Практичне заняття № 4 Хронічне легеневе серце. Тромбемболія легеневої артерії.

Навчальні цілі

• навчити студентів розпізнавати основні симптоми і синдроми при ХЛС, ТЕЛА

• ознайомити студентів з методами обстеження, які застосовуються для діагностики ХЛС, ТЕЛА, показаннями для їх призначення, методикою виконання, діагностичною цінністю кожного з них

• навчити студентів самостійно трактувати результати проведених досліджень

• ознайомити студентів з тактикою лікування хворих на ХЛС,ТЕЛА

Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття

• анатомо-фізіологічні особливості органів дихання

• патологічна анатомія при ХЛС, ТЕЛА

• фармакодинаміка, побічна дія ліків, які використовують для лікування ХЛС, ТЕЛА

Що студент повинен знати

• визначення

• класифікація

• етіологічні чинники

• патогенез

• клінічні прояви (найбільш поширені синдроми)

• ускладнення

• методи діагностики

• підходи до лікування

Що студент повинен вміти

• виявляти клінічні симптоми ХЛС, ТЕЛА

• призначати лабораторні та інструментальні методи дослідження

• інтерпретувати дані рентгенологічних досліджень: рентгенографію органів грудної порожнини у двох проекціях, томографію (звичайну та комп’ютерну)

• оцінювати дані лабораторних методів дослідження крові (загальний аналіз крові, біохімічні показники)

• проводити диференціальний діагноз

• призначати лікування, проводити первинну та вторинну профілактику

• вирішувати питання експертизи працездатності хворих

Перелік практичних навичок, які повинен освоїти студент

• вміти визначати голосове тремтіння, бронхофонію

• вміти проводити топографічну та порівняльну перкусію легень

• володіти методом аускультації та перкусії серця та легень

Зміст теми

Хронічне легеневе серце (ХЛС) — це легенева артеріальна гіпертензія внаслідок захворювань, які змінюють структуру і/або функцію легень, що приводить до збільшення правого шлуночка (гіпертрофії і/або дилатації) і часом до правосерцевої недостатності.

У 1998 р. група експертів ВООЗ розробила нову діагностичну класифікацію легеневої гіпертензії. Легеневе серце належить до частини 3 цієї класифікації — легенева гіпертензія, асоційована з розладами дихальної системи і/або гіпоксемією, і його слід відрізняти від легеневої венозної гіпертензії (части­на 2), а також від первинної легеневої гіпертензії (частина 1) і тромбо-емболічної легеневої гіпертензії (частина 4).

Легеневу гіпертензію, яка ускладнює хронічні захворювання органів ди­хання, діагностують за підвищенням середнього тиску в легеневій артерії у спокої понад 20 мм рт. ст., тоді як за первинної легеневої гіпертензії діагноз встановлюється у разі тиску в легеневій артерії понад 25 мм рт. ст. Термін «легенева гіпертензія» слід застосо­вувати для визначення легеневої гіпертензії у стані спокою. Нормальний се­редній тиск у легеневій артерії складає у спокої 14±3 мм рт. ст. Легенева гіпер­тензія встановлюється в разі підвищення тиску у легеневій артерії понад 20 мм рт. ст. у спокої або вище ЗО мм рт. ст. під час помірного фізичного на­вантаження.