд за дитиною медичний заклад чи це обов’язок матері? Аргументуйте відповідь.

^{Права пацієнта, який знаходиться на стаціонарному лікуванні} (ст. 287 Цивільного кодексу України; ст. 64 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»; ст. 21 Закону України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення»)

Особа, яка знаходиться у закладі охорони здоров’я на стаціонарному лікуванні, має всі конституційні права громадянина у сфері охорони здоров’я, у тому числі право на допуск до нього інших медичних працівників, членів сім’ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса, адвоката та священнослужителя, і користується загальними правами пацієнта. Пацієнти, перебуваючи на стаціонарному лікуванні, мають право на окреме місце. При стаціонарному лікуванні дітей віком до шести років, а також тяжкохворих дітей старшого віку, які потребують за висновком лікарів материнського догляду, матері або іншим членам сім’ї надається можливість перебувати з дитиною в лікувальному закладі із забезпеченням безплатного харчування і умов для проживання та виплатою допомоги з соціального страхування.

Приклад. Хворим із травмою хребта і спинного мозку законодавством передбачається допомога медсестри з догляду.

Цей приклад свідчить про те, що особа, перебуваючи в медичному

закладі, керується, окрім всіх конституційних прав громадянина, ще деякими додатковими.

Десята правова ситуація. Брат Івана, дізнавшись, що є ВІЛ-інфікованим, покінчив життя самогубством. Після чого, Іван вирішив створити громадську організацію, яка б надавала допомогу ВІЛ-інфікованим, але в управлінні юстиції йому повідомили, що створити таку організацію неможливо, тому що вона стосується лише однієї хвороби, і тому краще створити її при лікарні.Які норми права порушені? Аргументуйте відповідь.

Право на об’єднання у громадські організації для захисту інтересів у сфері здоров’я (ст. 283 Цивільного кодексу України; статті 6, 8 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я») Громадяни мають право на участь в управлінні охороною здоров’я та проведенні громадської експертизи з цих питань, можливість об’єднання в громадські організації з метою сприяння охороні здоров’я. При органах та закладах охорони здоров’я можуть створюватися громадські консультативні або наглядові ради, які сприятимуть їх діяльності та забезпечуватимуть інформованість населення і громадський контроль в галузі охорони здоров’я.

Приклад. Існують організації, створені безпосередньо самими хворими для допомоги іншим у боротьбі із різними хворобами. Це громадські організації інвалідів, ВІЛ-інфікованих, хворих на цукровий діабет та ін., які надають моральну та іншу підтримку особам, які мають такий самий діагноз. Іван, дізнавшись, що він ВІЛ-інфікований, декілька разів намагався покінчити життя самогубством. Родичі переконали його вступити в одну із місцевих організацій ВІЛ-інфікованих, де йому допомогли влаштуватися на роботу та займатися благодійною діяльністю.

Цей приклад свідчить про те, що, об’єднуючись у громадські організації, громадяни можуть підтримувати один одного та захищати таким чином свої інтереси.

Одинадцята правова ситуація. Внаслідок неналежного надання медичної допомоги громадянину М. він помер в одній із лікарень міста. Дружина померлого звернулась до головного лікаря закладу охорони здоров’я з проханням надати медичну документацію, зокрема і копії медичних документів, які були їй необхідні для з’ясування дійсних обставин смерті чоловіка і захисту інтересів правонаступників. У відповідь на своє клопотання заявниця отримала лист з підписом головного лікаря, де зазначалось, що її вимога отримати медичну інформацію суперечить статтям 39 і 40 Основ законодавства України про охорону здоров’я, вимога копій документів є порушенням норм Законів України «Про інформацію» і «Про звернення громадян», а матеріали, які вона хотіла б отримати, можуть бути надані лише органам прокуратури чи судові в установленому порядку.Чи має місце в описаній ситуації порушення прав людини на отримання медичної інформації? Чи є головний лікар суб’єктом збереження медичної таємниці згідно з чинним законодавством? Чи правомірно головний лікар відмовив у задоволенні клопотання дружини громадянина М.?

Так,має місце порушення права пацієнта на своєчасну,достовірну та повну інформацію про стан здоров’я. В даному випадку це право має дружина ПОМЕРЛОГО. Лікар є суб’єктом. Неправомірно.

Дванадцята правова ситуація. 16 річний Микола Скаченко звернувся за медичною допомогою до лікаря-стоматолога міської поліклініки з приводу сильного болю у верхньому зубі. Лікар, оглянувши ротову порожнину та зуб, на біль у якому скаржився пацієнт, вирішив, що зважаючи на висловлені пацієнтом симптоми, необхідно провести лікування, попередньо зробивши анестезію (обезболення). Тому лікар одразу ж, не пояснюючи нічого пацієнтові, зробив ін’єкцію у верхню щелепу, після чого стан пацієнта раптово погіршився і в нього стався анафілактичний шок. Як виявилось пізніше, у пацієнта була алергія на обезболюючі лікарські засоби, які лікар ін’єкційно ввів у його організм. Внаслідок виникнення різкої алергічної реакції Микола змушений був пройти відповідний реабілітаційний курс у міській лікарні, що передбачав певні фізичні обмеження та вживання ліків. Після одужання він звернувся зі скаргою до головного лікаря міської поліклініки на дії лікаря-стоматолога.Які норми права в галузі охорони здоров’я порушені? Аргументуйте відповідь?

Право на інформовану згоду та відмову від медичного втручання

Тринадцята правова ситуація. Лікуючий лікар призначив лікування пацієнту, попередньо погодивши з ним методи надання медичної допомоги. А також встановив йому відповідну дієту та позбавлення шкідливої звички – паління. Але пацієнт вирішив відійти від медичних приписів, вживав лікарські засоби без врахування встановленого графіка, не дотримувався дієти, палив. Стан пацієнта погіршувався, головний лікар отримав письмову скаргу на неефективність призначених лікуючим лікарем рекомендацій.

Якими повинні бути дії лікуючого лікаря в описаній ситуації? Яким чином лікар може себе захистити у запропонованій та інших подібних ситуаціях?

В даному випадку пацієнт не виконував свої прямі обов язки,чого лікар не міг передбачити.

Чотирнадцята правова ситуація. Витяг з матеріалів дисциплінарного розслідування «Початковий діагноз «гастроентероколіт», посмертний – «інтоксикація, тромбоз мезентеріальних судин кишечника, гангрена»».

До фельдшера з села Мала Малинівка звернулася Анна Петрівна Шматько. Фельдшер відправила пацієнтку до чергового хірурга районної лікарні. Через брак досвіду він (хоча й ретельно оглянув пацієнтку) ознак тромбозу не виявив і поставив діагноз – «ентероколіт». Чотири години по тому на терміновий виклик до лікарні прибув більш досвідчений лікар. Оглянувши пацієнтку, якій раптово стало гірше, він направив її у реанімацію. Хоча Анна Петрівна знаходилася вже в особливо важкому стані, її лікували без спеціальних препаратів, оскільки їх не було у місцевому відділенні реанімації. Через важкий фізичний стан та нестачу ліків пацієнтка померла.Які права в галузі охорони здоров’я порушені лікарями? Аргументуйте відповідь?

Брак досвіду лікаря, нестача препаратів, важкий стан хворої. Отже, це лікарська помилка, бо лікарі виконали свою роботу добросовісно, та їх обмежені можливості завадилиотримати сприятливий результат медичного втручання

П’ятнадцята правова ситуація. Валерію Тищенко провели гістологічне дослідження, на основі якого у нього діагностували рак. Відповідно до цього висновку провели операцію, що спричинила погіршення стану здоров’я пацієнта (пошкоджено очі, початкова стадія катаракти, непрохідність сльозових каналів). Після проведеної операції аналіз гістологічного дослідження проведений ще раз, показав, що пацієнт не хворий на рак, а має лише розростання перехідноклітинної катаракти. Повторне проведення аналізу в Українському науково-дослідному інституті онкології та радіології підтвердило, що раку в Тищенка немає і він ніколи на нього не хворів. Чи містять дії лікарів ознаки правопорушення? Чи має пацієнт право на відшкодування шкоди?

Неправильне визначення первинного діагнозу, проведення невиправданої операції, негативні наслідки дляпацієнта. Отже, можна зробити висновок, що в першому випадкулікарями було поставлено неправильний діагноз і, відповідно, про-ведено невідповідне лікування, тому це професійне правопорушен-ня, бо настання важких наслідків для здоров’я хворого можна було уникнути, якби лікар поставив своєчасно правильний діагноз.

Шістнадцята правова ситуація. Альбіна Мигуленко на 39-му тижні вагітності поклали у лікарню. Наступного дня у пацієнтки піднявся тиск, тому було вирішено провести операцію кесаревого розтину. Під час операції її стан різко погіршився, що було викликано, як з’ясувалося згодом, індивідуальним неприйняттям організмом пацієнтки стандартного препарату, що вводиться під час операції.

Витяг з матеріалів дисциплінарного розслідування: «Незважаючи на кваліфіковану та добросовісну медичну допомогу, пацієнтка померла. Раніше алергічних реакцій на ліки у померлої виявлено не було». Чи містить дана ситуація ознаки правопорушення з боку лікаря? Як можна класифікувати дану ситуацію?

Належне надання медичної допомоги, відсутність (раніше) алергічних реакцій на медичні препарати,раптове ускладнення у зв’язку з індивідуальними особливостямиорганізму. Отож, це нещасний випадок, бо медичні працівники немогли передбачити можливості настання несприятливої реакціїорганізму (алергії) пацієнтки на ліки.

Сімнадцята правова ситуація. Лікар Краснов разом з фельдшером швидкої допомоги приїхали на виклик пенсіонерки Раїси Петрової. Вона почувала себе погано і скаржилася на високий артеріальний тиск. Лікар відмовив у наданні допомоги, посилаючись на пізній час (після опівночі) і радив хворій зранку звернутись за допомогою до районного терапевта. При цьому пенсіонерка показала довідку про свою вкрай тяжку хворобу – ваду серця, але швидка ніяк на це не зреагувала. Зранку Раїса Петрова доїхала на трамваї до міської поліклініки, оскільки ледве ходила. Вона просиділа біля кабінету головного лікаря приблизно півгодини та відчула ще більшу слабкість. Раїса Петрова хотіла підвестися і не змогла. Коли головний лікар підійшов до свого кабінету, то побачив труп пенсіонерки. За якою статтею Кримінального кодексу України будуть кваліфікувати дії Краснова М.П.? Аргументуйте відповідь.

Стаття 136. Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стан Стаття 139. Ненадання допомоги хворому медичним працівникомСтаття 140. Неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником

Вісімнадцята правова ситуація. Валентина Ільшенко перебувала у лікарні з 3 до 7 грудня на перед пологовій підтримці. Лікарі призначили їй уколи два рази в день і крапельницю 1 раз на добу. В обов’язки медсестри Анни Гульмінової входило проводити зазначені вище процедури, але вона недобросовісно здійснювала свої обов’язки. Так 4 грудня вона не поставила пацієнтці крапельницю, 5 і 6 грудня не колола призначені уколи та 6 грудня не поставила крапельницю. Наступного дня медсестра, поставивши крапельницю, розраховану на 1 годину, не прийшла вчасно її зняти, а з’явилася лише через 3 години по тому, не надавши жодних вагомих пояснень своєї відсутності.Як ви гадаєте який спосіб захисту прав пацієнтів найдоцільніше використати у цьому випадку? Чому?

Адміністративний

Дев’ятнадцята правова ситуація. 20 квітня Ірина Кожушенко звернулася до стоматологічної фірми «Мрія», де їй були надані медичні стоматологічні послуги, які полягали у протезуванні зуба, що підтверджується договором. За ці послуги вона сплатила 800 грн.

Проте через 2 дні після того у неї з’явився набряк ясен біля протезованого зуба та набряк правої щоки, а також біль ясен біля протезованого зуба та головний біль.

Через 3 дні пацієнтка звернулась до стоматологічної фірми «Мрія» зі скаргами, проте їй було відмовлено в наданні допомоги та пояснено, що ця проблема навіть не підпадає під гарантійні зобов’язання, оскільки із самим протезом все гаразд. Згідно з умовами договору (п.4.1.) гарантійний строк становить 1 рік.

Оскільки стан її здоров’я значно погіршився, Ірина Олександрівна була змушена звернутися до стоматологічної клініки «Перлина», де її прооперували у зв’язку з реальною загрозою здоров’ю, що підтверджується записами у медичній картці та довідкою з цієї клініки. За стоматологічні послуги клініки вона сплатила 4 500 грн. Як ви гадаєте, який спосіб захисту прав пацієнтів найдоцільніше використати у цьому випадку? Чому?

Судовий

Двадцята правова ситуація. 17 травня в лікувальних закладах Донецька і Краматорська під медичним наглядом перебувало 85 дітей, у яких впродовж 15-17 травня погіршилось самопочуття у зв’язку з проведенням вакцинації проти кору та краснухи. Як повідомляли ЗМІ, вакцина індійського виробництва була ввезена на територію України та використовувалась без належної реєстрації і проведення клінічних досліджень і випробувань. Дозволу учнів або їх батьків на проведення профілактичних щеплень ніхто з медичних працівників та адміністрації школи не запитував. В ніч з 12 на 13 травня через 12 год. після щеплення від кору і краснухи помер 17-річний учень 11 класу однієї з міських шкіл.Які права в галузі охорони здоров’я порушені в цьому випадку з боку лікарів?Аргументуйте відповідь.

Право на інформовану згода та відмову від медичного втручання, Для профілактичних щеплень застосовуються медичні імунобіологічні препарати вітчизняного та зарубіжного виробництва, зареєстровані в Україні в установленому законодавством порядку.

Двадцять перша правова ситуація. Внаслідок хвороби нирок Микола потребував негайного лікування шляхом пересадки йому здорової нирки від донора. Проте лікар повідомив, що потрібного органу для пересадки в них немає, але до лікарні доставили пацієнта, який несподівано помер і його нирку можна використати для трансплантації, отримавши згоду родичів померлого. Родичі померлого не дали згоди на вилучення у нього нирки для її трансплантації хворому, оскільки повідомили, що донорство після смерті в Україні дозволено лише для пересадки органу близькому родичу.

Чи є порушення норм права стосовно трансплантації органів в діях родичів померлого? Аргументуйте відповідь.

Ні,оскільки ^{Кожна повнолітня дієздатна особа може заявити про згоду або про незгоду стати донором анатомічних матеріалів у разі своєї смерті. За відсутності такої заяви анатомічні матеріали у повнолітньої дієздат­ної особи, яка померла, можуть бути взяті за згодою подружжя або родичів, які проживали з нею до смерті. У померлих неповнолітніх, обмежено дієздатних або недієздатних осіб анатомічні матеріали мо­жуть бути взяті за згодою їхніх законних представників.}

Двадцять друга правова ситуація. Лікар С. уклав трудовий договір з адміністрацією ЦРЛ, який передбачав встановлення випробування на строк 2 міс. Через 2 тиж. С. захворів та був відсутній на роботі впродовж 1 місяця. Через 2,5 міс. Після укладення трудового договору адміністрація лікарні звільнила С. як такого, що не витримав випробування. С. заперечував проти звільнення, бо вважав, що строк випробування закінчився і власник не має права звільнити його на цій підставі. Дайте правовий аналіз ситуації. Назвіть порядок встановлення випробування та результати випробування під час прийняття на роботу.

^{Згідно зі ст. 26 КЗпП, випробування не встановлюють під час прийняття на роботу для: осіб, які не досягли 18 років; молодих робітників після закінчення професійних навчально-виховних закладів; молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів; осіб, звільнених у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби; інвалідів, направлених на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи. Випробування не встановлюють також під час прийняття на роботу в іншу місцевість або під час переведення на інше підприємство, в установу, організацію тощо.}

^{Якщо термін випробування закінчився, а медичний працівник продовжує працювати, то він вважається таким, що витримав випробування, і подальше розірвання трудового договору допускається лише на загальних підставах.}

^{У період випробування на медичного працівника поширюються усі положення чинного законодавства про працю, він є штатним працівником закладу охорони здоров'я, має право на соціальні та інші гарантії, отримує заробітну плату згідно з визначеним посадовим окладом}

Двадцять третя правова ситуація. Студент А., навчаючись на 3 курсі медичного коледжу, знаючи, що П. наркоман і часто купує наркотики, звернувся до нього з пропозицією продати тому наркотичні засоби за низькою ціною. П. погодився і купив їх за 400 грн. Фактично ж А. вирішив обдурити П. і продав йому медичні препарати, зовні схожі на наркотичні засоби. Отримавши гроші, А. того ж дня виїхав з міста.

Вирішіть питання про відповідальність А. і П.

Двадцять четверта правова ситуація. На ФАП родичами доставлений хворий в астматичному стані. Фельдшер негайно розпочав надавати медичну допомогу: ввів внутрішньовенно еуфілін, серцеві глікозидна, преднізолон. Попри надану допомогу хворий за 40 хв. помер. Родичі хворого звернулись до суду. Чи була допущена медична помилка? Які можливі наслідки при наявності її?

Ні,оскільки фельдшер все робив за протоколом.

Двадцять п’ята правова ситуація. Старша медична сестра відділення, отримавши у «подарунок» золоту каблучку, дістала хворій 5 ампул димедролу. Як розцінювати цю винагороду? Яка стаття Кримінального кодексу України при цьому порушена?

^{- одержання хабара (ст. 368)}

Двадцять шоста правова ситуація. Медична сестра подала заяву про звільнення 1 квітня. 15 квітня її запросив головний лікар і повідомив, що вона буде звільнена 29 квітня, тому що заява до нього надійшла тільки сьогодні. Крім цього, він вимагав указати в заяві причину звільнення. Дайте правову оцінку ситуації. У чому полягає відмінність процедури розірвання за ініціативою медичного працівника строкового трудового договору та трудового договору, укладеного на невизначений строк?

^{Термін дії контракту, обов'язки, відповідальність медичного працівника та роботодавця, умови матеріального забезпечення та організації праці медичного працівника, умови розірвання контракту встановлюються за погодженням сторін.} За угодою сторін може припинятись як трудовий договір укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Таке припинення можливе в будь-який час, коли між власником або уповноваженим ним органом і працівником до­сягнута угода про припинення трудового договору. Пропозиція про припинення трудового договору може надходити з боку як працівника, так і власника або уповноваженого ним органу. Якщо друга сторона погоджується з висловленою пропозицією, то вважається, що сторони досягли угоди про припинення тру­дового договору, і працівник звільняється з роботи.

Закон не встановлює форми угоди сторін про припинення трудового договору. Тому така угода може бути виражена як в усній, так і в письмовій формі. Більш доцільною є письмова форма, оскільки вона є достовірним фактом досягнення угоди між сторонами.

Якщо пропозиція про припинення трудового договору над­ходить від працівника, то він подає письмову заяву, в якій вик­ладає своє прохання про звільнення з роботи. Письмова заява про звільнення за угодою сторін не є обов'язковою на відміну від письмової заяви про звільнення за власним бажанням. За­кон допускає укладення договору за угодою сторін і в усній формі.

В разі відсутності в заяві працівника вказівки, що він попе­реджує власника або уповноважений ним орган про припи­нення трудового договору через два тижні (ст. 38 КЗпП) і при згоді власника або уповноваженого ним органу розірвати тру­довий договір до закінчення двотижневого строку або пізніше його, вважається, що сторони досягли угоди як про припинен­ня трудових відносин, так і про дату їх припинення.

Задача 1. Громадянка К. працює на посаді медичної сестри в закладі охорони здоров'я. Вона зареєструвалася як суб’єкт підприємницької діяльності, орендує приміщення у цьому ж закладі охорони здоров'я та здійснює надання послуг з масажу тіла.

Дайте правову оцінку наведеної ситуації. Чи необхідно гр. К. отримати ліцензію для надання послуг з масажу тіла?

Згідно Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та ст17 Основ гр.К. повинен отримати ліцензію, що відповідає спеціальності, що вказана у Номенклатурі спеціальностей медичних спеціалістів з медичною освітою. Орган ліцензування - МОЗ України.

Задача 2. Приватній клініці «Приватний медик» було надіслано повідомлення про проведення планової перевірки ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики. У повідомленні не було вказано дати проведення такої перевірки. Через 5 днів після направлення повідомлення в клініку прибули посадові особи МОЗ та розпочали перевірку. На підставі виявлених порушень було прийнято рішення про анулювання ліцензії.

Проаналізуйте наведену ситуацію. Чи законні дії посадових осіб МОЗ України?

Згідно закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», про планову перевірку потрібно попереджати не менше ніж за 10 днів. На підставі цього результати перевірки можуть бути оскарженими у суді.

Задача 3. Лікар-акушер-гінеколог ІІ кваліфікаційної категорії Л., що самостійно здійснює господарську діяльність з медичної практики, прийняв на роботу лікаря з ультразвукової діагностики для того, щоб надавати пацієнтам комплексні діагностичні послуги. Після проведення планової перевірки провадження господарської діяльності з медичної практики лікареві-акушеру-гінекологу Л. було видано розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов в частині порушення правил прийому на роботу.

Проаналізуйте наведену ситуацію з точки зору чинного законодавства.

Підприємство має право займатися окремими видами діяльності лише на підставі спеціального дозволу (ліцензії) - згідно Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та ст17 Основ. За умовами ліцензування він можне надавати лише акушерсько-гінекологічні послуги та наймати відповідних спеціалістів.

Задача 4. Приватний навчальний заклад «Всезнайко» звернувся до міської комунальної лікарні, за місцем територіального розташування, з пропозицією укласти договір про надання медичних послуг школярам. Адміністрація закладу освіти предметом договору визначала медичне обслуговування учнів свого навчального закладу. Головний лікар закладу охорони здоров’я у процесі перемовин відмовив директору школи укладати договір.

Проаналізуйте дану ситуацію відповідно до чинного законодавства. Чи має право заклад охорони здоров’я відмовитись від укладення такого договори і за яких умов. Чи має право комунальна лікарня отримувати плату за надані медичні послуги?

Так, має право відмовитися, якщо не було досягнено двосторонньої згоди в процесі договору. Комунальний заклад охорони здоров'я в даному випадку не зобов'язаний надавати послуги безоплатно. Право школярів на доступність в галузі охорони здоровя (ст49 Конституції, ст283 ЦК, ст4, 6,32,78 Основ) реалізується тим чином, що вони отримують амбулаторно-поліклінічну допомогу кожен за місцем проживання. Тому заклад має право на оплату наданих послуг.

Задача 5. Громадянин Н. звернувся у приватний заклад охорони здоров’я з метою проведення медичного втручання з видалення жовчного міхура. З гр. Н було укладено письмовий договір про надання медичної послуги, в якому чітко описано обсяг операції, ризики і прогнози та вартість такого медичного втручання. Громадянин Н. здійснив повну передоплату і в призначений час йому було проведено видалення жовчного міхура. Проте в ході оперативного втручання хірург розширив обсяги операції і вирішив видалити також і апендицит, оскільки останній був атипової форми. Після проведеного втручання гр. Н. надали додатковий договір, у якому йшлось про розширення обсягу операції та відповідно про додаткову оплату. Громадянин Н. відмовився підписати цей договір і здійснити усі зобов’язання за ним, оскільки вважав, що розширення обсягу операції, проведеної хірургом, не було погоджене ні з ним, ні з його членами сім’ї, крім цього видалений апендицит не міг вплинути на процес його лікування та одужання від основного захворювання.

Проаналізуйте дану ситуацію з правової точки зору. Чи може пацієнт відмовитись від виконання таких зобов’язань згідно з чинним національним законодавством? Хто нестиме відповідальність за зміну обсягу операції? Як повинні були діяти медичні працівники в такій ситуації?

Згідно закону України «Про права споживачів», пацієнт має право відмовитись від оплати послуг, які не були передбачені договором. Лікар в даному випадку не може посилатися на ст37 Основ (про екстренну медичну допомогу), оскільки апендикс не ніс безпосередньої загрози життю пацієнта в момент оперативного втручання.

Задача 6. Громадянин М. звернувся у приватну клініку для проведення планової операції. Медичне втручання пройшло нормально, без жодних ускладнень у процесі операції. У післяопераційний період пацієнт почувався задовільно і на третій день за власним бажанням його було виписано з клініки. Через декілька днів самопочуття гр. М. погіршилось, проведені аналізи показали наявність в організмі інфекції і йому було проведено повторне лікування уже в іншому закладі охорони здоров’я. Громадянин М. вважає, що інфекцію йому було внесено під час операції у приватній клініці. Тому він звернувся з цивільним позовом до закладу охорони здоров'я з вимогою про відшкодування завданої йому моральної та матеріальної шкоди.

Між пацієнтом та закладом охорони здоров'я укладено договір про надання платних медичних послуг та підписано акт наданих послуг, де вказано, що послуги надані в повному обсязі і претензій в пацієнта немає.

Дайте правову оцінку наведеній ситуації. Визначте вид юридичної відповідальності за вчинене медичними працівниками діяння. Охарактеризуйте роль зазначених договору й акту для розв’язання конфлікту.

Пацієнт має право на відшкодування відповідно до пункту «і» ст.6 Основ (це правильно написано! це такий пункт!). Працівники клініки будуть нести цивільну відповідальність. Договір і акт свідчать не на корить працівників: умови договору про якісне надання послуги не виконані; акт про відмову не може розглядатися буквально, оскільки пацієнт не володів всією інформацією про стан здоров»я (на яку має право згідно ст39 Основ , ст285 ЦК) і не міг об»активно передбачати наслідки лікування.

Задача 7. Громадянка М., працюючи лікарем туберкульозного диспансеру, захворіла на закриту форму туберкульозу. Після тривалого та вартісного лікування гр. М. звернулась до головного лікаря із заявою про відшкодування їй коштів на лікування. Головний лікар відмовив гр. М., посилаючись на те, що вона була повідомлена про наслідки, які можуть настати у процесі діяльності в момент прийняття її на роботу. Громадянка М. звернулася до працівника відділу з охорони праці з вимогою відшкодування їй витрат на лікування. Працівник відділу охорони праці пояснив, що таке відшкодування може бути проведено лише у випадку коли даний факт буде підтверджений висновком медико-соціальної експертної комісії. Зібравши всі необхідні документи, в т.ч. і висновок МСЕК про наявність у гр. М. професійного захворювання, остання звернулась до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у зв’язку з професійним захворюванням.

Дайте правову оцінку наведеної ситуації. Чи має місце порушення професійних прав медичного працівника в даному випадку?

На гр. М не поширюється право на допомогу у разі захворювання, що виникло в зв»язку з професійною діяльністю (ст77 Основ), оскільки вона була повідомлена про наслідки, які можуть настати у процесі діяльності в момент прийняття її на роботу. Якби був доведений факт її зараження від пацієнта, що приховував своє захворювання, вона би мала право на відшкодування.

Задача 8. Гр. Д. перебував на лікуванні в гастроентерологічному відділенні Ж. міської лікарні у зв’язку з загостренням гастриту. Пацієнту було призначено курс лікування на який він погодився, але виконував його періодично. Медична сестра неодноразово скаржилась лікуючому лікарю на те, що незважаючи на її прохання і пояснення, пацієнт відмовляється від таблетованого лікування, палить у коридорі відділення, порушує режим дієтичного харчування. Лікуючий лікар також відзначив те, що пацієнт полишав стаціонар, не інформуючи про це медичний персонал, неодноразово був відсутній на ранішніх і вечірніх обходах, не дотримувався медичних приписів.

Вкажіть, яким чином адміністрації закладу охорони здоров’я, лікуючому лікарю слід відреагували на таку поведінку пацієнта? Чи можна достроково виписати його зі стаціонару? Які документи при цьому слід підготувати?

Лікар має право відмовитися від подальшого ведення пацієнта, якщо він не виконує настанов лікаря та внутрішнього розпорядку лікарні (ст.34 Основ, ст.284 ЦК). Якщо стан пацієнта дозволяє, цого можна виписати, якщо ні – перевести до іншої лікарні. При цьому оформляється епікриз та відмова лікаря від ведення пацієнта.

Задача 9. У дитячу обласну лікарню було госпіталізовано 10-річного хлопчика, який випав з балкона 5-го поверху й отримав тяжкі ушкодження, що спричинили кровотечу, розвиток геморагічного шоку. Лікарі, провівши обстеження, встановили, що необхідне термінове переливання крові, однак батьки згоди на таке втручання не дали, мотивуючи тим, що така процедура може бути небезпечною для дитини, оскільки може відбутись зараження ВІЛ-інфекцією, гепатитом В і С. Лікарі поінформувати батьків про можливі наслідки для їхнього сина, але батьки наполягали на тому, аби кров не переливали.

Вкажіть, яким чином слід відреагували на таку поведінку батьків пацієнта, яким чином Ви б спробували вирішили конфлікт з батьками хлопчика? Наведіть алгоритм дій медичного працівника на випадок, якщо отримати дозвіл на переливання крові від батьків таки б не вдалося.

Згідно ст43 Основ, якщо законний представник пацієнта дає відмову від лікування і вона може мати тяжкі наслідки, лікар повинен повідомити про це органи опіки та піклування. З огляду на критичний стан дитини, необхідна допомога надається в повному обсязі без згоди батьків.

Задача 10. 11.09.2006 р. учням середньої школи в с. М. було проведено туберкулінодіагностику – пробу Манту. Через 15-20 хв. після введення проби Манту діти відчули погіршення стану свого здоров’я, що, своєю чергою, спричинило їх подальшу негайну госпіталізацію з практично ідентичною симптоматикою, зокрема, сухість у роті, запаморочення, підвищення температури тіла. Введення проби Манту негативно відобразилось на їхньому здоров’ї та спричинило виникнення таких хвороб: атипова реакція на введення туберкуліну, алергічний кон’юнктивіт, рінофарингіт, вегето-судинна дистонія змішаного типу. Батьки дітей стверджують, що не були попереджені про проведення проб Манту їх дітям. Директор школи також підтвердив у своєму листі, що інформацію про проведення туберкулінодіагностики спеціально до батьків дітей не доводили.

Дайте правовий аналіз ситуації. Які дії медичні працівники повинні були здійснити, аби діяти в порядку, визначеному законодавством?

Згідно ст43 Основ, ст289 ЦК медичні працівники повинні були завчасно попередити про проведення вакцинації та її можливі наслідки і отримати від законних представників дітей згоду на проведення медичної маніпуляції.

Задача 11. У П. районному суді м. Л. слухалась справа за позовом гр. С. та гр. Г. до однієї з міських лікарень про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю їхньої матері, внаслідок неналежного надання їй медичної допомоги. Представник лікарні у своєму запереченні наголосив, що позов не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до чинного законодавства України члени сім’ї померлої не мають права на відшкодування шкоди, що була заподіяна безпосередньо пацієнтці.

Дайте правову оцінку ситуації. Чи обґрунтованими є заперечення представника лікарні в даному випадку? Чи має місце порушення права людини на охорону здоров’я у наведеній ситуації?

Заперечення представника необґрунтоване. Ми не можемо судити, чи має місце порушення права на охорону здоров»я (ст49 Конституції, ст.6 Основ), оскільки не знаємо, як саме і в якому обсязі була надана медична допомога. Якщо буде доведено факт неналежного надання матері медичної допомоги, її діти мають право на відшкодування моральної шкоди.

Задача 12. До гр. Ж., яка працює медичною сестрою в дитячому садку, звернулась її сусідка із проханням надати медичну допомогу її батькові похилого віку, який щойно отримав термічний опік кип’ятком. Гр. Ж. відмовилась надати медичну допомогу, мотивуючи свої дії тим, що вона немає досвіду лікування таких хворих і порадила викликати карету швидкої медичної допомоги.

Дайте правову характеристику ситуації. Чи правомірні дії медичної сестри в цьому випадку (мотивуйте)?

Дії неправомірні – згідно ст37 Основ всі медичні працівники незалежно від власної спеціальності зобов»язані надавати невідкладну медичну допомогу громадянам у разі нещасних випадків та інших екстремальних ситуацій.

Задача 15. Гр. К. пройшов медичне обстеження з метою виявлення зараження ВІЛ-інфекцією, пацієнта повідомили, що результати будуть готові через кілька днів. У цей же день рідний брат гр. К. потрапив в автомобільну катастрофу, внаслідок якої втратив багато крові. Єдиним донором міг бути гр. К. Лікарі внаслідок браку часу, не дочекавшись результатів щодо наявності у гр. К. ВІЛ/СНІДу, дозволили останньому бути донором. Через кілька днів, коли були готові результати медичного огляду, стало відомо, що гр. К. є носієм ВІЛ-інфекції, а відтак — заразив ВІЛ-інфекцією свого брата.

Дайте правову оцінку ситуації. У яких випадках можна здійснювати переливання крові без проведення її аналізу на наявність ВІЛ-інфекції? Хто нестиме юридичну відповідальність за зараження гр. К. ВІЛ-інфекцією?

Керуючись ст37 Основ (про екстренну медичну допомогу), якщо стан брата був невідкладним і іншого способу врятувати його життя не було, потрібно отримати згоду на переливання неперевіреної крові (від реципієнта або його законного представника) - тоді відповідальності не нестиме ніхто.

Задача 16. Громадянин В. проходила військову службу на контрактній основі. Під час проходження щорічного медичного огляду на професійну придатність в О. у прикордонному військовому шпиталі в неї було здійснено забір крові чотири рази, однак не повідомлено мету вказаного дослідження. За результатами медичного огляду гр. В. було виставлено діагноз «хронічний гепатит С» та видано виписний епікриз. Однак медичні працівники О. прикордонного військового шпиталю надіслали за місцем проходження військової служби гр. В. витяг з медичної карти стаціонарного хворого, у якому було виставлено діагноз «ВІЛ-захворювання, друга клінічна стадія». Як з’ясувалось пізніше, забір крові було здійснено для її дослідження на наявність ВІЛ-інфекції.

Дайте правову оцінку ситуації. Які вимоги чинного законодавства України, що стосуються порядку відібрання та лабораторного дослідження крові на виявлення ВІЛ-інфекції, було порушено? Чи правомірними були дії медичних працівників військового шпиталю (мотивуйте)?

Дії працівників неправомірні – медичне обстеження на ВІЛ\СНІД здійснюється добровільно а його результати повинні бути повідомленні в разі позитивного результату працівниками закладу, де проводилось дослідження з дотриманням умов конфіденційності (закон «Про запобігання захворюванню СНІДом і соціальний захист населення).

Задача 17. Громадянин Н. потрапив у лікарню із зламаним передпліччям, де черговий лікар запропонував йому підписати дозвіл на проведення над ним медико-біологічних експериментів. Громадянин К. не погодився. Лікар повідомив, що це дозволить скоріше зростися кістці, і коли громадянин Н. перебував під наркозом лікар все-таки зробив експеримент.

Проаналізуйте дану ситуацію. Чи є правомірним даний медико-біологічний експеримент?

Неправомірний. Згідно ст.42 Основ, пацієнт повинен давати згоду на проведення над ним експериментів.

Задача 18. При обстеженні й діагностуванні пацієнта К. лікар Г. дійшов помилкового висновку, що це апендицит. Внаслідок цього пацієнт переніс операцію, яка не була показана за станом здоров’я. Згодом було встановлено причину недомагання пацієнта, а саме – гостре харчове отруєння.

Дайте правову оцінку ситуації. Визначте вид дефекту надання медичної допомоги. Оберіть правову позицію для медичного працівника.

Дефект – діагностична лікарська помилка. Медичний працівник повинен навести докази того, що захворювання мало атиповий перебіг чи не було можливості точно встановити діагноз при доступних йому засобах діагностики.

Задача 19. Гр. М., який нещодавно отримав диплом лікаря, відразу почав працювати в сільській амбулаторії, при цьому досвід у нього був невеликий. Оглядаючи хворого Т., який прийшов з сильними болями голови та загальним недомаганням, лікар не зміг поставити правильного діагнозу, не скерував на додаткові обстеження, а виписав пацієнту вітаміни і відправив до дому. Через кілька днів гр. Т. помер.

Дайте правову оцінку ситуації. Визначте вид дефекту надання медичної допомоги. Оберіть належну форму захисту для пацієнта. Які дії, на Вашу думку, повинен вчинити медичний працівник?

Дефект – недосвідченність. Лікар повинен був призначити додаткові обстеження чи проконсультуватися з більш досвідченніми коллегами. Рідні пацієнта мають право притягувати лікаря до цивільної відповідальності і вимагати відшкодування моральної шкоди (ст3 Конституції, ст6 пункти «і», «ї» Основ)

Задача 20. Громадянка М. перебуваючи на санаторно-курортному лікуванні, 19.11.2008 р. впала, і через неналежний стан пішохідних доріжок (намерзання льоду) на території санаторію, отримала ушкодження – закритий перелом лівої променевої кістки в типовому місці. Для надання медичної допомоги її було скеровано у травматологічне відділення ЦРЛ. Медичну допомогу пацієнтці надавав лікар травматолог, який встановив діагноз – «перелом лівої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням». Згідно з довідкою від 19.11.2008 р. гр. М. були проведені такі медичні втручання: рентгенографія, репозиція, гіпсова іммобілізація, рентген-контроль. 23.11.2008 р. гр. М. звернулась до міської поліклініки м. Д. зі скаргою на біль в кисті, набряк. Лікуючий лікар – лікар-хірург діагноз, виставлений у ЦРЛ, підтвердив, а також зазначив у первинній документації, що призначене М. у ЦРЛ лікування відповідає клінічним протоколам надання медичної допомоги з даної патології. Внаслідок неналежного надання медичної допомоги в закладах охорони здоров’я у пацієнтки загострились хронічні захворювання, функція лівої руки порушилась.

Дайте правову оцінку наведеній ситуації. Які недоліки в наданні медичної допомоги простежуються і в діях медичних працівників якого закладу (-ів)?

!!!!!!!

Задача 21. У квітні 2006 р. гр. Ц. звернувся за медичною допомогою до лікаря-кардіолога гр. Т. до центральної районної лікарні з приводу поганого самопочуття. Лікар подивившись на ЕКГ серця, що було попередньо зроблене, жодних відхилень не виявив. Оглянувши шию пацієнта, лікар зробив висновок, що зважаючи на ріст гр. Ц., у нього може бути защемлення. Після проведеного медичного втручання щодо вправляння диску у шийному відділі хребта, стан пацієнта значно погіршився. З кінця квітня і до початку червня гр. Ц. знаходився на лікуванні у спеціалізованій клінічній лікарні. Було встановлено діагноз – підвивих атланто-аксіального з’єднання та призначено лікування, зокрема фіксуючий комірець. Після проведення службової перевірки управлінням охорони здоров’я було встановлено, що лікар сертифікату по масажу і мануальній терапії немає. У висновку експерта було відзначено, що лікар – кардіолог не повинен був проводити жодних фізичних маніпуляцій на шийному відділі хребта хворого. …лікар міг спричинити травму – розтягнення м’язів шиї, що супроводжувалося відчуттям болю.

Проаналізуйте ситуацію, дайте її правову характеристику. Вкажіть, які правові та деонтологічні норми було порушено. Визначте вид юридичної відповідальності за вчинене діяння медичним працівником.

Згідно ст17,74,77 Основ лікар має право займатися медичною діяльністю лише відповідно своєї спеціальності та кваліфікації – він буде нести цивільну відповідальність з відшкодуванням моральних та матеріальних (на подальше лікування) збитків пацієнту.

Задача 22. Гр. А., 1938 р. н., звернувся до лікаря терапевта амбулаторно-поліклінічного закладу зі скаргами на біль голови, підняття тиску. У цей день він, незважаючи на вік і стан здоров’я, провів в очікуванні практично всю зміну цього лікаря, оскільки вона приймала пацієнтів не кваплячись, а також відлучалась зі свого кабінету без жодних пояснень хворим, що очікували в черзі. За 30 хв. до закінчення своєї роботи лікар повідомила, що сьогодні вже більше нікого приймати не буде, оскільки повинна написати багато медичних документів. Лікар повідомила, що всі, хто не отримав допомоги сьогодні, можуть, зважаючи на їх стан, який вона оцінила «на око», прийти на прийом в інший день.

Проаналізуйте дану ситуацію з правової точки зору. Які права людини порушено в даному випадку? З’ясуйте, до якого виду відповідальності може бути притягнутий лікар?

Право на якісну медичну допомогу (ст49 конституції, ст284 ЦК, ст.78 Основ) і частково право на повагу до гідності при наданні медичної допомоги (ст52 Основ). Лікар нестиме адміністративну відповідальність, а у випадку, якщо доведено погіршення стану когось зі пацієнтів у через бездіяльність лікаря – цивільну.

Задача 23. 23-річний житель м. К. після ДТП був доставлений до ЦРЛ, де йому протягом трьох діб надавалась інтенсивна медична допомога за основним діагнозом – черепно-мозкова травма. Через дві доби пацієнт помер. У протоколі патологоанатомічного розтину йшлося про те, що причиною смерті стала закрита травма шлунково-кишкового тракту з обширним крововиливом, яка при лікуванні взагалі не була діагностовано.

Дайте правову оцінку ситуації. Визначте вид юридичної відповідальності за вчинене діяння медичним працівником. Якими будуть Ваші дії як керівника закладу охорони здоров’я?

і