- •1. Мовознавство як наука.
- •2. Зв'язок мовознавства з іншими дисциплінами.
- •3. Методи лінгвістичних досліджень.
- •4.Природа і сутність мови.
- •5. Основні функції мови.
- •6. Мова і суспільство.
- •7. Знаковий характер мови.
- •8. Мова і мислення
- •9. Мова і мовлення.
- •10. Система і структура мови. Основні одиниці мови та їх функції.
- •11. Походження мови. Гіпотези про походження мови.
- •12. Літературна мова, її виникнення й основні ознаки.
- •13. Загальна характеристика мов світу.
- •14.Типологічна класифікація мов.
- •15. Генеалогічна класифікація мов.
- •16.Споріднені мови. Мовна сім`я, група, підгрупа. Мовні союзи.
- •17. Фонетика як лінгвістична дисципліна. Три аспекти вивчення звуків.
- •18. Голосні та приголосні звуки.
- •19. Членування мовленнєвого потоку.
- •20. Склад. Основні теорії складу.
- •21. Просодичні засоби мовлення. Наголос і інтонація.
- •22. Поняття фонеми. Фонологічна система.
- •23.Позиційні фонетичні зміни
- •24. Комбінаторні фонетичні зміни.
- •25. Мова і письмо. Етапи розвитку письма.
- •26.Графіка. Орфографія. Основні принципи правопису.
- •27. Лексикологія як розділ мовознавства
- •28. Слово як одиниця мови.
- •29.Лексичне значення.
- •30.Слово і лексема
- •31.Поняття полісемії.
- •32. Типи перенесень значення. Метафора і метонімія.
- •33. Омоніми. Суміжні з омонімією явища.
- •34. Синоніми. Класифікація синонімів.
- •35.Антоніми. Класифікація антонімів.
- •36.Гіперо-гіпонімія.
- •37. Лексико-семантична система мови.
- •38.Парадигматичні та синтагматичні відношення у лексикології.
- •39. Лексико-семантичне поле.
- •40.Типи слів за сферою вживання. Активна і пасивна лексика.
- •41. Соціальна диференціація лексики.
- •42.Стилістично забарвлена лексика.
- •43.Архаїзми, історизми, неологізми.
- •44. Запозичення. Різновиди запозичень.
- •45. Термін і його ознаки.
- •46.Лексикографія. Основні типи словників.
- •47.Фразеологія як розділ лексикології.
- •48. Поняття фразеологізму. Типи фразеологічних одиниць.
- •49. Граматика. Граматичні рівні мови.
- •50. Розділи граматики.
- •51. Граматичне значення.
- •52. Граматична категорія.
- •53.Поняття морфеми. Види морфем.
- •54.Синтетичні способи вираження граматичних значень.
- •55. Аналітичні способи вираження граматичних значень.
- •56. Частини мови. Критерії виділення частин мов.
- •57. Словосполучення. Типи словосполучень.
- •58. Синтаксичні зв’язки слів.
- •59. Речення та його ознаки.
- •60. Актуальне членування речення.
5. Основні функції мови.
Основні функції мови є комунікативна і мисле творча. Комунікативна – функція спілкування. Існують жести і міміка. Мисле творча функція мови – формує та формулює думку. Мислення виражається словом і здійснюється ньому. Обидві функції дуже пов’язані, щоб спілкуватися, потрібно мислити й уміти передавати свої думки за допомогою мовних засобів. Існують такі комунікативні функції: емотивна - контактно установлювальна, репрезентивна ( позначення речей), емотивна ( вираження почуттів), експресивна ( самовираження), волюнтативна ( волевиявлення), прагматична (ставлення мовця до висловленого), естетична ( вираження прекрасного), метамовна ( опис спеціальної наукової мови). Існують такі мисле творчі функції: когнітивна ( пізнавальна), акумулятивна (нагромадження).
6. Мова і суспільство.
Мова створюється і розвивається в суспільстві, без мови не було б суспільства. Вона обслуговує всі сторони життя і діяльності людини. Розвиток і функціонування мови зумовлені станом суспільства. В мові відображається соціальна диференціація суспільства, на її стан впливають демографічні процеси, рівень освіти, розвиток науки. Свідомий вплив суспільства на мову – мовна політика. Проблема взаємовідношення мови і суспільства охоплює питання: мова і народ, мова і особа, мова і класи. Мова – загально природне явище. Народ – творець і носій мови. Вплив суспільства на мову і мови на суспільство – соціолінгвістика.
7. Знаковий характер мови.
Різні системи знаків вивчає – семіотика. Знак – матеріальний, чуттєво сприйманий предмет, який є представником іншого предмета і використовується для отримання, зберігання і передачі інформації. Основні ознаки знака – матеріальність, його використання для позначення чогось, інформативність. Один і той знак використовується у різних системах і має різне значення. Своє значення знак отримує в певній системі, поза системою не є знаком. Окремі звуки мови не є знаками, бо вони мають план вираження і не мають план змісту. Морфема не є знаком, бо вона виражає значення у складі слова. Лексема (слово) має план вираження і змісту і є знаком. Речення не є знаком, бо воно складається з декількох знаків. Паралінгвістика – міміка, жести.
8. Мова і мислення
Мислення – узагальнене й абстрактне відображення мозком людини явищ дійсності в поняттях, судженнях і умовиводах. Йому властиві: абстракція, узагальнення, аналіз, синтез, певні завдання, шляхи їх розв’язання , гіпотези. Мова і мислення пов’язані. Існують три типи мислення: чуттєво-образне ( конкретні образи, картини, притаманне і тваринам), технічне ( без участі мови, властиве і тваринам), поняттєве ( за допомогою мови). Мова і мислення оперують різними одиницями (фонема, морфема, слово, речення – поняття, судження, умовивід). Мислення виникло раніше, передує мові.
9. Мова і мовлення.
Поняття мова і мовлення розмежував Ф. де Соссюр. Мова – система одиниць спілкування і правил їх функціонування. Мовлення – конкретно застосована мова, засоби спілкування в їх реалізації. Мовлення – говоріння і його результати. Мову і мовлення розрізняють за такими параметрами: мова – явище загальне, абстрактне, мовлення – конкретне. Мова – явище стабільне, довговічне, загальноприйняте, мовлення – динамічне, випадкове, унікальне. Мова - явище психічне, мовлення – психофізичне. Мовлення – лінійне, мова –нелінійна. Мовлення розгортається в часі. Мова і мовлення – явища соціальні.
