Методичні поради щодо розвитку дитячих здібностей
Батьки, вихователі, вчителі визначають, що в ранньому віці малювання складає головний вид творчості. Але проходить певний час і зацікавленість зникає. Як запобігти цьому?
В молодшому шкільному віці дитина має недосконалу координацію рухів. Тому на уроках образотворчого мистецтва доцільно використовувати вправи з розвитку моторики руки. Бажано, щоб вони мали ігровий характер і не стали самоціллю, засобом до оволодіння технікою малювання. Як дібрати завдання? Необхідно заздалегідь продумати зміст усієї теми, врахувати ті уміння і навички, що їх мають опанувати учні. Аналізуючи тему майбутнього уроку, вчитель визначає, з якими геометричними елементами зіткнуться діти, передбачає, в якій частині малюнка в учнів можуть виникнути труднощі в зображенні предмета, передачі кольору.
Загальнорозвиваючі вправи
Вправи виконуються на окремих аркушах. Наприклад: вчитель проводить лінії на дошці, а діти повторюють цей рух у зошитах. Також можна запропонувати учням з геометричних фігур скласти різноманітні предмети(орнамент), змалювати їх, зафарбувати, використовуючи основні кольори. Ця вправа навчить порівнювати, аналізувати, відкидати деталі, бачити загальні обриси предметів.
Зразки готових робіт:
Можна використовувати роздаткові картки. Учні мають уявити предмет і закінчити малюнок.
Вправи для розвитку моторики руки включають в себе:
проведення вертикальних ліній;
проведення горизонтальних ліній;
проведення похилих ліній;
проведення хвилястих ліній;
проведення спіральних ліній;
малювання петель;
безвідривне малювання.
Цікавими є вправи з композиції. Це можуть бути: переробка природних форм у декоративні; складання композиції заданої форми (у прямокутнику, квадраті, колі) з геометричних плоских фігур; складання композиції до завдання декоративного характеру з вирізаних силуетів.
Живописні ігри-казки
Існує думка, що обдарованій людині навчатись не обов’язково, а інколи й шкідливо. Ця думка є помилковою.
Сучасна школа надає учням всі можливості для розвитку свого таланту. Основними завданнями вчителя образотворчого мистецтва є підтримка учня в його творчих починаннях, допомога свідомо користуватись своїм талантом. Важко уявити урок образотворчого мистецтва без особливої емоціональної атмосфери захопленості. Вона досягається за допомогою живого слова вчителя, його безкінечних живих діалогів з учнями, музики, поетичного слова, ігрових ситуацій. Весь арсенал засобів працює на те, щоб захопити, запалити, розбудити дітей. Тільки тоді можна говорити про результати художньо-творчої діяльності. Ось чому важливо, щоб на уроках образотворчого мистецтва лунали не холодні, бездушні, хоч і вірні відповіді учнів, а відповіді наповнені власним переживанням і відчуттями, абсолютно відверті хвилі душі і розуму. Кожен вчитель має поставити собі завдання – підвищити рівень сприймання дітей, щоб вони могли сприймати все з навколишнього середовища: предмети, явища природи, вчинки людей. Діти мають відчути, побачити і прийняти красу складних кольорових єднань, отриманих за допомогою білої і чорної фарби та трьох основних кольорів. Варто пояснити, що реальний світ не містить у собі лише яскраві кольори, які вони всі люблять, він набагато складніший.
Гуаш, акварель, олійні фарби, пастель – кожен з цих матеріалів володіє своїми емоціонально-образними можливостями. Знайомлячи учнів з матеріалами живопису, ми повинні навчити не тільки впізнавати їх по зовнішніх характерних ознаках, але, перш за все, естетично сприймати легку прозорість акварелі, темнувату ніжність пастелі, пастозну фактуру олійного живопису. Треба навчити дітей створити образ, використовуючи особливості матеріалу.
Учитель може запропонувати учням гру-казку про те, як посварились фарби (1-5 класи). Кожна з них була впевнена в тому, що вона найкрасивіша, найнеобхідніша, найважливіша. Акварель намагалась довести щільній гуаші, яка вона прозора та живописна і т.д.
(Вчитель виконує пейзаж аквареллю, гуашшю)
До кінця суперечки діти побачать декілька гарних пейзажів. Саме вони мають справедливо вирішити, яка ж фарба краща. А також прийти до висновку, що всі фарби по-своєму гарні.
Наступна гра-казка "Не ображай хмарку" допоможе дітям зміцнити свої знання стосовно ахроматичних кольорів.
Головним персонажем є хмаринка, яка спочатку має майже білий колір і в кінці стає чорною, та хвалькувата жабка, яка дражниться з неї.
Засвоїти свої знання та вміння учні зможуть за допомогою вправи " Веселка"( хроматичні кольори). Вчитель пропонує на аркушах промалювати форму веселки та завдяки техніці "по-мокрому" накласти три основні кольори. Варто наголосити, що люди , вивчаючи природу веселки, визначили цілий ряд закономірностей взаємного розміщення кольорів, що допомагає знаходити гармонійні (красиві) поєднання кольорів у доробках образотворчого мистецтва.
Вправа " Якого кольору добро?" допоможе дітям розібратися спочатку в тому , що відношення людини до людини, до добра та зла, до прекрасного та бридкого і в житті, і в мистецтві однакове, а спосіб вираження відношення до них різний. Під час цієї вправи використовуються роздаткові картки з силуетами-контурами птахів, тварин, людей. Завдання: один і той же контур зафарбувати добрими кольорами, а потім злими ( можна домалювати деталі). По закінченні вправи діти роблять висновок, що добро має яскраві, теплі відтінки та плавні, ніжні лінії, а зло навпаки – темне, з різкими, грубими лініями.