17. Правове регулювання трудової діяльності медичних працівників.

Трудове право— галузь права України, що регламентує трудові та Інші тісно з ними пов’язані суспільні відносини.

Предметом трудових правовідносин євідносини між працівником і віласником підприємства, закладу, організації, згідно з якими праців­ник, будучи членом трудового колективу, зобов’язується виконувати певного роду роботу з підкоренням внутрішньому трудовому розпо­рядку, а власник зобов’язаний створювати сприятливі для праці умови Й оплачувати її.

Право громадян України на працю (тобто на одержання роботи з оплатоюпраці не нижче встановленого державою мінімального роз­міру), включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і робо­ти, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективноїзайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підви­щенню трудової кваліфікації, а за потреби забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національ­ної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних пере­конань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України (КЗпП) та інших законодавчих актів України, прийнятих від­повідно до нього.

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно прожива­ють на території України:

• вільний вибір виду діяльності;

• безоплатне сприяння державними службами зайнятості у підборі роботи і працевлаштуванні відповідно до покликання, здібнос­тей, професійної підготовки, освіти, з урахуванням суспільних потреб;

• надання підприємствами, закладами, організаціями відповідно до їх попередньо поданих заявок роботи за фахом випускникам державних вищих навчальних, професійних навчально-вихов­них закладів;

• безплатне навчання безробітних нових професій, перепідготовку в навчальних закладах або у системі державної служби зайня­тості з виплатою стипендії;

• компенсацію відповідно до законодавства матеріальних витрат у зв’язку з направленням на роботу в іншу місцевість;

• правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на ро­боту і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

18. Трудовий договір та порядок його укладання.

Трудовий договір — це угода між працівником (робіт­ником чи службовцем) і власником підприємства, уста­нови, організації або уповноваженим ним органом чи фізич­ною особою. Працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому тру­довому розпорядку. А власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання ро­боти, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізу­вати свої здібності до продуктивної творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на кількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним догово­ром або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організація праці працівника, умови розір­вання трудового договору, в тому числі дострокового, мо­жуть встановлюватися угодою сторін. Контракт укладаєть­ся письмово у двох екземплярах і підписується сторонами, які його уклали.

Поняття трудового договору включає три складових, тісно пов'язаних між собою частини: - укладення трудового договору (прийом працівника на роботу);зміна трудового договору (переведення працівника на іншу роботу за його згодою); припинення трудового договору (звільнення пра­цівника з роботи (посади).

Сторони трудового договору: працівник (робітник чи службовець) — одна сторона, роботодавець —власник під­приємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа — інша. Представником власника, як правило, виступає керів­ник підприємства, установи, організації, який признача­ється або обирається.

Строки і форма трудового договору. Трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погоджен­ням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Додержання письмової форми є обов'язковим при організованому наборі працівників; при укладенні конт­рактуру випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору в письмовій формі; при укладенні тру­дового договору з неповнолітніми та в інших випадках, передбачених законодавством України. Зміст трудового договору становлять його умови (права та обов'язки сторін).Умови поділяються на два види: умови, що визна­чаються угодою сторін, і умови, що встановлюються зако­нодавством про працю. Умови трудового договору, які визначаються угодою сторін, поділяються на обов'язкові (необхідні) та факультативні (додаткові). Обов'язкові умови: про місце і рід роботи, про трудову функцію (діяльність); про строки дії трудового договору, про оплату праці тощо. Факультативні (додаткові) умови трудового договору — це всі інші умови, які визначаються угодою сторін і не суперечать законові. Наприклад, про поліпшення житло­вих умов працівника та його сім'ї, про надання місця дитині працівника в дитячому садку підприємства тощо. Порядок укладення трудового договору. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, — і документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), документ про стан здоров'я тощо. При укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб, що поступають на роботу, відомості про їхню партійну та національну приналеж­ність, походження, прописку та документи, надання яких не передбачено законодавством. При укладенні трудового договору угодою сторін може бути обумовлене випробування з метою перевірки відповід­ності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування має бути передбачена у наказі (розпоряджен­ні) про прийняття на роботу..У разі укладення трудового договору між фізичною особою і працівником фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі тру­довий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання.