- •1.Світогляд , його типи і ознаки.
- •2.Міф як духовна передумова філософії та світогляд первісно-родового суспільства.
- •3. Феномен філософствування, уявлення про його витоки(подив, сумнів, страх, страждання, свобода, вина, стрес тощо.)
- •4. Специфіка результатів філософування – філософських знань.
- •5. Смисложиттевий сенс філософської проблематики.
- •6. Світогляд , методологічна , пізнавальна , ціннісно – орієнтаційна , прогностична , критична – функції філософії .
- •7. Головні групи смисложиттєвих питань і відповідні розділи філософії.
- •8. Соціокультурній сенс філософії , її загальні особливості у порівнянні з міфом, релігією , мистецтвом і наукою.
- •9.Місце філософії у вищій освіті , її значення для формування творчої особистості фахівця.
- •10. Антична філософія, її витоки та особливості.
- •11. Софістика. Сократ та становлення античної філософської класики.
- •12. Головні проблеми і розділи філософії Платона.
- •13. Філософська система Аристотеля, його метафізика, антропологія, соціологія і методологія.
- •14. Елліністична та римська філософія.
- •15. Досократична філософія.
- •16. Умови формування та загальні риси філософії Стародавності.
- •17. Зародження філософії у Стародавньому Китаї.
- •18. Метафізика, праксеологія і антропологія даосизму.
- •19. Конфуцій про підстави суспільного порядку.
- •20. Особливості ведичної релігії, її трансф під впливом суспільних змін в епоху “бродіння умів”.
- •23.Східна та західна патристика у пошуках філософських засад
- •24. Схоластика. Універсальні поняття як начала систематизації знань і їх викладання.
- •25. Розквіт та криза схоластичної філософії.
- •26. Стиль мислення і життя гуманістів епохи Відродження.
- •27. Ренесанський гуманізм та індивідуалізм.
- •28. Реформація, її ідеї. Феномен протестантизму, його течії та зв'язок з середньовічною містикою.
- •29. Філософська проблематика в культурі Київської Русі.
- •30. Раціоналізм Декарта, його послідовники.
- •31. Натуралістична антропологія Фр. Бекона, розробка нової моделі науки, емпіричного методу і розкриття причин помилок у пізнанні.
- •32. Д.Локк і його критика теорії природжених ідей Декарта.
- •33. Механіцизм, раціоналізм та емпіризм.
- •34. Проблема людини в філософії Просвітництва.
- •35. Німецьке просвітництво, його особливості: Лессінг, Шіллер, Гете.
- •36. Антропологічний матеріалізм Фейєрбаха, його натурфілософія і антропологія.
- •37. А.Шопенгауер як критик гегельянства і фундатор філософії життя.
- •38. Позитивізм о.Конта, г.Спенсера, його антиметафізична спрямованість.
- •39. Постпозитивізм (м.Бунге, д.Армстронт, у.Солларс, к.Поппер, т.Кун, і.Лакатрс, п.Фейерабевд, с.Тулмін та ін.).
- •40. М.Фуко: від археології знання до генеалогії влади.
- •41. Феномен людини в християнському еволюціонізмі п.Тейяра де Шардена.
- •42. Українське просвітництво і Києво-Могилянська академія.
- •43. Г.Сковорода, його життя та філософія.
- •44. Неокантіанство і Кант.
- •45. І.Кант, два періоди його творчості. Сутність “коперніканського перевороту”.
- •47. Імморалізм, переоцінка цінностей, нігілізм, воля до влади у творчості ф.Ніцше.
- •48. Ідеалізм г.В.Ф.Гегеля, його “Енциклопедія філософських наук”.
- •49. Натурфілософія і об'єктивний ідеалізм Шеллінга.
- •50. Діалектика Фіхте.
- •51. Онтологія, матеріалізм, ідеалізм, віталізм.
- •52. Екзистенціалізм м.Хайдеггера, ж.-п.Сартра, а.Камю, к.Ясперса.
- •53. Особливості кризи класичної філософії.
- •54. Ідея несвідомого і психоаналіз з.Фрейда.
- •55. Свідомість і несвідоме.
- •56. Проникнення ідей німецької класичної філософії в Україну в першій половині хіх ст.: гг.Лодій, й.Шад, д.Велланський (Кавунник) а.Дудрович, м.Максимович, та інші
- •57. Два напрями професійної (класичної) філософії в Україні хіх-хх ст. - духовно-академічний і університетський.
- •58. Соціально-практична орієнтація марксистської філософії.
- •59. Сучасна марксистська філософія про людину, її сутність та буття.
- •60. Популяризація гуманістичних ідей в Україні (ю.Дрогобич, м.Русин, Ст.Оріховський та ін.)
- •61. Прагматизм, марксизм, герменевтика.
- •62. Постструктуралізм і філософія "постмодерну" (х.Блум, ж.Делез, р.Барт, ж.Дерріда, ж.Ліотар та ін.).
- •63. Поняття “соціального характеру” у філософії е.Фромма.
- •64. М.Шелер про природу людини та її місце у Всесвіті.
- •65. Структурна антропологія к.Леві-Строса.
- •66. Метафізика, її головні проблеми.
- •67. Поняття про суще та його метафізичну першооснову, або буття.
- •68. Головні концепції буття.
- •69. Буття і ніщо.
- •90.Творчість, свобода, об’єктивація і комунікація.
15. Досократична філософія.
Людину розглядали як Мікрокосм стосовно Макрокосму, як частину і своєрідне повторення, відображення Макрокосму. Та в поняття космоцентризму вкладається ще один зміст. Космос - протилежність Хаосу, відповідно - порядок і гармонія протиставляються невпорядкованості та ін. Тому-то космоцентризм ранньої античності пояснюється як орієнтація на вияв гармонії в людському бутті. Адже якщо світ гармонійно впорядкований, якщо світ - Космос, Макрокосм, а людина - його відображення і закони людського життя подібні до законів Макрокосму, то, отже, і в людині є прихована подібна гармонія. Загальноприйняте значення космоцентризму таке: визнання за зовнішнім світом (Макрокосм) статусу, що визначає всі інші закони й процеси, включаючи й духовні. Така світоглядна спрямованість формує онтологізм, виражений у тому, що перші мудреці - фізики шукали причини початку буття.
16. Умови формування та загальні риси філософії Стародавності.
Перші філософські школи і течії виникли у найдавніших регіонах людської цивілізації на початку VІ ст.. до н.е. в Стародавній Індії,
Стародавньому Китаї та Греції. Передумови виникнення філософії були такі: 1. стрибок у розвитку виробничих сил переходу від бронзи до заліза; 2. поява товарно-грошових відносин; 3. виникнення держави; 4. зростання опозиції традиційній релігії, критика нормативно-моральних; 5. розвиток науки, нагромадження емпіричного матеріалу.
Виникнення філософії відноситься до тієї епохи всесвітньої історії, коли на зміну первісно-общинного ладу прийшов більш розвинений - рабовласницький. У цю епоху в стародавніх Індії та Китаї, в Греції і Римі та інших регіонах почали з'являтися перші філософські вчення. Цьому сприяло насамперед накопичення зачатків наукових знань, зміни в суспільному виробництві (розвиток землеробства, ремесла, торгівлі), пов'язані з цим зміни в соціально-економічних відносинах, в способі життя людей (поява класів; перших держав). Рабовласницький лад сприяв розвитку культури, що в свою чергу дало поштовх розвитку філософії.
Філософія як система поглядів на світ вперше з'явилася в Стародавніх Індії та Китаї в кінці II на початку І тисячоліть до н. е. Специфіка розвитку суспільних відносин цих держав спричинила формування своєрідних рис філософії Індії та Китаю.
Зокрема, кастовий устрій в Індії та чиновницько-бюрократична система в Китаї зумовили збереження і подальше поширення традиційних релігійно-міфологічних уявлень у формуванні та розвитку перших філософських течій.
Це згодом проявилося в тому, що у світогляді східних країн набула переваги релігійно-етична проблематика над науково-теоретичною.
Своєрідність філософії Стародавніх Індії та Китаю проявляється також у специфічному розумінні картини світу. Природа тлумачиться в основному не як предмет теоретичного дослідження, а як об'єкт релігійно-морального аналізу. Вчення про світ розгортається як варіація і продовження етичного вчення про людину. Філософи відшукують в бутті не природні причинно-наслідкові зв'язки, а всесвітній моральний світопорядок (типу індійської карми), який визначає життєвий шлях та долю людини.
Вже в народній творчості прадавніх епох, в міфологічних оповідях про богів і героїв, поряд з релігійно-містичними уявленнями про надприродні божественних істот, виникали зародки натуралістичного, природного розуміння оточуючих людини явищ світу. Так, у міфах стародавніх єгиптян говориться, що все відбулося з вод океану і що повітря перебуває у всіх речах. Один з найдавніших пам'ятників індійській міфології "Рігведа", - поряд з міфами про девах (богів первісної релігії), містить уявлення про природний характер походження речей. Подібні зачатки натуралістичного підходу до природних явищ надалі стали ідейним джерелом найдавніших філософських вчень. Передові мислителі Стародавнього Єгипту, Вавилону, Індії, Китаю, Греції та Риму та інших країн стародавнього світу протиставили міфологічним поглядам, що панували в стародавні часи, матеріалістичне розуміння природних явищ. Вони розглядали світ таким, яким він є, яким він представлявся нашому безпосередньому погляду, без привнесення в нього упереджених ідей.
