- •1.Світогляд , його типи і ознаки.
- •2.Міф як духовна передумова філософії та світогляд первісно-родового суспільства.
- •3. Феномен філософствування, уявлення про його витоки(подив, сумнів, страх, страждання, свобода, вина, стрес тощо.)
- •4. Специфіка результатів філософування – філософських знань.
- •5. Смисложиттевий сенс філософської проблематики.
- •6. Світогляд , методологічна , пізнавальна , ціннісно – орієнтаційна , прогностична , критична – функції філософії .
- •7. Головні групи смисложиттєвих питань і відповідні розділи філософії.
- •8. Соціокультурній сенс філософії , її загальні особливості у порівнянні з міфом, релігією , мистецтвом і наукою.
- •9.Місце філософії у вищій освіті , її значення для формування творчої особистості фахівця.
- •10. Антична філософія, її витоки та особливості.
- •11. Софістика. Сократ та становлення античної філософської класики.
- •12. Головні проблеми і розділи філософії Платона.
- •13. Філософська система Аристотеля, його метафізика, антропологія, соціологія і методологія.
- •14. Елліністична та римська філософія.
- •15. Досократична філософія.
- •16. Умови формування та загальні риси філософії Стародавності.
- •17. Зародження філософії у Стародавньому Китаї.
- •18. Метафізика, праксеологія і антропологія даосизму.
- •19. Конфуцій про підстави суспільного порядку.
- •20. Особливості ведичної релігії, її трансф під впливом суспільних змін в епоху “бродіння умів”.
- •23.Східна та західна патристика у пошуках філософських засад
- •24. Схоластика. Універсальні поняття як начала систематизації знань і їх викладання.
- •25. Розквіт та криза схоластичної філософії.
- •26. Стиль мислення і життя гуманістів епохи Відродження.
- •27. Ренесанський гуманізм та індивідуалізм.
- •28. Реформація, її ідеї. Феномен протестантизму, його течії та зв'язок з середньовічною містикою.
- •29. Філософська проблематика в культурі Київської Русі.
- •30. Раціоналізм Декарта, його послідовники.
- •31. Натуралістична антропологія Фр. Бекона, розробка нової моделі науки, емпіричного методу і розкриття причин помилок у пізнанні.
- •32. Д.Локк і його критика теорії природжених ідей Декарта.
- •33. Механіцизм, раціоналізм та емпіризм.
- •34. Проблема людини в філософії Просвітництва.
- •35. Німецьке просвітництво, його особливості: Лессінг, Шіллер, Гете.
- •36. Антропологічний матеріалізм Фейєрбаха, його натурфілософія і антропологія.
- •37. А.Шопенгауер як критик гегельянства і фундатор філософії життя.
- •38. Позитивізм о.Конта, г.Спенсера, його антиметафізична спрямованість.
- •39. Постпозитивізм (м.Бунге, д.Армстронт, у.Солларс, к.Поппер, т.Кун, і.Лакатрс, п.Фейерабевд, с.Тулмін та ін.).
- •40. М.Фуко: від археології знання до генеалогії влади.
- •41. Феномен людини в християнському еволюціонізмі п.Тейяра де Шардена.
- •42. Українське просвітництво і Києво-Могилянська академія.
- •43. Г.Сковорода, його життя та філософія.
- •44. Неокантіанство і Кант.
- •45. І.Кант, два періоди його творчості. Сутність “коперніканського перевороту”.
- •47. Імморалізм, переоцінка цінностей, нігілізм, воля до влади у творчості ф.Ніцше.
- •48. Ідеалізм г.В.Ф.Гегеля, його “Енциклопедія філософських наук”.
- •49. Натурфілософія і об'єктивний ідеалізм Шеллінга.
- •50. Діалектика Фіхте.
- •51. Онтологія, матеріалізм, ідеалізм, віталізм.
- •52. Екзистенціалізм м.Хайдеггера, ж.-п.Сартра, а.Камю, к.Ясперса.
- •53. Особливості кризи класичної філософії.
- •54. Ідея несвідомого і психоаналіз з.Фрейда.
- •55. Свідомість і несвідоме.
- •56. Проникнення ідей німецької класичної філософії в Україну в першій половині хіх ст.: гг.Лодій, й.Шад, д.Велланський (Кавунник) а.Дудрович, м.Максимович, та інші
- •57. Два напрями професійної (класичної) філософії в Україні хіх-хх ст. - духовно-академічний і університетський.
- •58. Соціально-практична орієнтація марксистської філософії.
- •59. Сучасна марксистська філософія про людину, її сутність та буття.
- •60. Популяризація гуманістичних ідей в Україні (ю.Дрогобич, м.Русин, Ст.Оріховський та ін.)
- •61. Прагматизм, марксизм, герменевтика.
- •62. Постструктуралізм і філософія "постмодерну" (х.Блум, ж.Делез, р.Барт, ж.Дерріда, ж.Ліотар та ін.).
- •63. Поняття “соціального характеру” у філософії е.Фромма.
- •64. М.Шелер про природу людини та її місце у Всесвіті.
- •65. Структурна антропологія к.Леві-Строса.
- •66. Метафізика, її головні проблеми.
- •67. Поняття про суще та його метафізичну першооснову, або буття.
- •68. Головні концепції буття.
- •69. Буття і ніщо.
- •90.Творчість, свобода, об’єктивація і комунікація.
1.Світогляд , його типи і ознаки.
Світо́гляд — сукупність переконань, оцінок, поглядів та принципів, які визначають найзагальніше бачення та розуміння світу і місце особистості у ньому, а також її життєві позиції, програми поведінки та діяльності. Світогляд людини зумовлений особливостями суспільного буття та соціальними умовами. Світогляд тісно пов'язаний з філософією, хоча поняття світогляд ширше. Філософія визначає себе, як теоретичний світогляд. Світогляд властивий кожній людині, незалежно від того, чи є він раціонально усвідомлений. Основою для світогляду можуть бути, наприклад, міфи. Типи світогляду
• міфологічний — для поглядів властивий синкретизм, тотемізм, фетишизм, магія тощо.
• релігійний — особлива форма усвідомлення світу, в основі якої замість обґрунтування і доказів лежить одкровення.
• науковий — усвідомлення світу через отримання істинних знань, відкриття об'єктивних законів світу і передбачення тенденцій його розвитку.
• мистецький — форма суспільної свідомості, що відображає дійсність у конкретно-чуттєвих образах, відповідно до певних естетичних ідеалів.
• філософський — форма пізнання світу, що вивчає найзагальніші суттєві характеристики і фундаментальні принципи реальності і пізнання, буття людини, відносин людини і світу
2.Міф як духовна передумова філософії та світогляд первісно-родового суспільства.
Міф — це форма існування духу, яка відповідала общинно-родовому суспільству, була його світоглядом і як світогляд зумовила його духовні і моральні особливості. Міф є історичною передумовою і витоком філософії. походження філософського стилю мислення — міфогенної (за якою філософія виникає з міфу внаслідок його внутрішнього розвитку), гносеогенної (автори якої бачать виток філософії у розвитку пізнання), гносеогенно-міфогенної (ця концепція прагне врахувати і роль генези міфологічного світогляду, і роль росту пізнання), соціогенно-міфогенної, якої дотримуються автори підручника і яка прагне синтезувати попередні концепції, врахувавши соціально-економічні та політичні перетворення в традиційному суспільстві і перетворення у сфері духу, у сфері міфологічного світогляду. Знання про світ у первісної людини були зумовлені рівнем розвитку виробничих сил, характером праці, досвідом. Вони були обмежені, але не бідні. Головні риси первісної культури - міф і ритуал. Міф часто супроводжували дії, які перетворилися на обов'язкові та стали ритуалом. Сукупність міфів складає міфологію. У первісній міфології зливаються початки мистецтва, релігії та уявлень про природу і суспільство.
Першою від міфології відокремилася релігія. Релігія має зовнішні прояви в спеціальних атрибутах, спорудах. Перші релігійні уявлення зароджуються у первісних людей близько 400 тисяч років тому (епоха палеоліту). Вчені відокремлюють такі основні ранні форми релігії давніх людей: анімізм, тотемізм, магія, фетишизм, культ предків, які були тісно взаємозв'язані.
Анімізм - уявлення про існування духовних істот та віра в можливість спілкування людини з ними.
Тотемізм - одна з давніх форм релігійних уявлень, за якою існує надприродний зв'язок між групою людей і певним видом тварин, рослин або предметом неживої природи.