Вариант 1
1.Г 2.А 3.В. 4.Г 5.Г
6,26. 04. 1986 р. Аварія на ЧАЕС
7.Організація Об’єднаних Націй (ООН), 1945 р.
8. - Вихід УНР із Світової війни
-Визнання УНР на міжнародній арені -Видновлення влади Української Центральної Ради (УЦР) в Україні -Були створені умови для звільнення України від більшовиків і продовження процесу державотворення
9. Спільне 1. Існування колгоспної системи 2. Розвиток промисловости за рахунок сільського господарства Відмінне
1. Подолання післявоєнної розрухи 1 . Реорганізація МТС в РТС (1958 р.) 2. Надмірні хлібозаготівельні плани 2. Засвоєння цілинних земель (з 1954 р.) 3. Посуха та неврожай 1946 р. 3. “Кукурудзяна кампанія” (з 1959 р.)
10
Автор документу – Георгій Касьянов історик, доктор історичних наук. В історичному джерелі йдеться про прийняття Конституції України. B нiч з 27 нa 28 червня 1996 p. вiд6yвалося пoстaтейне гoлoсyвaння. О 9.30 ранку, вже 28 червня 1996 року Верховна Рада України ухвалила Конституцію держави.
Автор дає детальний опис процесу прийняття Конституції, фракційної боротьби, “політичних ігор”, інтриг серед депутатів, дає стислі характеристики політичних лідерів (М. Сироти, П. Симоненка, Л. Кучми). Г. Касьянов позитивно сприймає ухвалення Конституції України. Прийняття нової Конституції (у країні діяла радянська Конституція 1978 р.) стало важлівою віхою в новитній українській історії.
Реалістичний опис «конституційної ночі» очевидцем подій не лише свідчить про напруженість ситуації у стінах Верховної Ради, а й переконує у тому, що в результаті переговорів та взаємних поступок можливе вирішення найскладніших проблем.
Вариант 2
1. В 2. В 3.Г 4. Г 5. Ж
6. Листопад 1976р. 7. «Декларація про державний суверенітет України» 16 . 07. 1990 р.
8. -Розвиток капіталістичних відносин у сільському господарстві -Ліквідація общинного землеволодіння та створення класу фермерів -Засвоєння нових земель – переселення на Далекий Схід та до Сибіру
9. Спільне
1. Життя в період модернізації економіки
- ліквідація політики “військового комунізму” та перехід до риноковій економіки
- ліквідація ринкових відносін та побудова адміністративно-командної економіки
Відмінне 1. Ліквідація трудових армій (трудова повинності) 1. Запровадження масового виробничного змагання трудових колективів (“Стахановській рух” з 1935
2. Скасування натуральної плати і зрівнялівки 2. Карткова системпостачання в оплаті праці продовольства
10. Олексій Гольденвейзер — юрист, відомий єврейський громадський діяч у Києві, автор книги «Київські спогади» (1921 р.). Фрагмент спогадів О. Гольденвейзера стосується подій в Україні і зокрема у Києві наприкінці 1917 – на початку 1918 року.
Державотворча діяльність Української Центральної Ради наштовхнулась на суттєві перешкоди, головними з яких з кінця 1917 р. стала агресія більшовицької Росії проти України і незавершеність Першої світової війни.
На початку січня 1918 р. з метою встановлення радянської влади в Україні Раднарком (Рада народних комісарів— назва комуністичного уряду Росії у 1917-1946 рр.) Росії розпочав повномасштабну війну проти Центральної Ради. Російська радянська армія чисельністю близько 60 тис. матросів та червоногвардійців під загальним керівництвом В. Антонова-Овсієнка почала наступ на Київ. Окремими загонами командували: Муравйов, Знаменський, Єгоров, Кудинський. Перша російсько-українська війна (взимку 1917-1918 рр.) стала шоком для киян. Ніхто не міг подумати, що більшовики будуть нищити артилерійським вогнем старовинне місто. «Легко уявити собі стан киян у ті дні, — пише О. Гольденвейзер. — Переживши згодом ще з десяток переворотів, евакуацій, погромів, мешканці Києва з непідробним жахом згадують про ці одинадцять днів бомбардування»
Через тиждень після підписання Берестейського мирного договору до Києва увійшли українські частини на чолі із Симоном Петлюрою і німці. На всій території України була відновлена влада Української Центральної Ради.
Київські спогади О. Годьденвейзера написані очевидцем подій, який не належав до жодної з ворогуючих сторін, а намагався стояти осторонь в ролі спостерігача. Тому його описи й міркування позбавлені упередженості та заслуговують на увагу.
Вариант 3
1. Б 2.Б 3. Г 4. А 5. Д
6. Вересень 1914 – червень 1915 рр. окупація російськими військами Галичини та Північної Буковини
7. Постанова ЦКВ і РНК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і зміцнення суспільної (соціалістичної) власності» 07.08.1932 р. («Закон про 5 колосків»)
8. Тоталітарний характер влади: – масови репресії досвідчених воєначальників напередодні війни («Великий терор» 1937 – 1938 рр. (репресовано від 40 до 60 тис офіцерів - Заборона приводити війська в прикордонних районах до бойової готовності
- Стратегичні прорахунки ралянського керівництва (надія про договір про ненапад від 23 серпня 1929 р. як на гарантію мирних відносин з Німеччиною) - Бойовий опит німецької армії на 1941 р. (Два році бойових дій на Західному фронті)
9. Спільне 1. 1.Опрлюднення раніше “закритої” інформації
2. Поява нових течій в літературі та мистециві, повернення репресивонах діячів та їхніх творів в культуру
Відиінне
1.Творчість “шістьдесятників” 1. Легалізація церків (УАПЦ, УГКЦ. 1989р.)
2.Боротьба з “абстракціонізмом” 2. Зникненн принципу “соціалістичного у
мистецтві реалізму”
3. Русифікація освіти 3. Надання українській мові статусу державної
10. Автор документа Володиимр Кирилович Винниченко (1880 – 1951 рр.) – український прозаїк, драматург, художник, а також політичний і державний діяч. Заступник голови УЦР, потім голова першого українського уряду — Генерального Секретаріату УЦР, брав активну участь у підготовці всіх чотирьох Універсалів. Перебуваючи в опозиції до влади гетьмана Павла Скоропадського, став головою Українського національного союзу і відіграв провідну роль у підготовці антигетьманського повстання. 14 листопада 1918 р. очолив Директорію Української Народної Республіки. У лютому 1919 р. вийшов із її складу, не погоджуючись із політикою орієнтації на Антанту. Виїхав за кордон, заявивши про перехід на позиції комунізму. Саме у цеп час, у 1919-1920 рр., написав. «Відродження нації», де виклав свої погляди на події української революції.
У документі йдеться про дві події: II Всеукраїнський військовий з’їзд — початок червня 1917 р. і проголошення І Універсалу УЦР 10 червня 1917 р. Будучи українським письменником, автор документа не міг не захоплюватися перебігом революційних подій У своєму творі В. Винниченко підкреслює роль народних мас у розгортанні революційних подій.
Вартісність цього історичного джерела полягає в тому, що ми одержуємо інформацію від безпосереднього учасника й організатора революційних подій.
Вариант 4
1.В 2.Б 3А 4. 5. Б
6 Червень 1917 р. 7. Візначення акту злуки УНР і ЗУНР – “Живий ланцюг”, 21.01. 1990 р.
8. Формування радянських органів влади
-Масові репресії й депортації до Сибіру та у Східні регіони СРСР -Придушеня українського національно-визвольного руху (Розгром ОУН-УПА) -Репресії проти греко-католицької -Націоналізація забовів виробніцтва, індустріалізація, колективізація (93% господарств)
9. Спільне 1. Контроль радянської влади за суспільно-політичним життям країни 2. Панування комуністичної ідеології
Відмінне
1. Становлення культу особи Й. Сталіна 1. Заперечення культу особи Й. Сталіна (1956 р. ХХ з’їзд КПРС) 2. Масови репресії 2. Ліквідація ГУЛАГу, часткова реабіліьація 3. Прийняття нової Контситуції УРСР (1937 р.) 3. Розширення прав республік
10. Автор історичного джерела Олександр Севрюк — український політичний діяч, дипломат часів української революції 1917-1921 рр. З квітня 1917 р. він був членом Української Центральної Ради (УЦР), а в січні 1918 р. призначений головою української делегації на переговорах з представниками Центральних держав (Четверного Союзу) у місті Бересті.
Тому його спогади є цінним свідченням учасника подій. Він описує драматичний момент переговорів, коли російська радянська делегація на чолі з Л. Троцьким, затягуючи переговори, сподівалась, що більшовицькі війська займуть більшу частину території України і Київ. Це дало б можливість замінити делегацію Української Центральної Ради представниками проросійського Харківського більшовицького уряду радянської України. 9 лютого 1918 р. автор спогадів О. Севрюк першим від імені Української Народної Республіки підписав Берестейський мирний договір. Автор описує цю подію в піднесеному тоні не випадково. Це була дипломатична перемога молодої незалежної Української держави. Її було визнано на міжнародному рівні. Берестейський договір врятував на певний час Українську Народну Республіку від загарбання більшовицькою Росією.
Спогади О. Севрюка цікаві тим, що вони не лише описують хід подій, а й передають атмосферу того часу. Підписання Брест-Литовського мирного договору було першим успіхом української дипломатії. Українська Народна Республіка визнана суб’єктом міжнародного права, були чітко окреслені її кордони
Вариант 5 1.Б 2. Б 3.Г 4.В 5.Д 6.Вступ РСЧА в Західну Україну та Західну Білорусію 7.Грудень 1920 р. – підписання союзного договору між РСФРР і УСРР зі взаємним визнанням суверенітету те незалежності обох радянських республік .Республіка у складі «Договірної федерації». 1920 – 1922 рр. 8. Позитивні Перетворення України із аграрної країни в індустріально-аграрну (Збільшення промислового потенціалу в 7 разів) Виникнення в української промисловості нових галузей (кольорова металургія, електрометалургія …) Зміцнення обороноздатності
Негативні
Ліквідація ринкових відносин, створення командно-адміністративної економікі
“Розселянення” – колективізація, розкуркулення, голодомор
9. Спільне 1. Обмежена аграрна реформа 2. Проведення українізації 3. Створення національних збройних сил Відмінне
1. Проголошення демократичних прав і свобод 1. Встановлення одноособного правління гетьмана 2. Встановлення 8-год. робочого дня 2. Збільшення робочого дня (12 год.) 3. Надання національно-персональної 3. Українізація освіти і культури автономії представникам національних (2 українських університета меньшин (Київ, Кам’яніць-Подольськ), 150 україномовних гімназій …) 10 Автор документу – Анатолій Кузнецов (1929 – 1979 рр.) письменник, у 1966 р. опубліковав книгу “Бабій Яр”, у 1969 р. звернувся з проханям надання політичного притулку у Великої Британії під час службового відрядження. Працював на “Радіо Свобода” У наведеному уривку з книги «Бабин Яр» Анатолія Кузнєцова, очевидця описаних подій, розповідається про організоване німецькими фашистами масове винищення єврейського населення Києва. Протягом 103 тижнів окупанти кожного вівторка і п’ятниці розтрілювали в Бабиному Яру. Згодом геноцид євреїв у роки Другої світової війни одержав назву Голокост. Єврейські громади цілеспрямовано знищувались майже в усіх країнах Європи, окупованих гітлерівцями. Для нациство не було різниці, кого знищувати – старих, дорослих, навіть дітей. Євреїв відводили на тодішню околицю міста — територію Бабиного Яру — і знищували. Тільки за перші 2 доби, 29 і 30 вересня, німці стратили у Бабиному Яру майже 34 тисячі євреїв. У непоодинокими були випадки, коли кияни, ризикуючи своїм життям і життям своїх рідних, рятували від загибелі євреїв. Після війни понад півсотні рятівників удостоєні почесного звання «Праведники Бабиного Яру». У Бабиному Яру гітлерівці розстріляли також десятки тисяч громадян української, російської, циганської та інших національностей, учасників комуністичного антигітлерівського підпілля, членів Організації українських націоналістів. Уривок з документальної повісті А. Кузнєцова викликає моторошне почуття. Убивства мирних людей за національною, релігійною, расовою чи іншою ознакою є злочином перед усім людством, який не можна ні забути, ні пробачити.Будь-яке свідчення злочинів проти людства має важливе значення для відкриття злочинців, а також покарання їх та запобігання подібних правопорушень у майбутньому. Ми маємо знати про всі злочини нацистів, їх принципи, цілі, щоб вчасно зупинити навіть зародки прояв расизму та нацизму.
Вариант 6
1.А 2. В 3.А 4.Д 5.Г
6. Грудень 2004 р.
7. Микола Хвильовий