3. Основні напрямки наукових досліджень з економіки

Світовий досвід свідчить, що темпи розвитку тієї чи іншої держави багато в чому залежать від правильності вибору пріори­тетного фінансування і підтримки розвитку науки.

Ось чому будь-яка держава тільки тоді може розраховувати на перспективне майбутнє, коли в ній на найвищих рівнях буде до­сягнуто розуміння необхідності зосередження зусиль на під­вищенні ефективності використання науково-технологічного та інтелектуального потенціалу нації; спрямуванні коштів, отрима­них від реалізації нематеріальних активів, на відтворення науко­во-технологічної сфери та організацію цивілізованого трансферу технологій.

Таке розуміння, на думку спеціалістів, в Україні є, і воно має такі складові:

• збереження й ефективне використання інтелектуального по­тенціалу країни для розв'язання завдань, спрямованих на її соціально-економічний розвиток;

• орієнтація вітчизняної науки і промисловості на створення і випуск наукомісткої, конкурентоспроможної продукції як основи економічного зростання;

• стимулювання комерційного використання результатів нау­ково-технічної діяльності, створених за рахунок бюджетних коштів;

• поширення ринкових відносин у науково-технічній сфері через забезпечення правової охорони результатів науково- технічної діяльності і запобігання нелегальному обігу об'єк­тів інтелектуальної власності;

• створення ринку інтелектуальної власності, економічних ре­гуляторів і механізмів його функціонування; ®створення системи державного регулювання обігу резуль­татів науково-технічної діяльності з урахуванням економіч­ної і технологічної безпеки країни.

НАН та Міністерство освіти і науки України вважають одним з головних напрямів своєї діяльності розробку концептуальних положень державної політики, спрямованої на забезпечення пере­ходу економіки України на інноваційний шлях розвитку, розроб­ку та реалізацію заходів щодо забезпечення зростання наукового та науково-технічного потенціалу України. Ця робота у масштабі країни передбачає:

• цілеспрямований контроль у сфері науково-технічної діяль­ності;

• забезпечення координації науково-технічної діяльності мі­ністерств і відомств у рамках державних науково-технічних програм, науково-технічних частин інших державних про­грам;

• участь в організації та проведенні науково-технічного ана­лізу згаданих програм, та узагальненні його результатів;

• участь у підготовці пропозицій щодо визначення пріоритет­них напрямів розвитку науки і техніки в Україні, у роз­робленні та реалізації державного бюджету України, фор­муванні державного замовлення на проведення найваж­ливіших наукових досліджень з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки України тощо.

У структурі науки XXI століття різко зростає роль теоре­тичних і фундаментальних наук, які створюють нові знання, збагачують суспільство новими підходами, даними, технологія­ми, оперативними знаннями для застосування їх у виробництві.

Фундаментальні науки мають розвиватись випереджальними темпами, створюючи теоретичну базу для прикладних наук. Для сучасної науки характерний такий цикл: фундаментальні - прикладні - розробки - впровадження.

Враховуючи світові тенденції у розвитку науки в Україні, найбільш пріоритетними напрямами державної підтримки у сфері наукового розвитку мають стати:

• фундаментальна наука, насамперед, розробки вітчизняних наукових колективів, що мають світове визнаная;

• прикладні дослідження і технології, в яких Україна має значний науковий, технологічний та виробничий потенціал і які здатні забезпечити вихід вітчизняної продукції на світовий ринок;

• вища освіта, підготовка наукових і науково-педагогічних кадрів .з пріоритетних напрямів науково-технологічного розвитку; <"

• розвиток наукових засад розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки;

• наукове забезпечення вирішення проблем здоров'я людини та екологічної безпеки;

• система інформаційного матеріального та матеріально- технічного забезпечення наукової діяльності.

У контексті пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки в Україні НД з економічних наук набувають особливо актуального значення. Визначальними для НД з економіки відповідно до надання Україні статусу держави з ринковою економікою є:

1. утвердження нових економічних відносин у країні;

2. визнання пріоритету соціально орієнтованої економіки;

3. усунення залишків командно-адміністративної системи і зміцнення ринкових відносин;

4. вироблення довготермінової економічної політики утвер­дження ролі держави;

5. створення дієвого механізму державного регулювання;

6. координація проблем оптимальних меж і можливостей державного сектора економіки на сучасному етапі;

7. створення механізму сприяння продуктивному виробництву тощо.

Перед науковцями-економістами постає невідкладне завдання: розробити .обґрунтовані рекомендації щодо активного включення у проведення ринкових реформ людей праці як однієї зі сторін трикутника: держава-праця-підприємство.

Основними напрямами НД з економіки на сучасному етапі є:

• проблема впливу роздержавлення і приватизації, розвитку підприємництва;

• сприяння розвитку ринкової конкуренції й нового, не во­люнтаристського ціноутворення, жорсткої фінансової полі­тики держави в оптимізації податкової системи;

• розробка різноманітних форм і методів бюджетного мене­джменту, шляхів ефективного впливу бюджету на державне й особисте споживання, на нагромадження й інвестиції, на темпи і пропозиції суспільного виробництва, на економічне зростання в цілому;

• проблема забезпечення соціального захисту населення;

• обмеження міжнародного фінансово-спекулятивного капіталу, торговельно-мафіозних структур, припинення руйнівних процесів у державі;

• проблема мотивації виробництва суспільно необхідної про­дукції, потрібної для населення, конкурентоспроможної на внутрішньому ринку;

• проблема використання світового досвіду країн з розви­неною соціально орієнтованою економікою;

• впровадження нових інформаційних технологій на базі швидкодіючих ЕОМ у систему менеджменту, маркетингу, банківську справу, бухгалтерський облік, фінансування і кредитування підприємницької діяльності і грошовий обіг.

Основними напрямами НД з економіки є такі комплексні програми:

соціальне-економічні — спрямовані на вирішення проблем розвитку, закріплення і вдосконалення основ способу життя, підвищення матеріального і культурного рівня життя людей;

науково-технічні — пов'язані з вирішенням фундаменталь­них проблем у різних галузях науки, вивченням можливос­тей практичного використання результатів досліджень у дослідних конструкторських розробках, забезпеченням упровадження кращих із них у серійне виробництво;

виробничо-технічні — передбачають розв'язання проблем розвитку і вдосконалення виробництва, підвищення його технічного рівня й економічної ефективності, розширення номенклатури і поліпшення якості продукції;

регіональні — призначені для регулювання територіальних розбіжностей у рівнях соціально-економічного розвитку між районами, освоєння нових територій, а також спрямованих на формування і розвиток великих народногосподарських територіально-виробничих комплексів;

екологічні — забезпечують розробку і здійснення заходів щодо раціонального природокористування, проведення найважливіших природоохоронних заходів.

Одним з найважливіших напрямів економічних досліджень є також зовнішньоекономічні програми співробітництва.