1.2. Труднощі перекладу книги

На початку слід зазначити, що перед всіма перекладачами які брали за ціль перекласти Священне Писання, завжди була дилема, відтворити його дослівно, чи передати головну думку. Але так, як послідовний дослівний переклад неможливий, вирішили передавати лиш суть тексту. Для одних це було доволі непоганим принципом. Та для багатьох такий переклад став неприйнятим, так як, мав багато суб’єктивізму, та робив читача скоріше жертвою чужих думок, аніж дослідником. А от переклад дослівний хоч і не дуже співзвучний, дозволяє читачу мати свої інтерпретації при дослідженні.

Відомий американський біблеїст Брюс Мецгер якось сказав: «Перевод — искусство правильно выбирать, что терять», деякі виправляють Мецгера, кажучи: «Переклад – це мистецтво вірно обирати, що зберігати», хоча це по факту нічого не міняє. Сам Мецгер в книзі: «Текстология Нового Завета» говорить: «Текстолог ставит перед собой задачу установить на основании разнородных списков, какой текст следует считать наиболее близким к оригиналу. В одних случаях рукописные свидетельства распределяются в равных пропорциях, так что выбрать какое-либо из двух разночтений чрезвычайно сложно. В иных случаях текстолог принимает один и отвергает другой вариант на основании более или менее убедительных доводов»¹². Іншими словами, текстолог, або зробить все, щоб людина мала більше можливості, для особистого дослідження, або обрубуючи все, дає лиш свою альтернативу.

Нерідко виходить і так (особливо при «смисловому» перекладі), що з усіх можливих інтерпретацій перекладач вибирає ту, яка найбільшою мірою співзвучна до його власного розуміння і світогляду, так сказати, намагання бути не віконним склом, а більше дзеркалом в якому відображається він сам. Тому цілком можна зрозуміти недовіру читачів до будь-якого нового перекладу.

Книга Йова третя, в книзі Писання «Ктуви́м, ивр. כְּתוּבִים»‎ (Агиографы)¹³. Мова книги Йова - Іврит з настільки значним впливом арамейської мови, що Н. Х. Тур-Синай дійшов висновку, що книга переведена з арамейської, або була складена на півночі Ерец Ісраель, де вплив арамейської культури було особливо помітно¹⁴. В значній частці в книгу Йова споконвічно закладена можливість різного тлумачення, задана засобами за рідкісним винятком неможливими для відтворення в перекладі, такими як: алюзії, алітерації, гра з багатозначністю слів. В таких випадках перед перекладачем стоїть завдання вибору головного напрямку руху тексту, яке і визначає ставлення до різних варіантів його прочитання.

Якщо настільки важкий текст для сучасних вчених, то у скільки разів важчим він був, питає Юнгеров у своїй книзі, для вчених минулого, першими з яких були перекладачі івриту на грецьку(LXX)?¹⁵. Тому то і є крайня різноманітність між перекладами Септуагінти і перекладами сучасності.

Цікаво зазначити, що саме складність єврейського тексту цієї книги і є причиною порівнянної бідності в баченні екзегетичної літератури на книгу Йова. Грецькі перекладачі, як згадувалось вище, мали не просту задачу в перекладі, особливо з ціллю докладного перекладу, так сказати: «точно до копії», тому наповнили свій переклад масою неясних виразів, неперекладених єврейських слів, словосполучень і т.д. «Ще Ориген виказував невдоволення тим, що в перекладі LXX, шоста частина книги Йова опущена»¹⁶.

Якщо єврейський текст книги важкий, то грецький ще важчий. І більше того, якщо узагальнювати по івриту, все ж є певні тлумачі які наближені до оригіналу, а в грецьких текстах досить багато упущень, які мали місце при перекладах, про що сказано вище. Наш слов’янський переклад зберіг всі труднощі грецького тексту. Плюс до того, вмістив в нього ще свої граматичні принципи, що ще більше, на певну відстань віддаляє незнаючого іврит дослідника, від істини.

Приведемо приклад, єврейський текст Йова 19:20:

«.שִׁנָּי בְּעוֹר ,וָאֶתְמַלְּטָה ;עַצְמִי דָּבְקָה,וּבִבְשָׂרִי בְּעוֹרִי»

Який буквально говорить: «я спасся кожей моих зубов»¹⁷. Грецький же текст говорить: «кости же мои в зубах имеются». Синодальний переклад намагається зберегти єврейський текст і говорить наступне: «я остался только с кожею около зубов моих». В таких випадках доводиться вдаватися до припущень про те, що могло стояти в первісному тексті, який більш за все, був зіпсований при переписуванні. Тому Десницький поєднуючи переклади, обирає найбільш розумний переклад (як йому здається) в даному контексті: «я впився зубами у власне тіло»¹⁸, що в принципі теж може бути покрите конструктивною критикою.

Еммануїл Това з приводу перекладу, сказав: «Каноническая концепция, принятая в иудаизме, склоняет к признанию лишь тех литературных произведений, которые отражены в масоретском тексте, а потому согласно этой концепции следует принимать в расчёт лишь этот, а не какие либо более ранние или поздние этапы развития текста»¹⁹. Ми знаємо, що для з'ясування символічної мови Святого Письма, християнське богослов’я має слідувати грецькому тексту книг Старого заповіту і обов'язково залучати Масоретський текст, як мінімум для розуміння термінів і зворотів, які не перекладаються на грецьку мову. Існує багато таких термінів і зворотів. Наприклад - одне з перших слів Біблії - ім'я Боже «Еллохім». Іменник множини. Воно не перекладається ні на яку мову. Якщо передається слово «Бог» в однині, то потребує коментарів. Значить, терміни і звороти, не перекладаються на грецьку мову і більше ні на яку мову.

В деяких місцях грецьку мову представляв вибір синонімів. Тобто, 70 тлумачів могли одне єврейське слово переводити різними грецькими словами в залежності від свого розуміння контексту. Наприклад: Господь називає Йова «авді» по-єврейськи - раб Мій. У перекладі LXX знаходимо відмінності. До того, як Йов піддався випробуванню, Господь назвав Йова раб терміном «пайс» (раб - чадо), а після випробування і до кінця книги, Йов називається раб - служитель «терапон». Чи було таке розходження в оцінці Йова раб і служитель в тому тексті, з якого був зроблений переклад? Хто знає?

Набагато важливішим є інший приклад. У грецькому тексті різняться слова: зло «какон» і лукаве «панерон». «Лукавий» відноситься до диявола. Диявол робить зле, та навчає злу. В масоретському тексті ці слова розходження «зле» - «лукаве» відсутні²⁰. Чи були вони в тому тексті, з якого робили переклад? Знову не можна відповісти однозначно, та безумовно знаємо, що в грецькому тексті св. Писання є вчення про диявола, а в єврейському воно прочитується досить важко, тільки під керівництвом Септуагінти.

Іноді залучення єврейського тексту в поєднанні зі значенням грецьких термінів дає більш глибокий, як би об'ємний зміст, якщо переклад грецької був більш поєднаний з оригіналом, про це ми говорили трохи вище. Тобто, необхідно залучати одночасно і обов'язково єврейський текст і грецький, і тоді ми отримуємо богословське об'ємне бачення предмета. Як в принципі і перекладали цю книги сучасні текстологи.

Ось такі особливості книги Йова і його перекладу в порівнянні з іншими старозаповітніми книгами. Справді складно, і навіть часом, вбиває всяке бажання читати, знаючи, що читаєш інтерпретацію людини, а не пряме слово від Бога. Та це одночасно має мотивувати не шукати легких доріг, а вивчати оригінальну мову тексту, якою складною вона б не була.