11 Основні проблеми філософії просвітництва.

Проблема розвитку освіти , науки ,знання . Мета: поширення наукових знань і освіти з метою того щоб знання давали практичні результати.

Проблеми особи людини її вольового розвитку. Виходили із ідеї природного права , люди народжуються однакові і тому вони повинні мати однакові права.

Проблеми вольового розвитку суспільства . суть : людина може бути вольною лише у вільному суспільстві, а тому д-ва повинна створити такі (умови) закони , які б давали людині можливості вільного розвитку незалежно від соц. стану.

12. Німецька класична філософія — термін, що об'єднує філософські праці німецьких мислителів кінця 18-го — початку 19-го століття. До визначних представників німецької класичної філософії заведено відносити Канта, Фіхте, Шеллінга, Гегеля, Феєрбаха. Термін вживався в радянській і вживається в пострадянській філософській літературі. В європейській філософській літературі поширений термін німецький ідеалізм, до якого відносять майже всіх цих філософів за винятком матеріаліста Феєрбаха.

Затвердженню терміну сприяла книга Фрідріха Енгельса «Людвіг Феєрбах і кінець німецької класичної філософії». У своїй роботі «Три джерела і три складові частини марксизму» Володимир Ленін називає німецьку класичну філософію одним із джерел, з яких виріс марксизм. Передумовою виникнення німецького ідеалізму було заснування університетів нового типу, зокрема Берлінського університету.Університети були провідними центрами філософської думки в епоху середньовічної схоластики. Проте середньовічна філософія була підпорядкована теології. На початку нової історії та в епоху Просвітництва основний внесок у розвиток філософії робили мислителі поза університетськими стінами: від Спінози до Вольтера. Наприкінці XVIII століття в Німеччині виникли університети світського характеру, більше не підпорядковані богослов'ю, як основній дисципліні, й філософія зайняла в них центральне світоглядне місце.

13.“Філософія життя” як філософський напрямок склалась у кінці 19 ст. головнимчиномуНімеччнинітаФранції.Вона зверталась до життя як первинної реальності, цілісного органічного процесу. Філософія життя була спробою перебороти обмеженність матеріалізму з ідеалістичних позицій. Засновник – Шопенгауер (песиміст). За Ш. , суть особи становить незалежна від розуму воля – сліпе хотіння, котра є проявом космічної світової волі, основою та змістом усього сущого(волюнтаризм). Він намагався довести, що всі людські біди мають космічний хар-р, і тому ніякі сусп.-політ.перетвореннянічогоне змінять. Основна життя, за концепцією Ніцше, - це воля. Життя є проявом волі, але не абстрактної світової волі, як у Шопенгауера, а конкретної, визначеної волі – волі до влади.. Людське щастя Ніцше вбачає в почутті зростаючої сили, влади, вмінні переборювати всі перешкоди. Вчення Ніцше про надлюдину грунтується на таких положеннях : 1) цінність життя є єдиною безумовною цінністю і збігається вона з рівнем “волі до влади”; 2) існує природна нерівність людей (“аристократичні” та “сіра маса”) 3) сильна людина, природжений аристократ, є абсолютно вільним і не зв’язує себе ніякими морально-правовими нормами (Мораль та християнство – мораль рабів)Ніцше назвав