41Концепція “політичного поля” п. Бурдьє.

Поле політики у Бурдьє - не щось статичне, незмінне, об'єктивно нам дане і не залежне від нас, - це те, що постійно формується і відтворюється за допомогою політичної практики, це та умова, і результат практики. Соціолог розглядає поле політики як ринок, у якому існує виробництво, попит і пропозиція. Це місце, де в конкурентній боротьбі між агентами, які виявляються в неї втягнутими, виробляється політична продукція - політичні партії, програми, думки, позиції, концепції, події і коментарі. При розгляді політичного поля в логіці попиту і пропозиції, звичайні громадяни постають у положенні споживача. Ризик помилитися й вибрати неякісний "товар" тим більше, чим далі людина знаходиться від місця виробництва.  Становлення державної монополії на легітимне фізичне і символічне насильство призводить до утворення поля політики - простору боротьби за монопольневолодіння вигодами, пов'язаними з цією монополією. Боротьба політичних сил в рамках аналізованого поля - нормальний процес у демократичному суспільстві. У центрі уваги політиків і політичних угруповань - електорат. Звідси мета боротьби в політичному полі - боротьба за голоси виборців - мобілізація активного електорату і залучення пасивного. Для досягнення успіху в цій боротьбі протистоять один одному сторони використовують різні методи впливу на тих, за ким залишається право остаточного вибору.  П'єр Бурдьє зазначає таку особливість політичного поля як володіння високим ступенем рефракції, тобто здатністю переформулювати будь-яку соціальну чиекономічну проблему в специфічно політичних термінах. Так, поле політики часто-густо підпорядковує логіку і проблематику социологичес досліджень політичній логіці, і ставить, таким чином, соціальні науки собі на службу.

42Форми державного правління й адміністративно-територіального устрою держави.

Досить поширеною є класифікація держави за формою державного правління. Під формою державного правління слід розуміти організацію верховної державної влади, її структуру, правовий статус та субординацію вищих органів, порядок їхньої діяльності. Основними сучасними формами правління є: парламентська республіка, президентська республіка, конституційна монархія. Основу концепції парламентської республіки становить ідея рівноваги влад (законодавчої, виконавчої, судової). На чолі республіки стоїть посадова особа (президент), яку обирає парламент. Уряд формується двопалатним парламентом, перед яким він несе політичну відповідальність. Президентська республіка — це також республіканська форма правління, що базується на ідеї поділу влад.

Адміністрати́вно-територіа́льний у́стрій (адміністративний поділ) — поділ території країни на окремі частини — адміністративно-територіальні одиниці (губернії, провінції, області, округи, повіти), залежно від якого створюються і діють органи державної влади та місцевого самоврядування.

1) Форма державного устрою, тобто спосіб територіальної організації держави, який характеризується певною формою конституційно-правових відносин між державою в цілому та її складовими частинами, виявляється в особливостях правового статусу адміністративних одиниць та розподілу владних повноважень між центральними і місцевими органами влади.

2) Передбачена законами територіальна організація держави з метою забезпечення оптимального вирішення завдань та здійснення функцій суспільства і держави. Здійснюється, як правило, шляхом поділу території держави на частини — територіальні одиниці, які є просторовою основою для утворення та діяльності відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування.