Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Экзамен по укр.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
209.17 Кб
Скачать
  1. Типи мовлення: розповідь, опис, роздум

Тип мовлення - спосіб викладу, що обирається автором і орієнтований (в залежності від змісту висловлювання і характеру текстової інформації) на одну із завдань: статично зобразити дійсність, описати її; динамічно відобразити дійсність, розповісти про неї; відобразити причинно-наслідкові зв'язки явищ дійсності. У відповідності з цими цілями комунікації виділяються три основні типи мови: опис, розповідь, роздум.

Розповідь - це повідомлення про якісь події, що розгортаються в часі. Загальна схема розповіді така: початок дії; розвиток подій; кінець події.

Опис - це висловлювання про певні ознаки, властивості предмета чи явища. В описі дається характеристика людей, предметів, явищ природи шляхом перелічення їх головних, суттєвих ознак. Найголовніше в описі - дати точне або яскраве уявлення про предмет мовлення.

Роздум (міркування) - це висловлювання про причини якостей, ознак, подій. У роздумі обов’язкові три частини: 1) теза - основне твердження, чітко сформульована думка; 2) докази, аргументи, що підтверджують висунуту тезу; 3) висновок, що випливає з доказів (узагальнення). В основі роздуму лежать причинно-наслідкові відношення. «Чисті» розповіді, описи, роздуми використовуються рідко. В текстах найчастіше описи включаються в розповідь або пов’язані з міркуванням; розповідь може доповнюватися роздумом.

  1. Сфера поширення, призначення, ознаки та мовні засоби розмовного стилю.

Сфера використання розмовного стилю — усне повсякденне спілкування в побуті, у родині, на виробництві.

Основне призначення — бути засобом впливу й невимушеного спілкування, жвавого обміну думками, судженнями, оцінками, почуттями, з'ясування виробничих і побутових стосунків.

Основні ознаки:

  • безпосередня участь у спілкуванні,

  • усна форма спілкування,

  • неофіційність стосунків (неформальна),

  • невимушеність спілкування,

  • непідготовленість до спілкування (неформальна),

  • уживання несловесних засобів (логічних наголосів, тембру, паузи,інтонації),

  • уживання позамовних чинників (ситуація, поза, рухи, жести, міміка),

  • емоційні реакції,

  • потенційна можливість відразу уточнити незрозуміле, закцентуватиголовне.

Основні мовні засоби:

  • емоційно-експресивне забарвлення (метафори, порівняння, синонімитощо.),

  • суфікси суб'єктивного оцінювання (зменшено-пестливого забарвлення, зниженості),

  • прості, переважно короткі речення (неповні, обірвані, односкладові),

  • часте вживання різноманітних займенників, дієслів із двома префіксами (попо-, пона-, поза-),

  • специфічні фразеологізми, фольклоризми, діалектизми, просторічна лексика, скорочені слова, вигуки тощо,

  • заміна термінів розмовними словами (електропотяг — електричка, бетонна дорога — бетонка, залікова книжка — заліковка).

  1. Сфера поширення, призначення, ознаки та мовні засоби публіцистичного стилю.

Сфера використання публіцистичного стилю — громадсько-політична, суспільно-виробнича, культурно-освітня діяльність, навчання.

Основне призначення:

  • інформаційно-пропагандистськими методами розв'язувати важливі актуальні, животрепетні суспільно-політичні проблеми,

  • активний вплив на читача (слухача), спонукання його до діяльності, до потреби зайняти певну громадянську позицію, змінити погляди чи сформувати нові,

  • пропаганда певних думок, переконань, ідей, теорій та активна агітація, щоб утілити їх у повсякдення.

Основні ознаки:

  • доступність мови й формулювань (орієнтація на широкий загал),

  • поєднання логічності доводів і полемічності викладу,

  • поєднання точних найменувань, дат, подій, місцевості, учасників, виклад наукових положень і фактів з емоційно-експресивною образністю

  • наявність низки яскравих засобів позитивного чи негативного авторського тлумачення, яке має здебільшого тенденційну ознаку,

  • наявність художніх засобів (епітетів, порівнянь, метафор, гіпербол).

Основні мовні засоби:

  • синтез складників наукового, офіційно-ділового, художнього йрозмовного стилів,

  • насичення лексики суспільно-політичними й соціально-економічнимитермінами, закликами, гаслами

  • використання багатозначної образної лексики, емоційно-оцінних слів,експресивних сталих словосполук, перифраз,

  • уживання в переносному значенні наукових, спортивних, музичних,військових та інших термінів,

  • використання чужомовних суфіксів -іст (-ист)-атор-ація тощо, префіксів псевдо-нео-супер-інтер- тощо,

  • різні типи питальних, окличних та спонукальних речень, зворотний порядок слів, складні речення ускладненого типу з повторюванимисполучниками та інше,

  • влучні афористичні, інтригуючі заголовки.