9.Спільне
1. Націоналізація землі Відмінне
1.Запроовадження елиного 1. Ведення хлібозаготівель сільсько-госполарсьеого податку в грошовій формі.
2. Розвиток різноманітних форм 2. Перехід до суспільної колективізації сільсько-господарської кооперації
10. Іван Цюпа — український журналіст і письменник — розпочав свою творчу діяльність у 1940-х роках.
У 1995 році вийшла нова книга письменника «В пазурах єжовщини», яку він, репресований та реабілітований, присвятив «світлій пам’яті незабутніх земляків моїх, розчавлених на жорнах тиранії, замучених голодомором, доведених до згуби по тюрмах і таборах, безневинно розстріляних».
У своїх спогадах І. Цюпа розповідає про епізод з життя двох ключових осіб радянської України 1960-х років; Олеся Гончара і Петра Шелеста.
Олесь Гончар — видатний письменник, авторитетний літератор, «живий класик», твори якого входили до шкільної навчальної програми. З 1959 р. до 1971 р. О. Гончар — голова правління Спілки письменників України, і за час його керівництва нікого зі Спілки письменників не було виключено. Він не був дисидентом, однак його твори «Людина і зброя» (1960), «Тронка» (1963), «Собор» (1968) стали невід’ємною частиною літературного доробку «шістдесятників»,
Роман «Собор», про який ідеться у спогадах І. Цюпи, був не лише розгромлений офіційними критиками, а й вилучений з книгарень та бібліотек.
Петро Шелест з 1963 до 1972 р. був першим секретарем центрального комітету комуністичної партії України, тобто головною політичною фігурою УРСР. Час його перебування на посту першого секретаря став періодом найвищого піднесення автономного курсу українського компартійного керівництва. П. Шелест намагався відстоювати економічні інтереси України перед московським центром, виступав за надання Україні більших прав у внутрішній та зовнішній економічній політиці. На фоні загальної політики русифікації вагомими були його виступи на захист прав української мови у шкільній освіті, друкуванні газет, журналів і книжок. Він захистив від звинувачення в націоналізмі окремих українських діячів культури, зокрема й О. Гончара.
Не випадково Іван Цюпа наводить слова П. Шелеста, звернені до українських письменників: «Ось ми зараз сидимо з вами за єдиним столом, говоримо про такі речі, що коли б це було у тридцять сьомому, то нас би усіх запроторили в тюрму…»
Зі спогадів І. Цюпи ми дізнаємося про окремі деталі побуту вищої партійної номенклатури, а також бачимо особи О. Гончара і П. Шелеста не в офіційному, а у звичайному людському вимірі
Вариант 8
1.В 2.А 3. А 4.Г 5.В
6. 1921 р. – Другій зимовий похід військ УНР
7. ГУР.. Головна Українська Рада (1914 р.)
8. Розпад СРСР
Набуття Україною незалежності й утворення незалежної держави
Загострення продовольчої та товарної криз
формування багатопартійності
Відродження приватної власності й кооперативного руху
9. Спільне
1. Низкий життєвий рівень населення у порівнянні з економічно розвинутими країнами
2. Фінансування соціальної сфери за “остаточним” принципом.
Відмінне
1956 – 1965 рр
1. Виробництво товарів широкого вжитку
2. Широка програма житлового будівництва повсякденного попиту
3. Спроба побудувати анроміста в сільській місцевості
1965 – 1985 рр
1. Хронічний дефіцит товарів
2. Низький рівеь квартплати і цін на комунальні послуги
3. Швидкі темпи урбанізації через масову міграцію населення із села в місто
10. Автор документа – Борис Антоненко-Давидович(1899 – 1984 рр.) - український письменник, перекладач. Репресований 1935 р., звільнений та реабілітований у 1957 р.
В уривку розповідається про події 1930 р. – процес над СВУ ( Спілкою Визволення УКраїни). Процес був використаний для дискредитації української наукової інтелігенції. За результатом процеса над СВУ було репресовано біля 500 осіб, серед яких – С. Єфремов, М. Слабченко та інші.
Цінність свідчень безпосереднього учасника подій незаперечна. Для нас, людей ХХІ ст., це джерело є особливо ціннім, тому що передає атмосферу беззаконня сталінського тоталітарізму. Той суд був неправомірним і передбачуваним у своїх звинувачувальних вироках. Тому письменник не став чекачи кінця процесу. Йому все було зрозуміло