- •1. Мовознавство як наука.
- •2. Зв'язок мовознавства з іншими дисциплінами.
- •3. Методи лінгвістичних досліджень.
- •4.Природа і сутність мови.
- •5. Основні функції мови.
- •6. Мова і суспільство.
- •7. Знаковий характер мови.
- •8. Мова і мислення
- •9. Мова і мовлення.
- •10. Система і структура мови. Основні одиниці мови та їх функції.
- •11. Походження мови. Гіпотези про походження мови.
- •12. Літературна мова, її виникнення й основні ознаки.
- •13. Загальна характеристика мов світу.
- •14.Типологічна класифікація мов.
- •15. Генеалогічна класифікація мов.
- •16.Споріднені мови. Мовна сім`я, група, підгрупа. Мовні союзи.
- •17. Фонетика як лінгвістична дисципліна. Три аспекти вивчення звуків.
- •18. Голосні та приголосні звуки.
- •19. Членування мовленнєвого потоку.
- •20. Склад. Основні теорії складу.
- •21. Просодичні засоби мовлення. Наголос і інтонація.
- •22. Поняття фонеми. Фонологічна система.
- •23.Позиційні фонетичні зміни
- •24. Комбінаторні фонетичні зміни.
- •25. Мова і письмо. Етапи розвитку письма.
- •26.Графіка. Орфографія. Основні принципи правопису.
- •27. Лексикологія як розділ мовознавства
- •28. Слово як одиниця мови.
- •29.Лексичне значення.
- •30.Слово і лексема
- •31.Поняття полісемії.
- •32. Типи перенесень значення. Метафора і метонімія.
- •33. Омоніми. Суміжні з омонімією явища.
- •34. Синоніми. Класифікація синонімів.
- •35.Антоніми. Класифікація антонімів.
- •36.Гіперо-гіпонімія.
- •37. Лексико-семантична система мови.
- •38.Парадигматичні та синтагматичні відношення у лексикології.
- •39. Лексико-семантичне поле.
- •40.Типи слів за сферою вживання. Активна і пасивна лексика.
- •41. Соціальна диференціація лексики.
- •42.Стилістично забарвлена лексика.
- •43.Архаїзми, історизми, неологізми.
- •44. Запозичення. Різновиди запозичень.
- •45. Термін і його ознаки.
- •46.Лексикографія. Основні типи словників.
- •47.Фразеологія як розділ лексикології.
- •48. Поняття фразеологізму. Типи фразеологічних одиниць.
- •49. Граматика. Граматичні рівні мови.
- •50. Розділи граматики.
- •51. Граматичне значення.
- •52. Граматична категорія.
- •53.Поняття морфеми. Види морфем.
- •54.Синтетичні способи вираження граматичних значень.
- •55. Аналітичні способи вираження граматичних значень.
- •56. Частини мови. Критерії виділення частин мов.
- •57. Словосполучення. Типи словосполучень.
- •58. Синтаксичні зв’язки слів.
- •59. Речення та його ознаки.
- •60. Актуальне членування речення.
23.Позиційні фонетичні зміни
Зміни, спричинені впливом загальних умов вимови. Редукція голосних, оглушення дзвінких приголосних в кінці слова і протеза. Редукція – ослаблення артикуляції ненаголошених звуків і зміна їх звучання (кленок, клинок). Буває якісна ( голосні ненаголошених складів стають слабшими і коротшими, втрачають ознаки свого тембру, якість) і кількісна ( голосні ненаголошених складів втрачають силу і довготу, зберігають тембр). Протеза – поява перед голосним, що стоїть на початку слова, приголосного для полегшення вимови (острий, гострий).
24. Комбінаторні фонетичні зміни.
Зміни, зумовлені впливом одного звука на інший. Акомодація ( консонантна, вокалічна, прогресивна, регресивна. зміна одного звука під впливом інш., сусіднього, часткове пристосування сусідніх звуків), асиміляція ( повна, неповна, регресивна, прогресивна, контактна, дистанційна. артикуляційне уподібнення одного звука до іншого в мовленнєвому потоці в межах слова або словосполучення), дисиміляція ( розподібнення артикуляції двох однакових звуків у межах слова, втрата ними спільних, фонетичних ознак), діареза ( викидання звука чи складу в слові для зручності вимови), епентеза ( поява у словах додаткового звуку), метатеза, суровий, суворий ( взаємна перестановка звуків або складів у межах слова). Гаплологія - випадіння внаслідок дисиміляції одного з двох сусідніх однакових або подібних складів. Субституція – зміна в запозичених словах чужого звука своїм.
25. Мова і письмо. Етапи розвитку письма.
Письмо – штучно створена система фіксації мовлення, яка дає змогу за допомогою графічних елементів передавати мовленнєву інформацію на відстані й закріплювати її в часі. Письмо кіпу – паличка з різнокольоровими шнурками з вузликами. Письмо вам пум – пояс або жезл із кольоровими черепашками. Письмо – графічне, пов’язане з використанням малюнків, значків, букв, цифр. 1 етап – піктографія – відображення змісту повідомлення у вигляді малюнка. 2 етап – ідеографія – письмо графічними знаками, що позначають поняття.(знак позначає ціле слово). Виникли три шляхи спрощення письма: лексичний, граматичний, фонографічний – різновид письма, в якому графічні знаки позначають звуки.(складове – склад окремий знак, консонантне – приголосні букви, буквено-звукове – приголосні і голосні письмо).
26.Графіка. Орфографія. Основні принципи правопису.
Сукупність усіх засобів письма, розділ мовознавства, який вивчає співвідношення між графемами і звуками. Алфавіт – сукупність букв якогось фонографічного письма, розташованих у історично усталеному порядку. Існує 4 сім`ї алфавітів – латинська, слов’янська, арабська, індійська. Букви бувають: однозначні, двозначні, які позначають два звуки, які не позначають жодного звука. Орфографія – система однакових написань, що історично склалися, яку використовують в писемному мовленні, розділ мовознавства, який вивчає і опрацьовує систему правил, що забезпечують однакові написання. 4 принципи орфографії: фонетичний ( слова пишуть як вимовляють), морфологічний ( однакове написання тієї ж самої морфеми), історико - традиційний принцип ( збереження написань з тих часів), ідеографічний ( смислові відмінності подібних написань).
