- •5. Особливості умови винекнення та етапи розвитку античної філософії.
- •6. Радикальні зміни у світогляді при переході від античності до середньовіччя.
- •7. Патристика: ідеї, представники та роль у духовному розвитку Середньовіччя.
- •11 Основні проблеми філософії просвітництва.
- •14.Філософія екзистенціалізму її основні ідеї та представники
- •23. Основні категорії сучасної онтології.
- •24. Проблематичність людського буття. Життя, буття та існування як характеристики людини.
- •25.Проблема походженя людини.
- •26.Співвідношення понять.
- •29.Філософський зміст проблеми свідомості.
- •30. Суттєві ознаки структур ата ф-ції свідомості
- •31. Основні концепції походження свідомості
- •32. Поняття пізнання та його види. Рівні та форми
- •33. Проблема істини у пізнанні
- •34. Уявлення про суспільство в історії філософії
- •35. Поняття соціального та соціуму у філософії
- •36. Сусп.. Як с-маа. Осн. Сфери духовного життя
- •37. Проблематика та основні завдання філософії історії
- •38. Суб’єкт рушійні сили чинники і фактори іст. Розв. Людства
- •39. Поняття культури та її вихідні елементи
- •40. Ознаки та функції культури
- •41. Національна та світова культура
- •43. Глобальні проблеми сучасної цивілізації
- •44. Наука і техніка як предмет філософського осмислення
- •45. Наука та її роль у сучасному суспільстві
- •46. Емпіричне і теоретичне наукове дослідження
- •47. Методи дослідження
- •48. Структура наукової теорії
- •49. Динаміка наукового пізнання (класична, некласична і постнекласична наука).
- •50. Онтологія
- •52. Філософська антропологія
- •54. Соціальна філософія
- •55. Структура і закономірності розвитку культури.
- •56. Культура як міра розв.
52. Філософська антропологія
Іншою течією ірраціонально-гуманістичного напряму є філософська антропологія. У широкому значенні - це філософське вчення про природу і сутність людини. Але в даному випадку філософська антропологія розглядається як напрям у західноєвропейській філософії (переважно німецькій) першої половини XX ст., що прагне до створення цілісного вчення про людину шляхом використовування і тлумачення даних різних наук - психології, біології, етології, соціології, а також релігії та ін.
Початок філософської антропології пов'язаний з появою робіт Макса Шелера "Положення людини в космосі" (1928) і Хельмута Плеснера "Ступені органічного і людина" (1928), в центрі уваги яких проблема природи людини, її суті, специфічна відмінність у способі існування людини і тварин. Надалі ідеї філософської антропології розвинули Еріх Ротхакер (1888-1965), Ернст Кассирер (1874-1945) та ін.
Однією з головних тем цього напряму є тема істотних відмінностей людини і тварини. Шелер бачить їх відмінність у здатності людини ставитися предметно і об'єктивно до середовища; Гелен - у нерозвиненості людини, яка компенсує її в діяльності, Ротхакер - у здатності творити і бути витвором культури. Втім вони переконані, що природа людини залишається незмінною і залежить від Бога.
Шелер вважав, що незнання сутності людини приводить до кризи в культурі, у суспільстві. Криза суспільства - це криза людини, криза особистості. Причина цього в неправильному підході до пізнання людини. Знання про людину має становити собою певне синтетичне знання, що включає три основні сфери знання: природничо-наукове, філософське і релігійне. Проблема людини - це головне питання філософії. Криза сучасного суспільства показує всю насущність цього завдання.
У людській природі Шелер виділяє два основні начала: це життєве начало, якийсь життєвий порив, і дух, що йде від Бога. За своїм життєвим началом людина є твариною, живою істотою, втім істотою розумною, яка володіє духом - оскільки Бог її наділяє духом. Божественний дух перевершує людську природу, тому людина стає людиною тоді, коли вона асимілює в себе дух Божественний, роблячи його своїм надбанням. Шелер убачав сутність людини не в мисленні або волі, а в любові.
53. Аксіологія — слово для нас маловідоме, тож цікаво було б дізнатися, як енциклопедія трактує це поняття. — Аксіологія — філософське вчення про цінності, яке з різних причин у вітчизняній філософії залишається terra incognita. Воно не освоєне суспільною та індивідуальною свідомістю не лише молодого, а й старших поколінь нашого народу. Хочу звернути вашу увагу на те, що суть монографії полягає не тільки в тому, аби поновити статус аксіології в українській філософії, хоча, безумовно, це необхідно зробити. Ця галузь знань була занедбана, табуйована — оскільки вона вважалася буржуазним вченням, то навіть у філософських словниках 70—80-х років про неї не згадували. Але це загальноєвропейська, загальнокультурна назва, яка має давню історію, тож і ми не повинні від неї відмовлятися. Виходить, аксіологія постраждала так само, як свого часу генетика, яку, на щастя, згодом вдалося реабілітувати. Настав час підняти філософську культуру нашого сучасного суспільства до рівня розробок світової філософії, з тим, щоб полегшити перехід до родини цивілізованих, демократичних європейських держав. І не тільки тому, що суспільство втратило ціннісні орієнтири, а головним чином для того, аби показати на конкретних прикладах її зв’язок із актуальними проблемами медицини і станом організації охорони здоров’я країни. Бо якщо ми цього не робитимемо, на нас чекає катастрофа. Зростання захворювань, нові віруси й епідемії разом із екологічними проблемами призведуть до того, що люди справді змушені будуть шукати місця для себе на Марсі або ще десь у світах, оскільки Земля стане непридатною для життя. Я хочу привернути увагу до того, що в медицині багато проблем і понять, які мають важливе аксіологічне навантаження. Необхідно, щоб це зрозуміли не тільки лікарі. Кожна людина, кожен громадянин повинен усвідомлювати — медицина не врятує, якщо ти сам не дбатимеш про своє здоров’я, якщо не будеш свідомо ставитися до тих умов, у яких перебуваєш, до тих планів, які плекаєш.