1. Загальне дослідження книги Йова

1.1. Теорії авторства і час написання книги Йова

Питання авторства і час написання цієї книги, мабуть є одним з найбільш спірним в християнсько - дослідницьких колах. Вихідними даними для вирішення питання про написання, зазвичай є свідчення самої книги та свідчення інших письменників Біблії. У книзі Йова подібних вказівок немає, немов би автор спеціально обійшов стороною ці питання.

Тому, якщо питання авторства і часу написання пов'язані один з одним, їх прийдеться об'єднувати разом для послідовного розгляду і викладу.

Достовірно невідомі ні автор книги, ні час її написання⁵. Ми можемо припускати авторство і час написання книги по певним аргументам, та бути упевненим не можемо так як на ці аргументи є контраргументи, що і вводять нас в сумнів вірити в той чи інший аргумент.

Отже, деякі богослови вважають, що автором даної книги є Елігу, інші Ездра. Треті вважають, що її написав невідомий автор, який жив за 200 років до н.е. Існують також думки, що книга написана в "золотий" для Ізраїлю період, в період правління Соломона. Вона за змістом та подібністю може бути віднесена перу Соломона, або його сучасника. Також є думка, що Йов жив у часи Якова, на дочці якого він був одружений. Крім цього є ще безліч думок, різноманітних по суті і менш популярних. Але гідні детального розгляду з цієї множини поглядів, тільки чотири:

Теорія № 1: Перший погляд це – 3,4 століття до н.е. під час Перського царства. І аргументами цього погляду є наступне: в Йов. 3:14-15. Йов як би перераховував ієрархію Перської Імперії. (Царі, радники, князі.) Та тут не можна не зазначити, що монархічний устрій держави мали всі давні народи. Скрізь були царі, які не обходилися без радників, і оскільки царями бути всі не могли, то були і князі, і так далі по ієрархічній драбині. Такий пристрій монархічної держави можна спостерігати і у стародавніх єгиптян, Вавилоні, й у дні Соломона.

Ще одним аргументом цієї думки є згадка про скороходів, або як каже український переклад: «посланці», що тісно пов’язується з заснуванням Дарієм службою зв'язку.

Контраргументом цього факту є практика використання посланців, як піших, так і кінних задовго до царя Дарія. Більше того, основною опозицією цього погляду є, мовна несумісність книги з мовою цієї епохи.

Теорія № 2: "Золоте століття" (епоха Соломона).

Книга на перший погляд, по - своєму багатому та поетичному змісту, а також за характером, формою і мовою відповідає епосі царювання Соломона. Є також подібність у написанні книг Соломона, і кн. Йова. Прихильники цієї теорії, такі як: Григорій Богослов, Іоанн Златоуст, припускають, що Соломон був натхненником автора книги Йова, або написав її сам.

Аргумент на захист цієї теорії висувається схожістю між 28 главою Йова та Притчі 8. Також деякі єврейські вирази, такі як, наприклад: "Алас" - "веселитися" (Йов 20:18; Прип. 12:18), "тахбулот" - "наміри" (Йов 37:12; Приповісті 1: 5), зустрічаються тільки в кн. Йова та творах Соломона. Важливо і те, що ця книга дидактична по духу, вона якомога більш підходить до вчительського напрямку, яке виразилося в псалмах, притчах, Еклезіаста.

Критики цієї теорії видвигають інші схожі місця: « Єр. 20:14-18 та Йов. 3:9-10», « Єр. 20:7-8 та Йов. 12:4; 19:17», « Іс. 44:24 та Йов. 9:8», « Іс. 59:4 та Йов. 15:35».  І наявність подібних паралелей можна пояснити тим, що інші письменники Біблії були під враженням від читання цієї книги, тому й використовували її у своїх працях.

Та одним з головних аргументів проти цієї думки є факт законодавства про жертвоприношення, який вже мав місце в епоху Соломона. Закон голосив, що кожен сам за себе має приносити жертви за гріх, а не хтось за когось. Звісно, якби мова йшла про неповнолітніх дітей, відповідальність за яких лежала на плечах батьків, то цей текст був би зрозумілим, та Йов 1:5 відкриває зовсім інший бік.

Більше того, слова: «Може згрішили сини мої, і зневажили Бога в серці своєму», або переклад Септуагінти ⁶ «может быть, сыновья мои согрешили и похулили Бога в серце своем», або коментар Григорія Великого «Мораль книги Йова» каже: «может быть, сыновья мои согрешили и прокляли "Бога в сердце своем»⁷, відкривають ще більший аргумент проти вищесказаної теорії. Який відкривається в тому, що за хулу чи богозневагу прощення не було, а слідувало моментальне покарання яке виражалось у побиванні камінням (Лев. 24:16).

Теорія № 3: У той час як схожість кн. Йова з псалмами, притчами, кн. пророків Амоса, Ісаїї і Єремії, дають вище переліченим екзегетам право вважати її написаною у золотий вік Соломона. Та ті ж самі факти в руках інших вчених перетворюються в докази пізнішого походження кн. Йова. «Не Амос, Исаия и Иеремия были знакомы с кн. Иова, а, наоборот, автор последней - с их произведениями. Она позднее их, написана после Езекии, как рассуждает Ригм, или, по крайней мере, в век Исаии, как утверждает Штракк. Из других экзегетов Евальд и Ренан относят составление кн. Иова ко временам Манассии; Гирцель - ко временам отведения Иохаза в плен, так как ее автор обнаруживает знакомство с Египтом; Шрадер, Нольдеке, Рейс - к эпохе ассирийского пленения, на что указывает будто бы XII:14-24 кн. Иова. Самою позднею датою составления книги Иова считается у ученых отрицательного направления (Гроций, Клерик, Шрадер, Дильман) период после плена вавилонского »⁸.

Аргументи цієї позиції це:

Кн. Йова тримає в собі арамейське забарвлення, яке властиве лиш післяполонним біблійним письменникам. Тримає в собі паралелі як в оборотах так і в граматичних формах, напр. Пс. 136, у Данила і в деяких пунктах віровчення (про сатану, ангелів-хранителів - Йов 1-2, 5:1; 33: 23) схожа з кн. Даниїла (4:10, 14) і Захарії (3:1-3).

Критики цієї гіпотези висвітлюють факт, що інші автори Біблійних книг брали певні вислови з книги Йова, наприклад: Амоса 5:8: "хто створив Волосожара і Оріон", взяті у Йов 9:9; слова Ісаї 44:24,25: " Розтягнув Я Сам небо та землю втвердив…" ​​у Йов 9:8.

Тож, якщо з книгою Йова знайомі Амос і Ісая, то вона виникла не пізніше Соломона і його століття, так як від смерті Соломона до Єровоама II-го, сучасника Амоса, не з'являлися старозавітні книги, і нікому було їх писати. Більше того, аргументи описані проти 2 теорії, влучно підходять і під цю гіпотезу.

Теорія № 4: 14-15ст. до н.е. (Мойсей).

Самий ранній погляд равинів на це питання приписує авторство книги Мойсею ⁹. Приблизний час написання - роки проведені Мойсеєм у пустелі, про що говорить Талмуд - (Jar. Sola V, 8, 6. Bathra 15а)¹⁰. Цю теорію розділяли: Ориген, блаж. Іероним.

Аргументи цієї позиції це:

Відсутність посилань в книзі про вихід та події, які слідували за ним, а також те, що нерозривно пов'язувало культурно - національну свідомість: підкорення Ханаана, полон, відсутність вказівок на невід’ємні принципи Ізраїлю, а саме: монархію, храм і т.д. Тобто немає згадки про риси життя, побут. Відсутні посилання на постанови закону Мойсеєва, про священство в скинії, релігійних святах і правилах та про закони відносно прокази.

Ще один аргумент цієї позиції, це подібність мови Йова з П'ятикнижжям. Деякі слова і фрази згадуються тільки в цих книгах. Замість слова: "Бог" у книзі Йова зустрічається ім'я "Шаддай", яке можна також зустріти в книзі Буття, де Мойсей цитує слова патріархів. В інших книгах Біблії це ім'я зустрічається вкрай рідко (11 разів). У словах Бога до Мойсея: " І являвся Я Авраамові, Ісакові та Якобові «Богом Всемогутнім» (Шаддай), але Йменням Своїм Господь Я «не дався їм» пізнати(Себе)(Вих.6:3). Виходячи з цього, можливо припустити, що ім'я Шаддай було національним ім'ям Бога у євреїв до виходу з Єгипту, і що Мойсей перший замінив ім'я "Шаддай" ім'ям "Господь".

Важливо і той факт, що у книзі ілюструється не ізраїльська культура, а більше арабська. Ми бачимо як Йов говорить про способи добування золота які прийняті в Аравії(Йов.28:1-2). Цікаво сфокусуватись на зображеннях аравійських тварин та птахів: онагра, єдинорога, страуса, павича. Крім того власністю Йова були стада верблюдів, яких звичайно тримають жителі пустелі.

Висновок: «Книга Иова - одна из самых ранних, или самая поздняя книга Ветхого Завета — таковы два крайних мнения о времени ее происхождения»¹¹. Тобто, автором якої може бути, або Мойсей, або Соломон.

У зв'язку з недостатністю доказів на користь точок зору щодо епохи Перської Імперії, епохи Соломона та максимально останніх часів, після Вавилонського полону, буде переконливим вважати точку зору, про приналежність авторства Мойсею (14-15 ст.), можливою. Це не означає – «конструктивній критиці не підлягає», скоріше лишає це питання відкритим.