2.5. Слова жінки: «…прокляни Бога і помри…»

Дружина Йова - єдиний безіменний персонаж цієї древньої історії. Що ми знаємо про неї? Дуже мало, щоб зрозуміти її роль в великій драмі, та все ж дещо ми маємо для нашого дослідження, а саме її слова: «І сказала йому його жінка: Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога і помреш!...»(2: 9). Ці слова стали причиною негативного відношення до неї, як жінки і взагалі особистості. Настільки багато є сперечань в тлумаченнях, що до її мотиву висказанних слів. Вилбур Фильдз інтерпретує слова жінки так: «Прокляни Бога и покончи со своей жизнью»¹¹¹. Святий Августин називав її "адвокатом дьявола", а Іван Златоуст говорив, що "она была лучшим бичом в руках дьявола", Кальвин прямо називав її "воплощением сатаны"¹¹². Інші, проповідували, що диявол лишив її жити, бо вона йому потрібна була, більше живою аніж мертвою, для стратегічного плану виконавця, в роботі над падінням праведника. І вона виконала свою роботу коли її чоловік став бридкий для неї самої. Більш радикально про неї висловлюється Боб Сордж, який говорить: «Она уже прокляла  Бога в своем сердце. Она прокляла Бога за горе, боль и теперь, как Ева, пыталась совратить своего мужа на тот же путь. Она была сердита на Бога и хотела, чтобы ее муж присоединился к ней»¹¹³.

З іншого боку є захисники, які хотять виправдати її чи просто на просто зрозуміти як людину, яка стояла перед обличчям неймовірно жорстоких випробувань. Наприклад, Пенн Луис, вважає, ці слова «Прокляни Бога та помри», словами люблячої дружини, яка втомилась бачити крах свого чоловіка, який в принципі був і її крахом. Та все ж вище говорить, що вона: «в неведении отдаёт противнику свои уста»¹¹⁴, а потім виправдовує її, що це показує її смертельну втому в якій опинилась їх сім’я. По її переконанню Бог лишив її чоловіка, а значить досить мучитись: «Прокляни і помри…!». Доктор Барбер взагалі висловлює таку точку зору: «Возможно, жене Иова было еще тяжелее, чем самому Иову»¹¹⁵. Обґрунтовуючи це тим, що вона ладна була, як любляча дружина, мати, забрати, або хоча б розділити муки свого чоловіка, та розуміла, що то не можливо, і лише тому, не бачачи іншого виходу, вона говорить ці рокові слова. Барбара Мэренз: відноситься до її стану з розумінням: «Думаю, она говорила так от горя.», а Вилбур Фильдз, проголошує: «Мне очень трудно критиковать её»¹¹⁶. Більш того, Фильдз стверджує, що Йов лиш порівняв її з нерозумною, а не стверджував, що вона такою являється, що наштовхує нас на думку, що Йов входив в положення своєї дружини.

Отже, інтерпретацій щодо слів «Прокляни та помри!» безліч, і кожен ладний обирати те, що погоджується з його суб’єктивним богослов’ям, та це може кожного завести досить далеко від істини. Тому, справедливо і вірно буде у цьому суперечливому дослідженні звернутись, до оригінального тексту.

Єврейський текст Йов 2:9 «.וָמֻת ,אֱלֹהִים בָּרֵךְ ;בְּתֻמָּתֶךָ מַחֲזִיק עֹדְךָ ,אִשְׁתּוֹ לוֹ וַתֹּאמֶר», використовує дієслово «בָּרֵךְ» (барáх), який дійсно найчастіше перекладається на українську чи російську різними формами дієслова, наприклад: «благословенный, преклоняться, ставить на колени», але багато перекладачів, керуючись контекстом, розцінюють слова дружини негативно і інтерпретують це дієслово як «прокляни».

Цікаво зазирнути і в повний грецкий переклад цього тексту, якого немає в українському і російському тексті, та який нам пропонує Септуагінта, і який же перекладає, Елизаветинская Библия (1751 год.): « Времени же многу минувшу, рече к нему жена его: доколе терпиши глаголя: се, пожду время еще мало, чая надежди спасения моего? се бо, потребися от земли память твоя, сынове твои и дщери, моего чрева болезни и труды, имиже вотще трудихся с болезньми: ты же сам в гнои червей седиши, обнощевая вне без покрова, и аз скитающися и служащи, место от места преходящи, и дом от дому, ожидающи солнца, когда зайдет, да почию от трудов моих и от болезней, яже мя ныне обдержат: но рцы глагол некий ко Господу и умри»¹¹⁷. Іван Златоуст теж використовував ті ж самі слова жінки, якими вона спонукала чоловіка до голосіння Богу: «Но скажи некое слово к Богу и умри»¹¹⁸. Олександр Жибрик, теж цитує цей самий текст з Біблії переклад якої був присвячений тисячоліттю Хрещенню Русі: «По многом времени сказала ему жена его: доколе ты будешь терпеть?... Но скажи некое слово к Богу и умри »¹¹⁹.

Думаю, що ці аргументи радикально змінюють погляд на жінку Йова. Хоча для більшості сучасних християн, які вірять в непогрішимість перекладу своїх Біблій, це може прозвучати як єресь. Та все ж, як говорив Лютер в своїй праці «О порабощенной воле»: «Платон мне друг, Сократ мне друг, но истину следует предпочесть»¹²⁰, того самого маємо триматись і ми, попри весь емпіризтичний фундаменталізм.

О. Жибрик показує важливу статистику в порівнянні тексту Йова 1:21 та всієї книги Танаху. Слово «מְבֹרָֽךְ׃» яке є одно корінне слову «בָּרֵךְ» - (барах), і що означає те про, що вже сказано вище, зустрічається в С.З. 237 разів, та лише два рази це слово перекладалось в сенсі «хули», і ці два рази мають місце в книзі Йова (1:5; 2:9)¹²¹.

Тому на перший погляд, все зрозуміло в данному тексті, та якщо бути більш детальним в дослідженні, то як не крути напрашується питання: «Чому така різниця в перекладах?», особливо в цьому тексті. Чому, одні стверджують про «прокляття», а інші про «вимогу відповіді від Бога»?

А відповідь на це питання знаходиться в суб'єктивних поглядах кожного перекладача і коментатора, про, що ми вже мало по малу говорили вище. Наприклад, якщо йти дорогою логіки, яка до речі будується в деяких лише на індукції, то можна зайти дуже далеко у своїх роздумах, хоча часом потрібно і самому щось копати, а не використовувати лише інших. Тому, на наш погляд, потрібно використовувати обидва методи, для розуміння загальної картини, економії часу, та більшої відстані від єресі. Тож, читаючи слово лише індуктивно, можна розсудити заявку дружини «ти ще твердий?»(2:9), як претензію у вірності і осудження в стабільності, а значить вона негативний персонаж. Далі, слово: «помри!», важко розцінювати як позитивний кінець після поради благословити Бога. Щось не логічно виходить «Благослови Бога та помри!», а значить такого вона не казала. Ще одного висновку можна вийти зі слів Йова: «Ти говориш отак, як говорить яка з божевільних!», тож, якби він чув, що дружина мотивує його благословити Бога, то навряд він би сказав їй такі слова. Тому, висновок: «Дружина Йова права рука сатани!», або м’яко кажучи, негативний персонаж. На цьому можна і закінчити ці роздуми. Та, якщо використовувати інші допоміжні методи дослідження можна намалювати, зовсім іншу картину і до речі більш об’єктивну. Наприклад, виходячи з аргументів які сказані вище, стосовно оригінального тексту і слів Эмануэля Това з книги «Текстология Ветхого Завета», в якій говориться: «глагол «благословлять» не следует принимать буквально. Он является эвфемизмом для глагола «проклинать», поскольку благословение здесь совершенно не подходит по контексту»¹²². Значить, якщо припустити евфемізм з точки зору Емануеля, тоді дружина не штовхала Йова на хулу, а вимагала вимагати чоловіка, відповіді від Бога. Що в принципі і прозвучало для праведника як Богозневага, і тому він говорить їй, що твої слова, це слова божевільної, бо ця вимога ставить під сумнів, мудрість Божу в діях його життя, справедливість Його як Бога, та більш того, ще й ставить мене на рівень очей Бога, а що вже є крайньою нахабністю. Принаймні так говорило Йову, його богослов’я, з яким ми трохи знайомились у спілкуванні його з друзями. Тобто, людина ніхто перед Богом, щоб щось вимагати з Бога, про, що стверджували порадники, і в принципі з чим він був згодним, коли говорив: «я знаю те, що знаєте і ви», тобто нічого нового я не почув. Та все ж мало по малу, Йов забуває про цей страх перед Святим і вже в 7 розділі 11 вірші каже: «Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі».

Йов довго мовчав, і мовчав тоді коли дружина вимагала від нього слова в сторону Бога, та все ж прийшов і його час. Дружина керувалась емоціями і тому швидше зірвалась у своїх претензіях. Їй важко було пережити, абсолютне банкрутство, смерть дітей, до речі усіх, та напевно саме важче було бачити байдужість чоловіка, яка почала швидко вмирати, коли лукавий торкнувся тіла його. Ми можемо вважати гіпотезу Жибрика, абсолютно виправданою, а саме, що релігійне мовчання в муках, яке роздивилась дружина, спонукало її у гніві вимагати відповіді, на свої питання. Іншими слова, вона сказала: «спитай, і якщо вмирати, то принаймні дізнайся причину страждань і цим навіть зможеш скоротити свої муки».

Важливо відмітити, що як Елігу так і дружину Бог не засудив, як Йовових порадників. Тому можна припускати, що Богові до серця людська щирість дружини, хай би яка жорстка вона не була. На наш погляд, взагалі не потрібно говорити, про теорії, того, що перша дружина померла і Бог дав Йову іншу, і лиш тому вона залишилась без уваги у своїй черзі за покаранням. Це абсолютна єресь не гідна нашої уваги.

Отже, все сказане про дружину Йова, змушує як мінімум спонукати нас до роздумів і звісно до конструктивної критики, яка виключає амбіції, а керується лиш бажанням знайти істину. Теорій безліч, і нам вирішувати до якої підходити і брати з собою, та саме головне розуміти, що кожен має справедливо зважувати, на всі «так» і «ні», відносно всяких гіпотез.