Вегетативне розмноження

Вегетативне розмноження – це збільшення кількості організмів даного виду при допомозі відокремлення від вегетативного тіла (вегетативним тілом є більша частина любого організму все, крім статевих клітин чи організмів) життєздатних частин з подальшою регенерацією частин до цілого організму. Навіть деякі нижчі тварини можуть розмножуватись подібним шляхом, наприклад амеби. У квітів вегетативне розмноження здійснюється за допомогою стеблових і листкових живців, відсадок, частин кущів, бульб і кореневищ. В промислово-лабораторному розведенні деяких видів рослин використовують також спосіб тканин, коли беруть частинки тканини (меристема) і вирощують на поживному середовищі в пробірці.

Нові рослини які виникають при штучному вегетативному розмноженні називають клонами.

Найбільш поширений спосіб вегетативного розмноження - живцювання. Живцюванням називається укорінення частин стебла (стеблові живці) або листка (листкові живці). Але тільки деякі види рослин можна живцювати безпосередньо в ґрунт, більшість із них вимагає більшого догляду. Для них часто складають спеціальні ґрунтові суміші, але для укорінення зручно використовувати добре прогрітий пісок чи субстрат – наповнювач (вермикуліт).

Кращий період для живцювання багатьох декоративних рослин – із середини червня до початку липня, коли молоді пагони здерев’яніють інші краще живцювати у лютому – березні, але є види, для яких самим сприятливим періодом буде осінь, а деякі кущовидні і деревні види краще укорінюються в січні – лютому.

Заготівлю зелених живців краще проводити з кінця весни до середини літа, заготівлю здерев’янілих живців – в період спокою рослин. Зберігати живці можна в холодильнику або на балконі при температурі 2 - 6ºС в поліетиленових пакетах, а деякі навіть у скляних банках, закритих щільною тканиною. Але краще вкорінюються тільки що зрізані живці.

Середня довжина стеблового живця складає 5 – 15см (на них повинна бути не менше 1 - 2 міжвузлів), а довжина деяких здерев’янілих живців і до 20 – 25 см, на одному повинно бути декілька бруньок (хоча б 2 – 3).

Листкові живці трав'янистих декоративних рослин можуть складатись всього лише із частини листка, а в кущовидних або деревовидних видів живці слід брати з «п’ятковою» частиною пагона.

Відокремлюють від материнської рослини живці гострим ножем чи бритвою, але іноді і відривають.

Якщо рослина має молочний сік і зрізаний живець покривається крапельками їх соку, його потрібно промити в теплій воді. Існують і інші способи: видалити сік вологою губкою залишити живець в холодному місці на декілька годин або потримати зріз декілька секунд над відкритим полум’ям сірника або свічки.

В горщик або ящик слід висаджувати живці неглибоко (до 5см) на відстані біля 4 см один від одного. Потім їх обприскують водою і для живців потрібна підвищена атмосферна вологість.

Основою успішного живцювання є створення оптимальних режимів температури, освітлення і вологості.

Вологість субстрату (вода повинна бути теплішою від кімнатної) повинна складати біля 70%, вологість повітря для живців – біля 90%, але як завжди, поливом не слід зловживати: живці від надлишку вологи можуть і загнити. Якщо вирощують живці під плівкою чи рамами, обов’язково потрібно провітрювати час від часу.

Для холодостійких видів достатньо підтримувати постійну температуру біля 18 - 20ºС, тобто близьку до кімнатної. Для теплолюбних культур грунт краще підігрівати, деякі нормально не вкорінюються, якщо температура не буде перевищувати звичайну на 3-4ºС. Крім того, за виключенням живців особливо світлолюбних видів, їх потрібно притіняти.

Якщо все належно проведено, через два тижні з'являються корінчики.