- •1. Мовознавство як наука.
- •2. Зв'язок мовознавства з іншими дисциплінами.
- •3. Методи лінгвістичних досліджень.
- •4.Природа і сутність мови.
- •5. Основні функції мови.
- •6. Мова і суспільство.
- •7. Знаковий характер мови.
- •8. Мова і мислення
- •9. Мова і мовлення.
- •10. Система і структура мови. Основні одиниці мови та їх функції.
- •11. Походження мови. Гіпотези про походження мови.
- •12. Літературна мова, її виникнення й основні ознаки.
- •13. Загальна характеристика мов світу.
- •14.Типологічна класифікація мов.
- •15. Генеалогічна класифікація мов.
- •16.Споріднені мови. Мовна сім`я, група, підгрупа. Мовні союзи.
- •17. Фонетика як лінгвістична дисципліна. Три аспекти вивчення звуків.
- •18. Голосні та приголосні звуки.
- •19. Членування мовленнєвого потоку.
- •20. Склад. Основні теорії складу.
- •21. Просодичні засоби мовлення. Наголос і інтонація.
- •22. Поняття фонеми. Фонологічна система.
- •23.Позиційні фонетичні зміни
- •24. Комбінаторні фонетичні зміни.
- •25. Мова і письмо. Етапи розвитку письма.
- •26.Графіка. Орфографія. Основні принципи правопису.
- •27. Лексикологія як розділ мовознавства
- •28. Слово як одиниця мови.
- •29.Лексичне значення.
- •30.Слово і лексема
- •31.Поняття полісемії.
- •32. Типи перенесень значення. Метафора і метонімія.
- •33. Омоніми. Суміжні з омонімією явища.
- •34. Синоніми. Класифікація синонімів.
- •35.Антоніми. Класифікація антонімів.
- •36.Гіперо-гіпонімія.
- •37. Лексико-семантична система мови.
- •38.Парадигматичні та синтагматичні відношення у лексикології.
- •39. Лексико-семантичне поле.
- •40.Типи слів за сферою вживання. Активна і пасивна лексика.
- •41. Соціальна диференціація лексики.
- •42.Стилістично забарвлена лексика.
- •43.Архаїзми, історизми, неологізми.
- •44. Запозичення. Різновиди запозичень.
- •45. Термін і його ознаки.
- •46.Лексикографія. Основні типи словників.
- •47.Фразеологія як розділ лексикології.
- •48. Поняття фразеологізму. Типи фразеологічних одиниць.
- •49. Граматика. Граматичні рівні мови.
- •50. Розділи граматики.
- •51. Граматичне значення.
- •52. Граматична категорія.
- •53.Поняття морфеми. Види морфем.
- •54.Синтетичні способи вираження граматичних значень.
- •55. Аналітичні способи вираження граматичних значень.
- •56. Частини мови. Критерії виділення частин мов.
- •57. Словосполучення. Типи словосполучень.
- •58. Синтаксичні зв’язки слів.
- •59. Речення та його ознаки.
- •60. Актуальне членування речення.
48. Поняття фразеологізму. Типи фразеологічних одиниць.
Відтворювана одиниця мови з двох або більше слів, цілісна за своїм значенням і стійка за складом та структурою. Притаманна образність. Йому цей капелюх так потрібен, як зонтик рибі. Фразеологічні зрощення (ідіоми) – семантично неподільні фразеологічні одиниці, значення яких не випливає зі значень їх компонентів. ( собаку з’їсти, точити ляси, підсунути свиню) Фразеологічні єдності – семантично неподільні фразеологічні одиниці, цілісне значення яких умотивоване значенням їх компонентів. (зробити з мухи слона, пальцем не ворухнути) Характерна семантична двоплановість. Фразеологічні сполучення – звороти, в яких самостійне значення кожного слова є абсолютно чітким. Але один із компонентів має зв’язане значення. (брати участь, розквасити ніс). Фразеологічні вирази – стійкі за складом і вживанням семантично подільні звороти, які складаються повністю зі слів із вільним значенням (прислів’я, приказки, афоризми). Не все золото, що блищить.
49. Граматика. Граматичні рівні мови.
Будова мови (система морфологічних категорій і форм, синтаксичних категорій і конструкцій), наука, яка вивчає будову мови. Розрізняють: формальну граматику – вивчає граматичні форми та їх структуру, контенсивну – вивчає значення форм і структур, синхронічну – будова мови на певному умовно виділеному часовому етапі, діахронічна – мовна будова в історичному розвитку, функціональна – функції граматичних одиниць. Граматика складається з двох розділів: морфологія, синтаксис.
50. Розділи граматики.
Морфологія – розділ граматики, що вивчає граматичні властивості слова, зміну форм слів і пов’язаних із ними граматичних значень (вчення про частини мови). Синтаксис – розділ граматики, який вивчає засоби і правила побудови висловлювань, тобто його предметом є речення (граматика зв’язного мовлення). Цей поділ – умовний. Словотвір або дериватологія – утворення нових слів від наявного уже кореня. Граматика – абстрактна. Основні одиниці граматики – морфема для морфології, конструкція, речення для синтаксису. Основне для граматики – виявлення значень, що стоять за мовними структурами, проблеми граматичної семантики.
51. Граматичне значення.
Узагальнене мовне значення, яке властиве рядам слів, словоформ, синтаксичних конструкцій і яке має в мові регулярне вираження. Г.з. відрізняється від лексичного: відношенням до слова і будови мови, характером узагальнення, відношенням д мислення й об’єктивної дійсності,способом вираження. Г.з.: Дериваційні – незмінні, постійні показники слова, дають граматичну класифікацію.(значення роду іменників, виду дієслів, перехідності, зворотності), реляційні значення – змінні, видозмінюються від однієї словоформи до інш., використ. для зв’язку слів у реченні( значення роду прикметників, значення відмінків, значення особи, модальні значення – відношення людини до висловленої думки і до об’єктного світу – ствердження, заперечення., умовність, бажаність, запитання, волевиявлення. Модальні значення – відношення людини до думки і світу, ствердження, заперечення, умовність, бажаність, запитання.