Органи державного регулювання ринку цінних паперів.
Головним завданням державного регулювання є узгодження інтересів усіх суб’єктів фондового ринку встановленням необхідних обмежень і заборону їхніх взаємовідносинах, а також непрямим втручанням у їхню діяльність. Державне регулювання ринку цінних паперів включає: законодавчі та підзаконні акти;
Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.
З метою координації діяльності державних органів з питань функціонування ринку цінних паперів створюється Координаційна рада.
До складу Координаційної ради входять керівники державних органів, що у межах своєї компетенції здійснюють контроль або інші функції управління щодо фондового ринку та інвестиційної діяльності в Україні. Очолює Координаційну раду Голова Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Склад та Положення про Координаційну раду затверджуються Президентом України за поданням Голови Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку складається з Комісії як колегіального органу та центрального апарату. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може утворювати територіальні органи у випадках, передбачених у положенні про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює повноваження через центральний апарат і свої територіальні органи.
Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку як колегіальний орган утворюється у складі Голови Комісії та шести членів Комісії. Голова та члени Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України шляхом видання відповідного указу. У разі відсутності Голови Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку або неможливості здійснення ним своїх повноважень його обов'язки виконує один із членів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку за окремим наказом Голови. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку розробляє програми розвитку фондового ринку, які затверджуються Президентом України.
Саморегулюючі організації на ринку цінних паперів.
Саморегулівними організаціями (selfregulatory organizations) у світовій практиці визнають підприємницькі асоціації, добровільні об’єднання, які встановлюють для своїх членів формальні правила у веденні бізнесу. За такого визнання держава, так би мовити, віддає частину своїх функцій з нагляду й регулювання ринку, щоб професійні оператори ринку цінних паперів самі встановлювали для себе правила гри та здійснювали контроль за їх виконанням, маючи на увазі, що цей контроль (за обсягом та якістю) значно результативніший за наглядову діяльність, обмежену державою. В одних країнах (передусім у Великій Британії) ринок більшою мірою саморегулюється, ніж перебуває під контрольним впливом держави. Натомість, в інших країнах моделі регулювання ринку цінних паперів передбачають жорсткість державних наказів і значно меншу активність професійних учасників у встановленні й контролі правил на ринку. Саморегулівні організації (СРО) — це не лише вироблення загальних правил гри або захист інтересів. Це й досі нерідко відокремлений ринок, доступ на який обмежений вимогами щодо професіоналізму й етики, обсягу торгівлі й капіталу тощо. Тобто створення саморегулівної організації — це зазвичай торгова угода (не випадково, наприклад, за законодавством США фондова біржа також вважається саморегулівною організацією, до того ж вона виконує функції спільного встановлення професіоналами правил гри та контролю за їх виконанням). Отже, основними ознаками саморегулівних організацій є: добровільне об’єднання; членство — професійні учасники ринку цінних паперів; функції — саморегулювання, встановлення формальних правил ведення бізнесу; відносини з державою — держава передає їм частину своїх функцій.
Вирізняють
такі види саморегулівних
організацій:
Міжнародні організації
(наприклад, Federation International des Bourses de Valeurs
— Міжнародна організація фондових
бірж).
Національні організації. Як
правило, в кожній країні є саморегулівні
організації, які претендують на
презентацію інтересів усього професійного
світу, пов’язаного з ринком цінних
паперів тієї чи іншої країни. Наприклад,
у США це National Association of Securities Dealers (NASD) —
Національна асоціація дилерів з цінних
паперів (хоча діють також інші організації),
у Японії — Japan Securities Dealers Association (Японська
асоціація інвестиційних дилерів)
тощо.
Класифікацію саморегулівних
організацій залежно від учасників ринку
цінних паперів, що їх створили.
