- •1.Світогляд , його типи і ознаки.
- •2.Міф як духовна передумова філософії та світогляд первісно-родового суспільства.
- •3. Феномен філософствування, уявлення про його витоки(подив, сумнів, страх, страждання, свобода, вина, стрес тощо.)
- •4. Специфіка результатів філософування – філософських знань.
- •5. Смисложиттевий сенс філософської проблематики.
- •6. Світогляд , методологічна , пізнавальна , ціннісно – орієнтаційна , прогностична , критична – функції філософії .
- •7. Головні групи смисложиттєвих питань і відповідні розділи філософії.
- •8. Соціокультурній сенс філософії , її загальні особливості у порівнянні з міфом, релігією , мистецтвом і наукою.
- •9.Місце філософії у вищій освіті , її значення для формування творчої особистості фахівця.
- •10. Антична філософія, її витоки та особливості.
- •11. Софістика. Сократ та становлення античної філософської класики.
- •12. Головні проблеми і розділи філософії Платона.
- •13. Філософська система Аристотеля, його метафізика, антропологія, соціологія і методологія.
- •14. Елліністична та римська філософія.
- •15. Досократична філософія.
- •16. Умови формування та загальні риси філософії Стародавності.
- •17. Зародження філософії у Стародавньому Китаї.
- •18. Метафізика, праксеологія і антропологія даосизму.
- •19. Конфуцій про підстави суспільного порядку.
- •20. Особливості ведичної релігії, її трансф під впливом суспільних змін в епоху “бродіння умів”.
- •23.Східна та західна патристика у пошуках філософських засад
- •24. Схоластика. Універсальні поняття як начала систематизації знань і їх викладання.
- •25. Розквіт та криза схоластичної філософії.
- •26. Стиль мислення і життя гуманістів епохи Відродження.
- •27. Ренесанський гуманізм та індивідуалізм.
- •28. Реформація, її ідеї. Феномен протестантизму, його течії та зв'язок з середньовічною містикою.
- •29. Філософська проблематика в культурі Київської Русі.
- •30. Раціоналізм Декарта, його послідовники.
- •31. Натуралістична антропологія Фр. Бекона, розробка нової моделі науки, емпіричного методу і розкриття причин помилок у пізнанні.
- •32. Д.Локк і його критика теорії природжених ідей Декарта.
- •33. Механіцизм, раціоналізм та емпіризм.
- •34. Проблема людини в філософії Просвітництва.
- •35. Німецьке просвітництво, його особливості: Лессінг, Шіллер, Гете.
- •36. Антропологічний матеріалізм Фейєрбаха, його натурфілософія і антропологія.
- •37. А.Шопенгауер як критик гегельянства і фундатор філософії життя.
- •38. Позитивізм о.Конта, г.Спенсера, його антиметафізична спрямованість.
- •39. Постпозитивізм (м.Бунге, д.Армстронт, у.Солларс, к.Поппер, т.Кун, і.Лакатрс, п.Фейерабевд, с.Тулмін та ін.).
- •40. М.Фуко: від археології знання до генеалогії влади.
- •41. Феномен людини в християнському еволюціонізмі п.Тейяра де Шардена.
- •42. Українське просвітництво і Києво-Могилянська академія.
- •43. Г.Сковорода, його життя та філософія.
- •44. Неокантіанство і Кант.
- •45. І.Кант, два періоди його творчості. Сутність “коперніканського перевороту”.
- •47. Імморалізм, переоцінка цінностей, нігілізм, воля до влади у творчості ф.Ніцше.
- •48. Ідеалізм г.В.Ф.Гегеля, його “Енциклопедія філософських наук”.
- •49. Натурфілософія і об'єктивний ідеалізм Шеллінга.
- •50. Діалектика Фіхте.
- •51. Онтологія, матеріалізм, ідеалізм, віталізм.
- •52. Екзистенціалізм м.Хайдеггера, ж.-п.Сартра, а.Камю, к.Ясперса.
- •53. Особливості кризи класичної філософії.
- •54. Ідея несвідомого і психоаналіз з.Фрейда.
- •55. Свідомість і несвідоме.
- •56. Проникнення ідей німецької класичної філософії в Україну в першій половині хіх ст.: гг.Лодій, й.Шад, д.Велланський (Кавунник) а.Дудрович, м.Максимович, та інші
- •57. Два напрями професійної (класичної) філософії в Україні хіх-хх ст. - духовно-академічний і університетський.
- •58. Соціально-практична орієнтація марксистської філософії.
- •59. Сучасна марксистська філософія про людину, її сутність та буття.
- •60. Популяризація гуманістичних ідей в Україні (ю.Дрогобич, м.Русин, Ст.Оріховський та ін.)
- •61. Прагматизм, марксизм, герменевтика.
- •62. Постструктуралізм і філософія "постмодерну" (х.Блум, ж.Делез, р.Барт, ж.Дерріда, ж.Ліотар та ін.).
- •63. Поняття “соціального характеру” у філософії е.Фромма.
- •64. М.Шелер про природу людини та її місце у Всесвіті.
- •65. Структурна антропологія к.Леві-Строса.
- •66. Метафізика, її головні проблеми.
- •67. Поняття про суще та його метафізичну першооснову, або буття.
- •68. Головні концепції буття.
- •69. Буття і ніщо.
- •90.Творчість, свобода, об’єктивація і комунікація.
56. Проникнення ідей німецької класичної філософії в Україну в першій половині хіх ст.: гг.Лодій, й.Шад, д.Велланський (Кавунник) а.Дудрович, м.Максимович, та інші
Немає нужди спеціально доводити, що розвиток німецької класичний філософії пішло надалі найрізноманітнішими шляхами. Критичне осмислення гегелівської філософії багато в чому лягло в основу багатства і різноманітності західноєвропейської філософської думки в тій або іншій формі ідеї Г. Гегеля, як і усієї західноєвропейської філософської класики, вплинули на розвиток філософської думки в Україні.
Першим яскравим проявом російсько-українського шеллегинанства були твори ДАНИЛО МИХАЙЛВИЧА ВЕЛЛАНСКОГО(Кавунника) (1774-1847), російського ученого-медика, що закінчив Медико-хірургічну академію і декілька років
що стажувався в Німеччині. У 1805 р. була видана його робота: "Пролюзия до медицини як грунтовної науки". Мета пізнання, по Велланскому, полягає у відшукуванні загального ідеального початку в природі, а не в "обіймах предметів". Але оскільки абсолютна суть світу надчуттєва, людський розум не в змозі пізнати її звичайними чуттєвими здібностями. Вищою пізнавальною здатністю людського розуму є надприродна інтуїція.
Різноманіття матеріального світу в основі має єдину неділиму ідею, що називається абсолютом або універсумом. І неорганічна і органічна при-рода розглядаються при цьому як вираження "світового життя", її буття і дії. У неорганічному житті абсолют розкривається в динамічних процесах магнетизму, электротицизма і хімізму.
Кожен з цих процесів розпадається на дві протилежності: магнетизм, що виражає протяжність, є єдністю протилежних сил - тяжіннями і відштовхуваннями; электротицизм складається з тих, що діють на поверхні позитивного і негативного зарядів; хімізм означає цілісність явища, що включає безліч протилежно спрямованих дій.
Спільною з Фіхте Шад вважає тільки "трансцендентальну точку зору, відмінну від буденного вживання розуму". Філософствування, по думці Шада, повинне здолати рефлексію(Reflexoionspunkt), з тим щоб привести до знання, у світлі якого зникає будь-яка об'єктивність, а усе реальне буде визначене як чисту дію(als blouses Handein). Потім Шад робить, образно кажучи, теологічний хід. "Ur-Reale" він вважає як виключно абсолютну дію, до того ж нічим не обмежене. Воно, на його думку, не може бути зведене ні до самовизначення("Selbstbestimmen"), ні до визначеності("Bestimmtwerden").
Основа цьому наступне: будь-яке визначення припускає обмеження, а там, де обмеження відсутнє, природно, не може бути і визначення. Звідси ми приходимо до висновку, що абсолютна дія, яка не має нічого спільного з визначенням, - немислимо і незбагненно. Якщо ж ми і можемо якимсь чином його помислити, то робиться це наперекір усім законам мислення. Виходить, "Ur-Reale" і є Бог. Дія("Handein") відповідно до вчення Фіхте покладається як Я і Не-Я, тобто як свідоме і несвідоме.
Ще одним послідовником німецької класичної філософії в Україні був ЛОДіЙ ПЕТРО ДМИТРОВИЧ(1764 - 1829) - філософ-ідеаліст, професор Львівського і Краківського університетів. З позицій сенсуалізму критикував кантіанство. Його критику філософії Канта можна виразити наступною цитатою: "Кант дуже неправильно звинувачує таку знамениту пізнавальну силу людського розуму, нібито оний по властивості своєму марний і наповнений обманами і нібито нас по природженій і неминучій необхідності тільки обманює порожніми привидами. Бо розум людський буває діяльний не по одному тільки бажанню доставити своїм поняттям підлегле(суб'єктивне) досконалість і систему, але також ще і по істотному своєму духу ця діяльність його прагне до відкриття (об'єктивного) достатньої основи усіх наших знань, і діяльність ця може тільки задоволена бути досягненням його мети, тобто достатньої предлежательного основи"
