- •1. Мовознавство як наука.
- •2. Зв'язок мовознавства з іншими дисциплінами.
- •3. Методи лінгвістичних досліджень.
- •4.Природа і сутність мови.
- •5. Основні функції мови.
- •6. Мова і суспільство.
- •7. Знаковий характер мови.
- •8. Мова і мислення
- •9. Мова і мовлення.
- •10. Система і структура мови. Основні одиниці мови та їх функції.
- •11. Походження мови. Гіпотези про походження мови.
- •12. Літературна мова, її виникнення й основні ознаки.
- •13. Загальна характеристика мов світу.
- •14.Типологічна класифікація мов.
- •15. Генеалогічна класифікація мов.
- •16.Споріднені мови. Мовна сім`я, група, підгрупа. Мовні союзи.
- •17. Фонетика як лінгвістична дисципліна. Три аспекти вивчення звуків.
- •18. Голосні та приголосні звуки.
- •19. Членування мовленнєвого потоку.
- •20. Склад. Основні теорії складу.
- •21. Просодичні засоби мовлення. Наголос і інтонація.
- •22. Поняття фонеми. Фонологічна система.
- •23.Позиційні фонетичні зміни
- •24. Комбінаторні фонетичні зміни.
- •25. Мова і письмо. Етапи розвитку письма.
- •26.Графіка. Орфографія. Основні принципи правопису.
- •27. Лексикологія як розділ мовознавства
- •28. Слово як одиниця мови.
- •29.Лексичне значення.
- •30.Слово і лексема
- •31.Поняття полісемії.
- •32. Типи перенесень значення. Метафора і метонімія.
- •33. Омоніми. Суміжні з омонімією явища.
- •34. Синоніми. Класифікація синонімів.
- •35.Антоніми. Класифікація антонімів.
- •36.Гіперо-гіпонімія.
- •37. Лексико-семантична система мови.
- •38.Парадигматичні та синтагматичні відношення у лексикології.
- •39. Лексико-семантичне поле.
- •40.Типи слів за сферою вживання. Активна і пасивна лексика.
- •41. Соціальна диференціація лексики.
- •42.Стилістично забарвлена лексика.
- •43.Архаїзми, історизми, неологізми.
- •44. Запозичення. Різновиди запозичень.
- •45. Термін і його ознаки.
- •46.Лексикографія. Основні типи словників.
- •47.Фразеологія як розділ лексикології.
- •48. Поняття фразеологізму. Типи фразеологічних одиниць.
- •49. Граматика. Граматичні рівні мови.
- •50. Розділи граматики.
- •51. Граматичне значення.
- •52. Граматична категорія.
- •53.Поняття морфеми. Види морфем.
- •54.Синтетичні способи вираження граматичних значень.
- •55. Аналітичні способи вираження граматичних значень.
- •56. Частини мови. Критерії виділення частин мов.
- •57. Словосполучення. Типи словосполучень.
- •58. Синтаксичні зв’язки слів.
- •59. Речення та його ознаки.
- •60. Актуальне членування речення.
38.Парадигматичні та синтагматичні відношення у лексикології.
П.в. – відношення між словами на основі їх спільності або протилежності їх значень: відношення смислової подібності(синонімія), смислового протиставлення(антонімія), смислового включення (гіпонімія), супідрядності. Найбільші парадигматичні об’єднання – лексико-семантичні поля. С.в. – лінійні зв’язки слова, його сполучуваність, контекст. Кожне слово поєднується з певними словами.
39. Лексико-семантичне поле.
Сукупність парадигматично пов’язаних лексичних одиниць, які об’єднані спільністю змісту і відображають поняттєву, предметну й функціональну подібність позначуваних явищ. Поля: спорідненості, переміщення, розумової діяльності, темпоральне, метеорологічне, поле сприймання, температури. Кожне поле має спільну ознаку – архісему, яка виражається лексемою з узагальненим значенням. Кожна окрема одиниця лексико – семантичного поля повинна відрізнятися від інших одиниць цього ж поля однією диференційною ознакою. (йти, ходити) Л.с. поля пов’язані між собою, засіб – багатозначні слова. Поле складається з груп і мікросистем.(синонімічні ряди, антонімічні пари, гіперон-гіпоніми, конверсиви).
40.Типи слів за сферою вживання. Активна і пасивна лексика.
Лесика поділяється на активну лексику – часто вживані слова, використовують всі носії мови незалежно від професії, освіти, місця проживання. Належать: назви спорідненості, назви частин організму людини, тварини і т. д., пасивну – це рідковживані слова, якими переважно є застарілі слова, або які тільки з’явилися в мові, а також професіоналізми, екзотизми, жаргонізми й арготизми.
41. Соціальна диференціація лексики.
Професіоналізми – слова, що їх уживають люди, об’єднані певною виробничою діяльністю, тобто слова, притаманні мовленню представників певної професії. (плавка, проба, оранка). Діалектизми – слова, які вживають на певній території. (бараболя, вуйко) Екзотизм – слова, які позначають властиві іншим народам або країнам поняття. (ікебана, корида) Жаргонізми – слова, властиві розмовній мові людей, пов’язаних певною спільністю інтересів. (автомат, кайф) Арготизми – спеціальні слова і вирази, типові для якогось соціального прошарку, вживані з метою засекречення комунікації. Табу – заборона на вживання слів, виразів через забобони, вірування з цензурних міркувань. Евфемізми – слова, які вживають замість заборонених слів.( помер, відійшов у вічність) Стилістично нейтральна лексика – слова, які вживаються у всіх стилях мови.
42.Стилістично забарвлена лексика.
Лексика, яка вживається у певних стилях: висока (книжкова, піднесена), знижена. Висока лексика – використовують у літературно-писемному і піднесеному усному мовленні, науковому, публіцистичному, в ділових документах, худ. Літ.: поетична - діброва, блакить, народнопоетична – голубонька, сизий орел, наукова – аргумент, лірика, публіцистична, офіційно-ділова – протокол, заява, професіоналізм. Низька лексика: розмовно-побутова – відлюдько, замазура, просторічна – пузо, звиняйте, діалектизми - трембіта, вульгарна лайлива лексика – падло, стерво, жаргонізми та арготизми.
