31. Вексельна правоздатність за чинним законодавством України

1. Вексельна правоздатність, тобто, спроможність приймати участь в вексельних зобов'язаннях продавця як в якості кредитора, так і в якості боржника. Векселездатність визначається “законом громадянства” (або законом домиціля) - для фізичних осіб і “законом місця реєстрації” для юридичних осіб. Наприклад, український підприємець, що видавав вексель в Англії, не може в англійському суді посилатися на свою вексельну неспроможність за українським законом, бо така неспроможність невідома англійському закону.

Векселездатність розглядається як вексельна правоздатність та вексельна дієздатність. Термін “вексельна правоздатність” не означає якоїсь її відмінності від загальноцивільної правоздатності.

У підрозділі 1.4 “Загальна характеристика правовідносин з приводу обігу векселів” вказується на одну з властивостей векселя як об’єкта цивільного права - його оборотоздатність. Вексельне законодавство передбачає передання прав за ордерним цінним папером, яким є вексель, шляхом вчинення на цьому папері передавального напису (індосаменту). Це стосується будь-яких векселів — як переказних, так і простих. При передачі прав за векселем пріоритет надається індосаменту, що означає: напис на векселі про його передачу, однак без вказівки на індосамент, вважається індосаментом, якщо зі змісту напису не випливає намір передати права в загальноцивільному порядку. Зі включенням до векселя ректа-застереження передання векселя має враховувати ці обмеження за індосаментом; при вчиненні передпорученого або заставного індосаменту законний держатель не може передати право власності на вексель, оскільки не є його власником.

Передання векселя тягне за собою зміну уповноваженої особи у вексельному зобов’язанні. Це відбувається зі вчиненням індосаменту, що піддається регулюванню вексельним правом, а передання прав в іншому порядку регулюється загальноцивільними нормами.

Своєрідність правових зв’язків, що спостерігається при індосаменті, полягає, по-перше, в учиненні одностороннього правочину; по-друге, підстави для цього байдужі для вексельного зобов’язання; однак, по-третє, оскільки при цьому ніхто не може бути примушений до набуття цивільних прав, у тому числі за цінним папером, воля індосата як нової управомоченої особи за векселем також повинна враховуватися. Це можливо лише завдяки передачі цій особі векселя зі здійсненим на ньому індосаментом (написом).

Таким чином, для переходу прав на вексель повинні мати місце два юридичні факти: вчинення індосаменту як одностороннього правочину в формі відповідного напису та передання (вручення) векселя зазначеній цим індосаментом особі (індосату).

Специфіка індосаменту знаходить свій прояв і у тому, що, по-перше, він містить відомості про одну особу (індосата, якому слід здійснити платіж і який з врученням йому векселя з індосаментом стає векселедержателем), але воля немовби адресується іншій особі — платнику. Насправді ж це не що інше, як додаткова інформація для платника.

При заставі векселя складаються загальноцивільні відносини, що виникають при укладенні основного договору, забезпеченого заставою; загальноцивільні відносини з договору застави; вексельні відносини з учиненням індосаменту.